Як працює новий «зерновий коридор» без Росії? Що потрібно для захисту судноплавства у Чорному морі? Наскільки Україні вдалося налагодити експорт зерна, і куди вивозить українські врожаї Росія? Про все це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Україна отримає військові кораблі для захисту суден у «зерновому коридорі» у Чорному морі, повідомив наприкінці листопада президент Володимир Зеленський. За його словами, створення «зернового коридору» без Росії є одним з найбільших досягнень України за рік. Влада домовилась з партнерами про забезпечення супроводу кораблів у морі, щоб гарантувати їхню безпеку. Це питання близького майбутнього, сказав Зеленський.
- Також, за словами президента, Одеський регіон буде захищений додатковими системами ППО. Запит на цю зброю спрямували до міжнародних партнерів, і він уже погоджений.
«Міни та диверсії – головна загроза»
Експерт Центру оборонних стратегій, капітан першого рангу запасу ВМС України Андрій Риженко розповів «Новинам Приазов’я», що для роботи «зернового коридору» Україні потрібно повністю забезпечити контроль над морською ділянкою, де проходить логістика. Він включає кілька складових. Зокрема, загрозою для судноплавства у тому регіоні є міни і диверсії.
Андрій Риженко
За його словами, для цього були сформовані спеціальні тактичні групи ВМС ЗСУ, які займаються тим, що перевіряють ці коридори на відсутність мін по маршруту. Також надважливим елементом захисту коридору є системи протиповітряної оборони, пояснює експерт.
«На початок війни у нас, в принципі, в Одесі була потужна ППО, одна з найпотужніших в Україні. Але згодом, я так розумію, що ракети, які були, закінчилися і зараз там така комбінована система, все більше і більше комплексів західного виробництва», – зауважив експерт.
Він зазначив, що ППО має певний радіус дій та покриває певні морські ділянки.
Про надводні катери
Надводні катери, які має отримати Україна, зможуть забезпечити надійний контроль морської ділянки і її охорону з метою такого сталого судноплавства, додав Риженко.
Українські військовослужбовці стоять на плавзасобі на Донеччині, 2 жовтня 2022 року (ілюстраційне фото)
«Точно їхня специфіка поки незрозуміла, вона не розголошується. Можливо, це будуть катери які раніше до війни були законтрактовані, і за які були взагалі-то нами кошти сплачені вже. Це, перш за все, катери, які закупалися у Франції для наших морських частин прикордонних військ.
Є ще варіант передачі нам ракетних катерів із Великобританії. Також ми пам'ятаємо, що був виділений кредит Великобританії 1,6 млрд фунтів і на ці кошти мали бути побудовані 8 ракетних катерів у тому числі», – сказав експерт.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський днями повідомив, що після 10 жовтня обсяги вивезення зерна суттєво збільшилися порівняно з серпнем і вереснем. Експорт цього року буде більший, ніж минулого року, прогнозує міністр. Тоді він становив приблизно 72 млн тонн урожаю, цього року очікується на рівні 78-79 млн тонн.
Експерт у сфері транспорту Максим Гардус розповів «Новинам Приазов’я», що новий «зерновий коридор» забезпечується Україною та її партнерами з країн західної частини Чорного моря, тобто Румунією та Болгарією. Судна йдуть не тим коридором, який було визначено Чорноморською ініціативою за участі Росії, а в територіальних зонах цих країн.
Максим Гардус
Всього цим коридором поки що пройшло 115 суден. І це доволі гарний показникМаксим Гардус
«Цей коридор показав себе доволі ефективним. За цей час порти обробили вже 4,4 млн тонн вантажів. Швидкість нарощується. В серпні це було лише 59 тисяч тонн, у вересні – 277 тисяч, у жовтні – 1,99 млн, майже 2 млн, а з початку листопада, – 1,6 млн тонн. Тобто, в принципі, виходимо на ту ж швидкість, яка співвідносна з тим, що була, коли і діяла Чорноморська угода. Всього цим коридором поки що пройшло 115 суден. І це доволі гарний показник», – зазначив Гардус.
Потрібна деокупація Кінбурнської коси
Втім, обсяги вивезення зерна, які є зараз, набагато менші за ті показники, які були до повномасштабного вторгнення, каже експерт.
Зараз в операції з експорту українського зерна по факту беруть участь тільки Дунайські порти та порти Великої Одеси. Досі залишаються незалученими чотири порти Миколаївщини, Очакова, а також Херсону, зауважив він. Потужностей для вивозу зерна значно менше також і через окупацію портів Скадовська, Бердянська та Маріуполя, нагадав Гардус.
Зовнішній вигляд зернового терміналу в Одесі, 19 серпня 2022 року
«І друге, чому швидкість менша? Тому що багато портів та споруд постраждали від ракетних обстрілів та обстрілів за допомогою БПЛА. Усього пошкоджено десь 26 портових споруд, складів, силосів, елеваторів. І це доволі багато. Тобто менше портів, менше обладнання беруть участь у перевалці зараз. А третя причина – це самі судна. Річ у тому, що жива логістика – штука доволі арифметично проста, чим більше судно везе зерно, тем дешевше перевезення однієї тонни зерна», – пояснив він.
Деокупація Кінбурнської коси дозволила б залучити до «зернового коридору» інші порти, додав експерт.
Кінбурнська коса – піщана коса, розташована в Миколаївській області
«Це останній шматок Миколаївської області, який досі перебуває під окупацією. І окупаційний гарнізон Росії на Кінбурнській косі, по-перше, обстрілює Очаків та його порт, по-друге, він закриває вихід з Дунайсько-Бузького каналу до Чорного моря. Таким чином, доки не буде коса деокупована, в принципі, не може бути суттєвих розмов про повернення до експорту миколаївських портів і Херсону також. Бо вихід і з Миколаєва, і Херсону до Чорного моря – він все одно йде по цьому каналу БДЛК (Бузько-Дніпровсько-лиманський канал – ред.)», – додав Гардус.
«Зерно з окупації вивозять в Сирію»
Тим часом російські окупаційні сили продовжують вивозити зерно з захоплених територій півдня України. Зокрема, чергову баржу з урожаєм помітили у порту Бердянська, повідомив 21 листопада Центр національного спротиву. Там зазначили, що усі аграрії регіону зобов’язані здавати зерно по фіксованій ціні, яка в рази нижча за ринкову. Потім зерно «перепродається» вже за ринковими цінами й вивозиться через порти. Різницю окупанти забирають собі.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань сказав «Новинам Приазов’я», що Росія вивозить українське зерно переважно до Сирії.
Сергій Хлань
«Посівні площі були зменшені, тому що окупанти заблокували роботу абсолютно всіх підприємств, які не пройшли перереєстрацію. А це десь приблизно половина цих площ сільськогосподарських земель. Після підриву греблі Каховської ГЕС використовувати зрошення стало неможливим, на сьогодні використання зрошення повністю обмежене. Єдине, де ще використовується зрошення, це абсолютно в локальних масивах, там де воно можливе за рахунок артезіанських свердловин. Тобто, враховуючи це все, обсяги вирощеної сільгосппродукції на окупованих територіях впали більше, ніж в половину. Хоча все одно є аграрії, які перереєструвалися (за російським законодавством – ред.) і продовжують займатися сільгоспвиробництвом. Відповідно цю продукцію продовжують вивозити з окупованої лівобережної частини Херсонщини», – розповів депутат.
«Шалені втрати»
Іншу продукцію, зокрема овочі, вивозять через Мелітополь і Маріуполь до Росії або до окупованого Криму, каже Хлань. Збитки для української економіки через окупацію територій півдня є шаленими, оскільки втрачається не лише врожай, а й інфраструктура регіону, зазначив він.
Люди перевозять фрукти та овочі на інший берег Дніпра Херсонщини човнами, оскільки всі мости в місті пошкоджені
«Економікою Херсонської області була вирощена сільгосппродукція, переробка і склади зберігання, овочесховища... І саме ця вся інфраструктура на сьогодні знищена. Це і логістика, це і елеваторні комплекси. Були побудовані великі термінали в Козацькому, які на сьогодні повністю знищені, і на лівому березі в Голій Пристані. Херсонщина виробляла, експортувала і фактично овочами забезпечувала всю Україну. Власним виробництвом овочів поки що не вдається замістити втрачену Херсонську область. Тому тут рахувати і рахувати втрати, вони шалені й величезні», – наголосив депутат.
- Збройні сили України в жовтні-листопаді 2022 року звільнили всю правобережну частину Херсонської області включно з обласним центром.
- Відтоді прилеглі до Дніпра райони Херсонщини стали обʼєктом майже щоденних обстрілів з боку російських військ, які зберігають контроль над лівобережною частиною області, за винятком території, яку вже відбили Сили оборони України.
- Російські війська практично щодня обстрілюють деокуповану частину Херсонщини, зокрема обласний центр. Попри докази і свідчення, Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.