«Замінований південь». Яку небезпеку створила війна РФ проти України в полях і на морі?

Якою є ситуація із замінуванням територій на півдні України? Чи заважає потенційна небезпека проводити посівну кампанію в регіоні? Що означає процес розмінування? І наскільки він може бути тривалим після закінчення війни? Про це – в новій програмі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».

• На сайті парламентського комітету з питань аграрної та земельної політики повідомляється, що у багатьох областях України є загроза мінувань сільськогосподарських угідь. У повідомленні сказано, що в багатьох ключових регіонах немає фізичної можливості розпочати сівбу. Через вторгнення Росії в Україну загальна площа посівів ярих зернових культур на українських полях може скоротитися на 39%. Втрати площ посівів озимих зернових культур можуть становити 28%, наголосили в аграрному комітеті.
• У комітеті стверджують, що щодня російська армія цілеспрямовано знищує сільськогосподарську техніку, випадки таких дій зафіксовані у Броварському районі Київської області, Мелітопольському районі Запорізької області, а також у низці районів Херсонської, Харківської та Чернігівської областей.
• Українська природоохоронна група стверджує, що значна частина оброблюваних площ окупована, деякі з них безпосередньо пошкоджені через військові дії та забруднені продуктами вибухів, що робить такі землі непридатними для вирощування продовольчих культур.
• В Українській природоохоронній групі наголошують, що навіть після звільнення окупованих територій посівна кампанія на деяких з них може бути неможливою до проведення розмінування.
• За розрахунками організації, зона ризикового сільського господарства в Україні, в межах якої немає можливості провести посівну кампанію або землі якої зараз недоступні, сягає 202 тисяч 600 кв. км, що становить близько 34% усієї площі суходолу України. Фахівці визначили цю зону за комплексним картографічним зведенням військових операцій і розташуванням російських військ.

«Обстріли заважають сіяти»

Речник Запорізької обласної військової адміністрації Іван Ареф’єв у коментарі для «Новини Приазов’я» розповів, що посівній кампанії в регіоні заважають обстріли мирного населення, які російська армія продовжує здійснювати. Зокрема, у місті Гуляйполе внаслідок дій російських військових була знищена сільськогосподарська техніка одного з підприємств, яке мало розпочати весняно-польові роботи. Речник зазначив, що дії російських військових загрожують намаганням запорізьких фермерів забезпечити область зерном.

Також Іван Ареф'єв повідомив, що рятувальники ДСНС Запорізької області продовжують очищати територію області від наслідків російської агресії військової армії. Тільки впродовж 30 березня 2022 року фахівці аварійного загону спеціального призначення головного управління ДСНС вилучили 10 одиниць вибухонебезпечних предметів, які становили загрозу місцевому населенню.

Заступник голови Херсонської ОДА Микола Якименко розповів, що на Херсонщині тривають активні бойові дії, і через дії російської армії склалася важка ситуація. Багато населених пунктів залишаються без світла та зв’язку, тому зараз зібрати інформацію про заміновані території доволі складно.

За словами Якименка, ще зарано точно казати про території, які є небезпечними. Чиновник зазначив, що про розмінування поки не йдеться, оскільки більша частина області перебуває в окупації.
За даними заступника Херсонської ОДА, в деяких громадах аграрії виходять працювати в поля, де це більш-менш безпечно. Втім, офіційної інформації стосовно посівної зараз немає.

Агропідприємець із села Чаплинка Херсонської області Ігор Брагінець розповів нам, що його працівники поки не стикалися з замінованими ділянками на полях. Відтак польові роботи аграріїв у цьому районі тривають.

«Насправді поля не були заміновані. Просто на них валялись частини деякої бронетехніки або частини від ракет. Оскільки люди не знають, що з ними робити – кажуть: там міни, але насправді мін не було. Минулого разу нам вийти в поле не дозволили окупанти. А потім через деякий час, буквально через недільку дозволили вийти в поле. Ми вийшли в поле, ми відсіяли льон олійний, це з ранніх культур, на сьогодні ми вносимо добрива під пізні ярові культури – соняшник, кукурудза, соя. Ми зараз вносимо добрива, культивуємо – ми повністю в полі», – розповів аграрій.

«Зрозуміло, що робота ведеться тільки у світлий час. До 16:00 години ми працюємо, потім забираємо всю техніку в полі і їдемо в Чаплинку на базу. Після цього зранку хлопці приходять на роботу, сідають в техніку і виїжджають в поле», – додав він.

Скільки років піде на розмінування суші?

За даними ООН, один рік бойових дій призводить до 10 років робіт з розмінування. Виконавчий директор Асоціації саперів України Тимур Пістрюга вважає, що після закінчення війни основну частину територій можна буде очистити за кілька років, але повне розмінування триватиме десятиліттями.

«Як буде працювати державна система протимінної діяльності. Вона вже почала роботу, на сході України, вже почався процес гуманітарного розмінування, були досягнення. Другий чинник – фінанси, це дуже дорога послуга, залежить від того, скільки фінансів буде виділено, виходячи з площі. За нашими попередніми оцінками, всю цю інформацію ми передаємо в органи державної влади, це щонайменше 250 млрд доларів», – зазначив він.

За даними експерта, якщо державна система протимінної діяльності і залучення фінансів будуть правильно працювати, то за декілька років можна основну, ключову частину очистити від снарядів.

«Але розуміємо, якщо під нуль, під ключ, то це затягнеться на десятки років, бо є важкодоступні місця тощо», – підкреслив він.

Найбільш постраждалою експерт називає Херсонську область: «Там понад 20 тисяч квадратних кілометрів зафіксовано у нас потенційно небезпечних територій. Не замінованих, хочу зауважити, але загальна площа, яка підлягає процесу гуманітарного розмінування. Миколаївська область – там дані оновлюються, але до 1000 квадратних кілометрів».

Пістрюга повідомив, що від початку повномасштабного вторгнення Росії до України Асоціації саперів України працює над картами, за допомогою яких в майбутньому можна буде обстежувати потенційно небезпечні ділянки для подальшого розмінування.

Він також розповів, як саме відбувається розмінування територій, і наголосив, що це процес складний і тривалий у часі.

«Початковим етапом, згідно з міжнародними стандартами протимінної діяльності IMAS. Починається з нетехнічного обстеження, далі складаються звіти, за звітами виноситься рішення щодо подальших дій – технічне обстеження територій чи виключення територій, після того процес очищення території. Це може бути і розмінування вручну, це може бути очищення району бойових дій, технічне розмінування», – пояснив експерт.

Небезпека в морі

Водночас небезпечною, з точки зору замінування, є ситуація не лише на суші, а й у морі. 30 березня Міністерство закордонних справ України заявило, що Росія, використовуючи морські міни з захоплених військових складів у Криму, вдається до провокацій та дискредитації України перед міжнародними партнерами у Чорному морі.

В українському відомстві наголошують, що, окрім захоплення і знищення цивільних морських суден, ведеться бомбардування території України з моря.

«Росія вигадала новий спосіб морського розбою, яким є використання морських мін як безконтрольних дрейфуючих боєприпасів», – заявили в МЗС України.

У міністерстві уточнили, що саме такі дрейфуючі міни були виявлені 26-28 березня цього року поблизу узбережжя Туреччини та Румунії.

«За результатами проведеної ідентифікації встановлено, що це морські міни, які станом на початок 2022 року не перебували на обліку Військово-морських сил Збройних сил України. Зазначені міни були захоплені збройними силами РФ у 2014 році під час військового вторгнення та тимчасової окупації Росією українського міста Севастополь», – йдеться в заяві МЗС.

В українському відомстві також зазначили, що «свідоме використання Росією дрейфуючих морських мін перетворює їх на де-факто зброю невибіркової дії, яка загрожує передусім цивільному судноплавству у всій акваторії не тільки Чорного й Азовського морів, але й Керченської та Чорноморських проток», наголосили українські дипломати.

Керівник військових програм українського Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Павло Лакійчук розповів «Новинам Приазов’я», що розмінування Балтійського моря після Другої світової війни тривало майже 50 років. І зараз невідомо, яка кількість мін перебуває в Чорному і Азовському морях.

«Росіяни блокаду Чорного і Азовського морів почали ще до вторгнення. Я підозрюю, що операція з мінування фарватерів та транспортних коридорів, які направлені до наших портів, була здійснена ще тоді. Пізніше через штормову погоду ці міни зривались з мінрепів, таким чином росіяни накапостили не тільки нам, але засмітили все Чорне та Азовське моря», – сказав Лакійчук.

Він назвав цю ситуацію «дуже небезпечною».

«По тому, як розміновують Балтійське море після Другої світової війни, це зайняло майже 50 років. Невідомо, скільки мін росіяни скинули, скільки з них зірвано, чи нададуть вони колись карти мінних полів. Це займе багато часу. Це мали передбачати не тільки ми, мали передбачати наші сусіди по Чорному морю, які мусили тиснути на Росію, адже Чорноморський регіон – надважливий вузол комунікацій не тільки для нас, якщо не світового рівня, то регіонального. Тут і Чорного моря коридор, який заблоковано росіянами, тут і протоки чорноморські, які пов'язують не тільки Чорне море, але і далі прямують транспортні коридори на схід», – зазначив експерт.

Для того, щоби розмінувати Чорне та Азовське моря, Україні доведеться звертатися за допомогою західних партнерів, вважає експерт.

«Протимінних кораблів у нас небагато – фактично два, які обіцяли передати британці, у румунів, болгар – небагато. Фактично можна просити про допомогу Північноатлантичний альянс. У нього є постійно діючий протимінний підрозділ, група кораблів, які здійснюють протимінні операції в Балтійському морі, в Середземному морі, заходили вони декілька разів до нас. Будемо просити про допомогу партнерів, будемо кооперуватися з партнерами по регіону», – каже він.

Павло Лакійчук вважає, що великою прогалиною у міжнародному праві є відсутність прямої відповідальності за мінування морів: «А от, не дай Бог, за загибель цивільних суден відповідальність є. Я думаю, міжнародне морське право буде вдосконалюватися з досвідом сучасної війни на морі, яка представляє сьогоднішній конфлікт, притягнено ми їх до відповідальності за всіма епізодами і за те, що вони роблять в наших містах, і за те, що вони творять на нашій землі, і за те, що творять у нашому морі».

Масштабна війна Росії проти України триває із 24 лютого. Росія відмовляється називати своє вторгнення війною і наполягає, що це – «спеціальна військова операція» з метою «демілітаризації та денацифікації». Нині з обласних центрів окупований тільки Херсон, однак російська влада зайшла до кількох менших міст на півдні та сході України. Згодом почали з’являтися повідомлення про переслідування та викрадення проукраїнських активістів, журналістів та представників місцевої влади на територіях, контрольованих російськими військами.

За даними Офісу генпрокурора України, від часу масштабного вторгнення військ Росії зареєстровано понад 3 700 воєнних злочинів та злочинів агресії.

Міністр юстиції України Денис Малюська 27 березня заявив, що в разі визнання Міжнародним кримінальним судом воєнних злочинів російських військ причетні до них можуть бути затримані в будь-якій країні, яка визнає юрисдикцію цього суду. Таким чином він прокоментував можливий результат такого рішення МКС – за його оцінкою, «наслідки будуть сумні».