«Убивства, зґвалтування, тортури»: скільки воєнних злочинів російської армії вже підтвердили в Україні і які перспективи трибуналу?

Скільки воєнних злочинів вже скоїли російські військові в Україні? Які це злочини? Яка кількість із них зафіксована саме на Херсонщині? Які механізми покарання винних? Які перспективи трибуналу безпосередньо для російського президента Володимира Путіна, який віддав наказ розпочати широкомасштабну війну проти України? Про це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

• З початку повномасштабної війни РФ проти України зареєстровано понад 68 тисяч воєнних злочинів російських військових та 952 факти застосування заборонених засобів ведення війни, повідомив на брифінгу 23 лютого генеральний прокурор України Андрій Костін. За його словами, реальна кількість злочинів набагато вища, оскільки немає доступу до територій, які досі в окупації.
• Генпрокурор України стверджує, що «знищення цивільного населення України – навмисна стратегія Росії». За його словами, вона включає вбивства, тортури та сексуальне насильство, які вчиняються щодо тих, хто ідентифікує себе як українець, а також депортацію дітей, обстріли критичної інфраструктури та інше.
• Андрій Костін повідомив, що загалом зареєстровано понад 2600 воєнних злочинів проти дітей, серед яких їхня загибель або поранення, факти збройного нападу на установи та заклади для дітей, а також факти примусової депортації або викрадення. На Херсонщини розслідують понад 11 тисяч воєнних злочинів.
• З 17 по 24 лютого цього року у Гаазі відбувся неформальний трибунал над президентом Росії Володимиром Путіним за злочини, які були скоєні починаючи з 24 лютого 2022 року. Як повідомляють ЗМІ, мета цього процесу – підтримка ідеї про те, що має існувати повністю уповноважений суд для розгляду звинувачень. У неформальному судовому процесі йшлося про реальні вбивства, позбавлення волі, катування, зґвалтування, примусові переміщення і насильницькі зникнення.

Сексуальне насильство

Херсонська обласна прокуратура повідомила про підозру військовослужбовцю 34-ї окремої бригади 49-ї загальновійськової армії Південного військового округу Росії у порушенні законів та звичаїв війни, повідомили 24 лютого в Офісі генерального прокурора. Зазначається, що військовий залякував жителів Бериславського району та ґвалтував місцеву жінку.

Будівля Офісу генпрокурора в Києві

За даними слідства, підрозділ підозрюваного з кінця березня 2022 року контролював територію Бериславського району. «Військові РФ проводили рейди по домівках, принижували й залякували місцевих жителів», – йдеться в повідомленні.

В Офісі генпрокурора зазначили, що під час таких рейдів підозрюваний російський військовослужбовець прийшов на подвір’я місцевої жительки.

«Погрожуючи розправою їй та її дитині, підозрюваний здійснив акт сексуального насильства, тримаючи біля жінки ніж. Надалі він, без згоди постраждалої, почав проживати в її будинку, погрожував розправою над дитиною і ґвалтував», – сказано в інформації відомства.

Херсонська обласна прокуратура стала першою серед регіональних прокуратур, яка здійснює процесуальне провадження у справі про сексуальне насильство на війні з урахуванням інтересів постраждалої та захисту персональних даних.

Начальник Управління з організації розслідування злочинів сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, Офісу генпрокурора Ірина Діденко у коментарі «Новинам Приазов’я» розповіла, які дії належать до категорії сексуального насильства під час війни.

«Сексуальне насильство це не лише класичне зґвалтування, це різні види сексуального насильства, зокрема й каліцтво статевих органів, це примусове оголення, спільне утримання чоловіків та жінок. Дуже багато, насправді їх визначено Женевськими конвенціями – 14 видів, а також є посилання на інші, де справді багато проявів», – каже Діденко.

«Дуже важливо розуміти різницю в контексті війни, тому що під час війни це не про якесь задоволення своїх потреб, а це про знищення. Це про знущання та моральне знищення людини і це важко, тому що потім на все життя ця історія з людиною залишається», – наголошує вона.

Діденко зазначила, що загалом зафіксовано:

• 156 фактів сексуального насильства під час війни,
• на півдні більшість із них – у Херсоні – 65 випадків,
• у Запорізькій області – 6.
• Втім, реальна кількість таких злочинів набагато більша, кажуть в Офісі генпрокурора.

Ірина Діденко

«Коли заходить російський солдат, що відбувається? Перші дні це просто класичні зґвалтування, знущання, знищення українців. А далі ми бачимо інші речі, такі як катування із застосуванням таких методів, як кожен день вони це роблять – електрострум по геніталіях і тортури. Третій вид, який ми бачимо після цього – вони починають гендерну атаку – забирати з сімей жінок, дівчат, матерів, дітей жіночого роду і теж їх піддавати тортурам таким чином – передавати «привіти» нашим захисникам або нашим правоохоронцям, які далі захищають нас», – розповідає Діденко.

За словами представниці Офісу генпрокурора, насильству піддавалися як жінки, так і чоловіки й діти.

«Кожна історія жахлива. Як не по кілька тижнів ґвалтували, то до 10 осіб одночасно. Це страшні історії... Коли командир дає вказівку ґвалтувати, й коли за стіною дитина та мама розуміє, що за стіною відбувається з її рідними, це жахливо», – наголошує вона.

Правоохоронцям вдається ідентифікувати деяких російських військових, причетних до скоєння таких злочинів, зазначила Ірина Діденко.

«Зараз ми можемо говорити про сім повідомлень про підозру. Є напрацювання і будуть ще підозрювані. З них 4 обвинувачувальних акти ми до суду передали. Один вирок – 12 років позбавлення волі – це заочне засудження тобто без фізичної присутності військового.

Але знову-таки, ми відштовхуємося від бажання постраждалої особи. Якщо вона готова йти в суд, якщо вона хоче компенсації в такому вигляді, ми йдемо і доводимо вину цього злочинця. Як мінімум це дає те, що вони (звинувачені – ред.) не можуть виїхати за межі РФ і будуть сидіти в РФ і це буде тюрма під назвою Росія», – зауважила Діденко.

Зображення емблеми Міжнародного кримінального суду (МКС)

Представниця Офісу генпрокурора додала, що нести відповідальність за скоєння сексуального насильства мають не лише виконавці, але і їхні командири.

«Це від 8 до 12 років позбавлення волі за національним (українським – ред.) законодавством. Але знову-таки, як правило, ці злочини завжди вчиняються в контексті іншого – цьому передує пограбування, може бути пов’язано з вбивством того, хто захищав постраждалого від такого виду знущань. Там вже інший вид покарання – до довічного позбавлення волі. Але це, якщо ми говоримо про національне законодавства», – пояснила вона.

«Є ще інший вимір – це міжнародний кримінальний суд, до якого ми всі прагнемо і збираємо докази, щоб довести до суду не тільки виконавців, але й командирів. В першу чергу – перших осіб РФ, які ми розуміємо, не тільки толерують воєнні злочини, але й віддають наказ на їх вчинення», – зазначила Діденко.

• Російські військові та силовики захопили, тримали в полоні та катували щонайменше 76 працівників правоохоронних органів Херсонщини. Частину з них окупанти вивезли на лівий берег області та до Криму, які залишаються окупованими. Про це, зокрема журналістам Bihus.Info, розповів керівник відділу протидії воєнним злочинам Херсонської обласної прокуратури Андрій Коваленко.
• Тим часом Служба безпеки України 27 лютого повідомила, що спільно з Державним бюро розслідувань затримала колишніх очільників російської катівні в Херсоні. Зокрема, серед затриманих – колишній заступник начальника місцевої виправної колонії, який під час окупації міста підтримав російських загарбників, йдеться в повідомленні. За даними слідства, перебуваючи на «посаді», він організовував незаконне утримання викрадених українців у камерах російської в’язниці. «До потерпілих застосовували психологічний тиск, тортури й погрози вбивства. Таким чином загарбники намагалися виконати вказівку Кремля щодо придушення руху опору в регіоні», – заявили в СБУ.

«Били та співали українські пісні»

Серед тих, кого російські військові незаконно тримали у місцях несвободи у Херсоні – місцеві жителі й волонтери Ольга та Валерій. Вони більш детально розповіли «Новинам Приазовʼя» про своє затримання та просять не назиати їхніх призвіщ з міркувать безпеки, оскільки лівобережна Херсонщина ще перебуває під окупацією.

«Відкриваю ворота, отримую прикладом у голову, замотали повністю скотчем, як равлика, просто по руках і ногах. Ну і на мене зверху ще сіли. З автоматами військові перші заходили. Перші залітали військові, саме військові. Потім вже заходили цивільні, в них були балаклави, обличчя було закрите», – згадує Валерій.

«Тобі набивають пику, тебе в'яжуть, не дивляться, що ти там в окулярах. При цьому співалися українські пісні, тому що їх (окупантів – ред.) було дуже багато і сусіди розуміли, що щось відбувається. І щоб не привертати таку увагу, вони почали співати пісні, нібито це гулянка якась», – розповів він.

За словами Ольги, під час перебування у катівні, за ними постйно велося відеоспостереження.

«Світло завжди було ввімкнуте. Його не дозволялося вимикати. Один раз, коли в мене боліла голова, я виключила світло. Але через те, що тут висіла камера, яка знімала весь час нас, одразу відреагували, прийшли, побили мене і знову ввімкнули. Сказали, щоб більше такого я не робила», – розповіла дівчина.

Катівня у Херсоні. Тут російські окупанти тримали українців

«Мене не зав'язували, я тільки була в камері й переміщалася. Там була внизу дірка, тому було дуже сильно чутно, що відбувається в сусідніх камерах. З цієї сторони теж тримали звичайних людей, а з правої сторони відбувалися самі «процедури». Там людей катували, допитували», – згадує Ольга.

Херсонця Валерія російські окупанти утримували протягом місяця – з 27 серпня до 27 вересня.

«Біля батареї я провів місяць. Був пристебнутий до труби. Перші три дні я просто лежав мішком, бо мене заносили і просто кидали. Потім коли вже почав більш менш рухатись, почали пристібати до батареї».

В одній із камер, де росіяни тримали херсонців

Неформальний трибунал

• Офіс генерального прокурора України разом з міжнародними партнерами веде розслідування злочинів, скоєних російськими військовими, за трьома головними напрямками – злочин агресії, злочин геноциду та воєнні злочини.
• З 17-го по 24-те лютого у Гаазі відбувся неформальний трибунал над президентом Росії Володимиром Путіним за злочини, які були скоєні, починаючи з 24 лютого 2022 року. Як повідомляють ЗМІ, метою цього процесу була підтримка ідеї про те, що має існувати повністю уповноважений суд для розгляду звинувачень. У неформальному судовому процесі йшлося про реальні вбивства, позбавлення волі, катування, зґвалтування, примусові переміщення і насильницькі зникнення.
• Справу розглядали троє суддів. Це колишній суддя Конституційного суду Південної Африки Зак Якооб, колишній посол США з особливих доручень з питань воєнних злочинів в Управлінні глобального кримінального правосуддя Стівен Дж. Репп, юрист і консультант з міжнародного права Прія Піллай, яка також працювала в Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії. Зазначається, що символічний суд базується на принципах Нюрнберзького процесу.

Одним із тих, хто свідчив у цьому процесі про злочини російських військових, був генеральний директор і художній керівник Херсонського театру імені Миколи Куліша Олександр Книга.

Олександр Книга

«Мене теж викрадали російські військові, коли я був під час окупації в Херсоні. Тримали мене, правда, не довго, відпустили ввечері й через день знову хотіли зі мною зустрітися, знову приїжджали на розмову. І вже після цієї другої розмови я зрозумів, що мені потрібно якимось чином виїжджати з окупації й мені вдалося з сім’єю вирватися», – згадує Книга.

У неформальному трибуналі свідчили й жителі інших регіонів України, каже митець.

«Там були люди з Маріуполя, Бучі, з різних міст, кияни. І я коли почув те, що взагалі творили ці нелюди – те, що відбувалося... Наприклад, чоловіку з-під Києва, коли він повертався, вивіз дружину й просто повертався додому, його витягли з машини, надягли мішок на голову, допитували його тиждень.

Йому відрізали пальці, він відморозив ноги, його потім просто викинули в лісі. Він, мабуть, помер би, якби не викинули з ще одним в’язнем і той допоміг йому якимось чином вибратися. Просто моторошно це слухати. Я чоловік, але без валер’янових крапель просто неможливо було», – розповів Книга.

«Там були свідчення чоловіка теж з-під Києва, на будинок якого просто в мирному селі, де немає жодної військової частини, російські літаки скинули бомбу і загинула вся сім’я», – додав він.

Про злочини російських військових розповідали й маріупольці.

Знищені житлові будинки в Маріуполі під час масштабного вторгнення Росії до України. 30 березня 2022 року

«З Маріуполя чоловік розповідав, що вони кілька тижнів були під цими обстрілами, виїжджали з однієї домівки в іншу, потім жили в підвалі багатоповерхівки. Потім не витримали, хотіли виїжджати й коли вже машина стояла у дворі, коли вони вибігали з під’їзду...

Першою вибігла дружина з дітьми, його мати, потім син і він повинен був вискакувати, щоб сісти за кермо і в цей час прилетів снаряд. Дружину з доньками вбило одразу, маму поранило, на ній горів одяг, поранило сина», – розповів херсонець.

«І от він поховавши десь у дворі дружину з доньками, просто вивозив сина через 20 блокпостів. Він поранений, весь час допити, зупиняли, роздягали (окупанти – ред.) того сина, думали, що він вивозить військовослужбовця, а він просто молода людина. І таких свідчень просто неймовірна кількість», – наголошує Книга.

«Мета – притягнути до відповідальності керівництво РФ»

Адвокат, який працює з постраждалими від воєнних злочинів українцями й брав участь у неформальному суді у Гаазі Юрій Білоус розповів нам, що злочини російської армії проти цивільного населення України мають масштабний характер.

«Це злочини проти цивільних об'єктів. Це порушення правил війни щодо неможливості й захисту об'єктів, які належать до цивільних об'єктів, які також використовуються людьми, які також функціонують задля людей. Наприклад, коли ми говоримо про електростанції, чи про будинки шкіл, чи про будинки, чи про якісь медичні заклади, чи просто про якісь будівлі, які використовуються для торгово-розважальних центрів», – пояснив він.

Буча після обстрілу

«Ми говоримо про вбивства, по різні типи вбивств, що, до речі, дуже важливо. Наприклад, якщо говорити про Бучу, я працював з жінкою, чоловіка якої вбили, коли він просто вийшов з підвалу і хотів подивитися, що там відбувається на вулиці, тому що розбивали вікна в його будинку приватному. Його вбили безпосередньо пострілом», – розповів Білоус.

Російські військові розцінювали загрозливими для себе людей, які тримали вдома українські прапори, каже адвокат.

«Я працював з людиною, в якої було знайдено в будинку такі, знаєте, сувенірні тарілки з Шухевичем, Бандерою, Коновальцем, то, звісно, цю людину потім по всьому регіону, біля цього села розшукували як екстреміста. І зараз я не шуткую, навіть були об'яви, що розшукується такий екстреміст, і його фотографії були на всіх блокпостах, його дуже хотіли спіймати. Тому злочини проти безпосередньо людей – це і вбивства, різні вбивства, це і тортури, різні тортури при різних обставинах», – додав Білоус.

Тіло зі зв'язаними руками чоловіка, якого, за словами мешканців Бучі, розстріляли російські військові, 3 квітня 2022 року

Президент України Володимир Зеленський 22 вересня 2022 року створив робочу групу на чолі з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком, яка займатиметься питанням створення спеціального міжнародного трибуналу щодо притягнення до відповідальності винних в агресії проти України.

Юрій Білоус зазначив, що саме за злочин вторгнення Росії в Україну має відповісти російська влада, зокрема Володимир Путін.

«Звісно, це президент Росії, це міністр оборони, це члени Ради Федерації, члени Ради безпеки, звісно, це стосується також і Білорусі. Тому цей трибунал повинен бути створеним і в першу чергу розглядати злочин агресії, тільки злочин агресії. Тому що Міжнародний кримінальний суд розглядає питання воєнних злочинів, геноциду і злочинів проти людяності», – наголосив адвокат.

«Організація об'єднаних націй – це єдина у світі світова організація, яка об'єднує всі країни світу, і це можна буде вважати тим, що світова спільнота сказала своє «так» на створення трибуналу, тобто його можна вважати таким трибуналом зі спеціальним статусом, статусом міжнародного трибуналу, і на підставі цього там можна буде судити навіть президента іншої країни», – каже Білоус.

«Звісно, нас цікавить президент Путін. Коли це буде створено – це питання дипломатії, це питання політики. Після цього – це питання правового характеру, де він буде функціонувати, як він буде функціонувати, хто його буде спонсорувати, як набирати суддів, кого конкретно там судити, за який період часу, чи лише з 24 лютого, чи звісно, нам потрібно, щоб це був трибунал, який розглядав би питання щодо 2014 року, першочергового акту агресії щодо Республіки Крим»

• 19 січня Європарламент ухвалив рекомендаційну резолюцію про створення спецтрибуналу щодо злочину агресії РФ проти України. 26 січня Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) одноголосно проголосувала за створення спеціального міжнародного трибуналу через агресію проти України.
• Вимога створення міжнародного трибуналу повторює заклик законодавців Великої Британії, які раніше також висловили підтримку «створенню спеціального трибуналу з обмеженим фокусом на злочині агресії» на додаток до розслідування, яке проводить Міжнародний кримінальний суд (МКС).
• Москва, яка заявляє, що проводить «спеціальну військову операцію» в Україні, продовжує заперечувати навмисні напади на мирних жителів або вчинення інших воєнних злочинів, попри докази цього.