«Путін перетворює Маріуполь на сирійське «Алеппо». Молдові слід приготуватися» – Жданов

Із 24 лютого, від самого початку нового вторгнення Росії в Україну, Маріуполь Донецької області перебуває під постійними обстрілами армії РФ. Із 3 березня українське місто фактично заблоковане російськими військовими. Внаслідок обстрілів у місті, як повідомляє місцева влада, немає електрики, зв’язку, газу, опалення і навіть води. Український військовий експерт Олег Жданов в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розповів, чому Маріуполь вже понад тиждень намагається захопити армія РФ. Він також сказав, де найближчим часом може утворитися «котел» для російських сил та які є загрози для Молдови.

– Можемо поговорити саме про південь України? Де там сконцентровано найбільше військ Росії, навколо якого міста?

– Якщо ми говоримо про південь, то найбільша кількість військ – це Маріуполь. Для них (російських військових – ред.) це життєво важливий населений пункт. Чому? Тому що Путіну треба щось пред’явити російському суспільству, якусь перемогу. І Маріуполь є каменем спотикання для побудови сухопутного коридору до Криму. Тому там найбільша кількість військ.

– Але ж Маріуполь – в облозі. Там – гуманітарна катастрофа і люди налаштовані проти Росії. Як у такий спосіб Росія хоче перемогти у битві за Маріуполь?

«Не хочу Росію, хочу жити в Україні»: люди з Маріуполя про облогу міста та обстріли

– Путін уже перетнув таку межу, що в нього, по-перше, немає зворотного шляху. Це перше. І друге – він вже застосовує негуманні методи війни. Він вже не рахується з думкою людей або із суспільною ситуацією. Він буде все це подавлювати силою. Для нього на сьогодні думка суспільства – це останнє, про що він буде думати. Головне – взяти місто, підняти триколор над цим містом і голосити про свою перемогу. А далі – аж до силового розстрілу тих, хто вийде на протести.

– Тобто він готовий знищити 100-тисячний Маріуполь, на вашу думку?

– Я думаю, так. Чому ні? А ви згадайте Алеппо. Так, там трошки менше було місто, але, до речі, він же так і не взяв Алеппо. Чому? Тому що сирійські ополченці пішли з міста, не було сенсу захищати руїни. Він просто зрівняв це місто з землею. Ми ж пам’ятаємо, там більшість загинуло мирних мешканців, а не людей, які були зі зброєю. А саме мирних мешканців. Те ж саме може відбутися (в Маріуполі – ред.). Він вже пройшов цей етап, і для нього це не проблема.

– Нам місцеві жителі розповідають, що Бердянськ використовують як базу для того, щоб забезпечити наступ на Маріуполь або його облогу. Що ви можете про це розповісти?

– З військової точки зору, це цілком вірно. Річ у тім, що вони ще намагатимуться розташувати у Бердянську війська, тому що зараз дуже холодно, є похолодання. І там, в Бердянську, вони будуть намагатися накопичувати матеріально-технічні запаси: це боєприпаси, це паливо, це продовольство. І я так розумію, що в Бердянську ще буде пункт перевалки поранених. Вони будуть на повну потужність використовувати всі ресурси міста для забезпечення своїх військ в операції зі штурму Маріуполя. Ви дивіться, в чому різниця, якщо вони намагаються оточити великі міста, то Маріуполь вони штурмують. Вони просто йдуть на штурм, попри втрати, навіть власні. А Бердянськ – це така база перевалки між Кримом та Маріуполем. Тим більше, що він розташований неподалік від самого Маріуполя.

– Може, це пролунає як дилетантське запитання. Але, все ж таки, чи була можливість в української влади евакуювати людей з Маріуполя?

– Ми взагалі не очікували, що вони будуть брати міста в облогу. Будувалася така теорія, що вони будуть обходити міста та йти на Київ. Тим більше, що в перший день війни головний удар наносився на Донбасі. І головне завдання було – прорвати (українську – ред.) оборону. Фактично нас заскочили трохи зненацька. І фактор несподіваності трохи спрацював під час цієї війни. Ніхто, навіть я, не думав, що Путін все ж таки наважиться на військову операцію проти України. Збройні сили в нас у перші дні війни фактично в тому складі мирного часу, в якому вони існували, почали виконувати бойові завдання за призначенням – боронити Україну. А країна ж фактично була не готова.

– Який план російських сил? Навіщо триває просування на півдні у бік Одеси?

– Вони хочуть відрізати Україну від моря. Ну, згадайте «Новоросію». Вони хочуть дійти до Придністров’я, потім після Придністров’я буде захоплена Молдова. Вони там зроблять форпост, щоб у південно-західному напрямку загрожувати НАТО. А нас (Україну – ред.) відрізати повністю від моря і таким чином зробити із залишків України таку внутрішню державу, як Білорусь, яка немає виходу до жодного моря, не є великою транспортною розв’язкою.

– Ви кажете страшну річ про те, що Молдові варто підготуватися до бойових дій з Росією.

– І не тільки Молдові. Дивіться, якщо ми гіпотетично допустимо, що вони виконують хоча б половину свого плану, а саме: дійдуть до Придністров’я, то Молдова буде наступна, потім буде Грузія, потім будуть країни Балтії. Причому країни Балтії вони будуть давити не прямим бойовим зіткненням (вони не захочуть з НАТО воювати), вони будуть давити політико-економічним шляхом, змушувати ці країни повернутися під політичне крило Російської Федерації. Але Молдову вони будуть… Якщо вони досягнуть успіху в Україні, вони Молдову будуть брати сходу.

– Як Україна зараз може протистояти діям російських сил в умовах, коли закритого неба поки немає?

– Те, що зараз Кулеба (голова МЗС України – ред.) починає робити. Він починає домовлятися з країнами напряму, поза рамками НАТО. Від самого початку треба було вдаватися до гібридних методів прямих перемовин і отримувати ті ж самі винищувачі, можливо, брати під гарантії лізингу чи кредиту, і системи ППО для того, щоб закрити небо. У будь-якому випадку все закінчиться тим, що ми самотужки будемо закривати своє небо. Та, можливо, вони нам дадуть літаки, та, можливо, вони підсилять нашу протиповітряну оборону, але воювати ми будемо самі. Крім нас, за нас ніхто воювати не буде. Зате лаври переможця вже намагаються приміряти всі, хто завгодно: і Макрон (президент Франції – ред.), і, я думаю, Байден (президент США – ред.) буде перший, хто одягне цей лавровий вінок і буде кричати, що він врятував світ від третьої світової війни.

– Як Україна може зараз перемогти, окрім того, що Кулеба домовляється з кожною з країн-членів альянсу?

– Ми на правильному шляху. В принципі, два тижні минули. Більш як 30% (боєздатних військ Росії – ред.) ми вже знищили та вивели з ладу. Критична цифра для росіян – це 50%. Я думаю, що в Генеральному штабі (України – ред.) це розуміють. Ми працюємо на виснаження навіть шляхом того, що ми відступаємо та втрачаємо територію, ми її потім повернемо. Так, це дуже боляче і прикро, але зверніть увагу, що в нас (в української армії – ред.) за два тижні війни не було жодного розгрому Збройних сил, в жодному місті. (Перевірених даних щодо втрат української армії немає).

Ми застосовуємо тактику мобільної оборони, ми маневруємо і завдаємо втрат противнику. Противник зазнає шалених втрат, деморалізується, і ось коли Генеральний штаб (України) буде розуміти, що вони виснажені, ось тоді я очікую контрнаступальні дії з боку нашого Генерального штабу. Але це станеться не раніше, ніж за тиждень. Так і казали, що березень буде дуже важкий. Березень нам треба вистояти, а потім ми можемо вводити в бій резерви. Я не виключаю, що до кінця цього тижня ми можемо отримати перший «котел».

– Де?

– До речі, десь на півдні, я так розумію.

– Яке місто це може бути?

– Саме для російських військ. Чому? Тому що є передумови для ведення бойових дій в контрнаступальному контексті.

– Це буде де, в районі Таврійська та Каховки чи десь в інших містах?

– Ні, туди вглиб навряд чи. Але от відсікання якогось щупальця, який пішов там на півдні, швидше за все, на захід. Вознесенськ.

– Тобто Херсон, Миколаїв?

– Так-так, ось десь у тому місці у нас є можливість уже сьогодні перерізати ось це щупальце, і всі ті війська, які пішли далі вглиб нашої країни, вони опиняться в оточенні. Подивимось, яке ухвалить рішення Генеральний штаб. Їм там видніше, вони більше знають. Якщо ми казали в перший тиждень, що наші Збройні сили стоять на розтяжці, й нам з чотирьох напрямків треба відбивати наступ, то сьогодні ми стоїмо в обороні, жорстко стоїмо, і вже російські збройні сили розтягнуті на розтяжку, вони не можуть маневрувати своїми частинами. Вони не можуть перекинути з одного напрямку на інший підсилення, щоб вирівняти ситуацію, вони вже змушені проводити тактичні атаки, але не наступальні дії, на окремих ділянках оборони. А ми продовжуємо їм наносити ураження за будь-якої можливості. У нас етап переходить від позиційних боїв, не оборонних, а вже позиційних боїв з російськими окупантами.

– Але ви сказали, що березень буде складним. Чому? Звідки зараз очікувати удару? Це будуть бомбардування українських міст, щось інше?

– Повітря – найслабкіше наше місце, вони його намацали, і вони битимуть з повітря. Найзагрозливіше – це балістичні ракети «Іскандер». У них крилатих уже майже не залишилося. Вони, як я розумію, мають на аварійний випадок, може, десяток цих ракет, не більше. А от балістичних ракет, «Іскандерів» уже дуже багато. Вони вже притягнули стареньку «Точку-У», яку вже намагалися зняти з озброєння, сюди, в Україну, теж для нанесення нам вогневого ураження. І авіація, але, судячи з останніх бомбових ударів авіації, дії пілотів говорять про те, що це або резервісти, або молоді пілоти, які взагалі не мають бойового досвіду. Оті аси, які в Сирії тренувалися на цивільному населенні, вони всі або в нашій землі, або в нашому полоні.

Майже пів сотні літаків ми знищили, а в перший ешелон пішли найкращі (військові – ред.) льотчики (Росії – ред.), і зараз якість льотного складу сильно падає. От навіть показують по Харкову: там заблукали деякі літаки, не могли орієнтуватися, занотували, куди їм летіти, що бомбити. Важкий цей місяць тим, що нам бажано вийти на цифру 50% ураження (від угруповання 150 тисяч російських військ, залучених у війні в Україні – ред.). Тоді ми з найменшими втратами зможемо розпочинати контрнаступальні дії. Я думаю, саме так, на виснаження, Генеральний штаб (України – ред.) і працює.

Українські рятувальники і волонтери несуть вагітну жінку, яка постраждала в результаті авіаційного удару російських військових по пологовому будинку та дитячій лікарні в Маріуполі, 9 березня 2022 року

Вторгнення Росії в Україну: війна на супутникових знімках – фотогалерея

Російське військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію». Кремль раніше заявляв, що в ході своєї так званої «операції» не чіпатиме цивільних в Україні, натомість обстрілює житлові будинки, лікарні, дитячі садки, школи і іншу цивільну інфраструктуру.