«Дуже невтішні тенденції»: чому українські біженці залишаються за кордоном

«Відтік населення із Запорізької області – близько 500-600 тисяч. Із кожним днем все важче буде повернути наших людей».

«Різке зростання людей, які на запитання про повернення загалом в Україну відповіли, що вони залишаться за кордоном».

«В України немає коштів на повернення українця з Канади чи з Польщі. Конкурувати з такими країнами важко».

Південь України – регіон, який суттєво змінився після початку повномасштабного вторгнення. За свіжими даними Центру економічної стратегії, населення Херсонщини у порівнянні з 2019 роком зменшилося на 82%, а Запорізької області – на 63%. Така оцінка базується на даних мобільних операторів.

Скільки людей виїхало за кордон з прифронтових і окупованих територій і чи збираються вони повертатися, з якими викликами зіткнеться Україна через різке скорочення населення і як їх долати, читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».

Ірина Соболенко – жителька Дніпра, яка виїхала до Німеччини у березні 2022 року. Вона розповіла «Новинам Приазовʼя», що перші роки адаптація проходила складно, але з часом цей процес налагодився. Минулого року жінка була твердо налаштована повернутися до України після війни, але зараз вже має сумніви у цьому.

Ірина Соболенко

«У травні минулого року я ще приїжджала і планувала повертатися додому в Україну. Потім після мого повернення в Німеччину я познайомилася з хлопцем, знайшла роботу, склала мовні іспити. З того моменту якось стало все дуже нативно відбуватися, в хорошому сенсі. Думки про повернення насправді розвіялися, особливо з урахуванням того, що я вже приїжджала разів п'ять в Україну – і щоразу я бачу щось, що мені не дуже подобається. Тому я для себе внутрішньо, попередньо ухвалила рішення, що я буду намагатися будувати життя за кордоном. А далі буду дивитися на те, які будуть події, коли буде закінчуватися повномасштабне вторгнення тощо. Я точно не ставлю хрест, я точно не кажу, що ні, я не повернуся. Проте наразі я бачу для себе комфортніше життя в Німеччині», – поділилась українка.

Українці, з якими спілкується Ірина, у своїй більшості також налаштовані залишатися жити за кордоном, каже вона.

«У всіх є класні перспективи, робочі в першу чергу. Так вийшло, що вся моя бульбашка – це доволі креативні люди, це маркетологи, рекламісти й митці. Тому для них, дійсно тут неоране поле. Наприклад, маркетинг європейський сильно відстає від українського. Тому нам дійсно є що дати, що показати, в нас класний український сервіс, класні українські спеціалісти. Я в цьому насправді вбачаю теж якусь нашу функцію і місію, окрім якоїсь внутрішньої адаптації», – додала вона.

Запоріжжя: «Кожен четвертий житель – не місцевий»

Депутат Запорізької обласної ради, кандидат соціологічних наук Аскад Ашурбеков каже, що через складнощі обліку та нестачу офіційних даних складно визначити точну кількість людей, які залишилися на окупованих територіях. Частина з них виїхала за кордон, і це важче відстежити.

Аскад Ашурбеков

«Згідно з даними, які ми маємо по довідках внутрішньо переміщених осіб, можемо зафіксувати те, що виїхали за кордон, тобто приблизний відтік населення з Запорізької області складає близько 500-600 тисяч – приблизно половина в межах країни, тієї частини, яка підконтрольна владі України. І десь трошки більш ніж половина перебуває за кордоном. За різними даними, на окупованій території залишається від 300 до 350 тисяч населення. Тому, якщо казати про дані Центру економічної стратегії, мені здається, що вони не врахували саме цей показник», – зауважив соціолог.

Безпосередньо у Запоріжжі демографічна ситуація суттєво не змінилася, каже соціолог. На противагу тим, хто виїхав, до цього міста переїхали люди з більш небезпечних регіонів.

За його словами, у Запоріжжі зареєстровано 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – це приблизно той показник людей, які виїхали за кордон або в інші регіони України.

Місто Запоріжжя, листопад 2024 року

«Звісно, що в місті трохи менша кількість людей, порівняно з довоєнним часом, але більшою мірою Запоріжжя змогло зберегти оцей кількісний склад. Звісно, він відрізняється від довоєнного, тому що фактично там кожен четвертий або п'ятий – житель не Запоріжжя, який був раніше, а житель інших громад Запорізької області. Проте це люди, які історично бували часто в Запоріжжі, для них Запоріжжя є рідним містом, і вони не поїхали далі або в інші регіони, або в інші країни», – пояснив Ашурбеков.

«Невтішні тенденції»

Чим довше триває війна – тим більша частина людей, які виїхали, не збирається повертатися додому, зауважив депутат. Основний фактор в ухваленні таких рішень – це безпека.

«Дуже невтішні тенденції. Якщо перший рік (повномасштабного вторгнення – ред.), умовно, коли дослідження проводилося в листопаді 2022 року, близько 80% людей готові були повернутися, у другий рік ця тенденція зменшилася до близько 60%. За даними 2024 року, це десь близько трохи більше ніж 50%. З часом люди трохи асимілюються, і з кожним днем все важче буде повернути наших людей. Тому в цьому контексті неабиякої актуальності набирає підтримка комунікації з цими людьми і створення умов всередині країни, щоб повернути цих людей», – наголосив соціолог.

Пам’ятник сталевару та російський триколор на в’їзді в тимчасово окупований Маріуполь. Україна, 9 листопада 2022 року

За його словами, окрім безпекового фактора, на бажання повертатися в Україну впливають економічні та побутові компоненти.

«Безпековий фактор – ключовий. І далі вже там перелік інших факторів, починаючи від сімейних зв'язків, наявності робочих місць, наявності умов проживання в країнах Європи й наявності робочих місць в Україні. Попри ті декларації, які ми бачимо у ЗМІ, що начебто українцям зменшують якісь виплати в Європі, ми повинні розуміти, що європейська спільнота також бореться за наших людей, щоб залишити їх там. Насправді вони хочуть, щоб українці працювали там і жили в Європі, тому що це велика продуктивна економічна сила. Тому що ми розуміємо, що більшість населення, яке виїхало в Європу, – це населення з високим рівням мобільності, з достатньою освітою», – пояснив Ашурбеков.

«Не хочуть повертатися»

Маріупольське видання «0629» провело у жовтні опитування серед своєї аудиторії про плани на повернення чи неповернення до міста. Майже 20% респондентів відповіли, що не повернуться ані до Маріуполя, ані до України.

Зазначимо, що це опитування не є репрезентативним соціологічним дослідженням, втім, відображає настрої частини читачів маріупольського видання.

Новозведені будинки в окупованому Маріуполі

Головна редакторка видання «0629» Анна Романенко розповіла «Новинам Приазов'я», що відсоток тих людей, які відповідають ствердно на запитання, чи готові вони повернутися до Маріуполя, з часом суттєво не змінюється.

«Мені здається, що ось ця частка людей, які відповідають ствердно, вона залишається протягом всіх трьох років незмінною. Питання в іншому, чи щирі вони, коли відповідають на це запитання? Бо я знаю багатьох людей, які публічно кажуть, що ми повернемось, а коли ти з ними спілкуєшся особисто, вони кажуть, що насправді вже ні. Відповідають вони так публічно просто тому, що вважають, що це їхня позиція. Таким чином вони підтримують своє місто, свою країну, і тому так відповідають. А насправді є цілий комплекс проблем, пов'язаних з поверненням, які люди не готові вирішувати. Моє спостереження підтверджує різке зростання людей, які на питання про повернення загалом в Україну відповіли, що вони не повернуться, а залишаться за кордоном, де вони зараз перебувають. Таких було дуже мало, протягом всього минулого року близько 10-12%, і раптом цього разу ми отримали результат 22% людей», – поділилась редакторка видання.

«Маріуполь стає чужим»

Наявність житла і роботи — це ключові питання, на які зважають маріупольці, ухвалюючи рішення про повернення до України, розповіла Романенко. В Україні їх вирішити складно.

Порт окупованого Маріуполя, березень 2024 року

«Програми, які зараз діють: «єОселя», «єВідновлення» – це іпотечне кредитування, воно діє лише для людей, які перебувають, живуть, мають реєстрацію на підконтрольній владі України території. Людям, майно яких залишилося або в окупації, або на лінії фронту безпосередньо, держава нічим не може допомогти й зарадити. І оце реальна біда, тому що ми втрачаємо цих людей. Я щойно повернулася з Ірландії, я їздила туди відвідати своїх рідних, які виїхали з Маріуполя і заодно поспілкуватися з людьми з їхнього кола оточення. Серед тих, з ким я спілкувалася, 90% сказали, що вони не повернуться в Україну. І роблять це для того, щоб закріпитися в тій державі, де вони живуть і бути ефективними. Причини ті самі, про які я сказала. Вони тут, в Україні, не тільки не бачать можливості отримати компенсації за майно, вони не бачать можливості заробити на нове майно. Бо люди, які знайшли там роботу, в Ірландії, вони можуть забезпечити собі гідний рівень життя. А інколи навіть вищий, ніж у них був в Україні», – ділиться Романенко.

Денис Шмигаль

Вона також зазначає, що навіть ті, хто повертається до Маріуполя, часто залишають його знову через складні умови життя. Дехто продає майно і виїжджає з країни, щоб почати життя з новою фінансовою базою.

«Багато тих, хто зараз їде в Маріуполь, також проживши там пів року, виїжджають знову. Бо Маріуполь – зараз це чуже для нас місто, воно стає чужим – росіяни змінюють його такими темпами, щоб ми реально втрачаємо зв'язки. Бо вони (окупанти) зацікавлені в тому, щоб якомога менше маріупольців повернулося в Маріуполь», – переконана журналістка.

З огляду на бойові дії й окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

Маріуполь був окупований російськими військами навесні 2022 року після тривалої облоги та вуличних боїв. Місто було сильно зруйноване. Нині воно розташоване на значній відстані від лінії фронту, проте українські сили періодично завдають ракетних ударів по військових обʼєктах у Маріуполі.

«Грошей на повернення людей немає»

В Україні хочуть створити Міністерство, яке опікуватиметься поверненням українців з-за кордону. Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявляв, що таке відомство має бути створене, аби реалізувати стратегію заохочення людей повертатися. За словами Шмигаля, наразі йде робота над тим, як в реальності втілити ідеї для того, щоб Міністерство повернення українців було ефективним і дійсно працювало.

Доктор економічних наук, експерт з міграційної політики Андрій Гайдуцький вважає, що Україні буде складно конкурувати за своїх громадян з іншими країнами, які зацікавлені в інтеграції українців.

«Такі країни, як Чехія, Польща, Німеччина, Канада, США розробляють програми інтеграції й залучення українців. Тільки в Канаді – понад 100 програм для залучення українців. Україна просто не може конкурувати з Канадою щодо українців. Тому що різниця в оплаті праці – приблизно в 7 разів, якість життя дуже сильно відрізняється. Там є бюджетні фонди, які займаються інтеграцією. Тільки в Канаді на безпосередню інтеграцію з залучення іноземців щороку виділяється понад 200 мільйонів доларів США. І це тільки з державного бюджету, а скільки є інших фондів. І звичайно, коли в нас йде війна і нам потрібні кошти на оборону, на захист людей, які тут перебувають, в нас немає коштів на повернення українця з Канади чи на повернення українця з Польщі. Це дуже важко зробити», – зазначає Гайдуцький.

«Залучати іноземців»

Україні варто залучати іноземних мігрантів. Такий досвід мають країни, які тривалий час перебувають у стані війни, вважає Гайдуцький.

«Скорочення кількості населення має три проблеми. Перша – це скорочення кількості працівників. Друге – скорочення кількості платників податків. І третє – скорочення кількості споживачів. Все це веде до такої великої проблеми, як скорочення бізнесу в Україні. У зв'язку з цим що має робити країна? Залучати іноземних мігрантів, залучати іноземців, потенційних підприємців, для яких Україна – це білий аркуш паперу. Для багатьох країн світу в Україні війна тільки частково в новинах, і всі розуміють, що це – не класична війна, де неможливо перебувати. Війни йдуть в багатьох країнах в тій чи інший стадії. Війна йде в Ізраїлі, але Ізраїль – міграційно активна країна. Холодна війна йде в Південній Кореї, але Південна Корея також міграційно активна країна. Але всі ці країни роблять все, щоб залучати іноземців, бо власне населення або мало народжує людей, або виїжджає», – навів приклад експерт.

Він вважає необхідним використовувати світовий досвід рекрутингу іноземців, а роботодавці зможуть шукати собі людей за тими категоріями й професіями, які їм потрібні, враховуючи спеціалізацію тих чи інших національностей.

«Однозначно, що це буде велика частина людей з південно-східної Азії, зокрема з Індії. Також це будуть вихідці з країн СНД, зокрема з Узбекистану, Киргизстану, тому що там рівень доходів менший», – додав науковець.

Україні доведеться залучати людей з південно-східної Азії

В Європі наслідки такої міграції вже помітні, каже Гайдуцький. Україні потрібно буде розробляти внутрішні правила, аби перебування і працевлаштування мігрантів було безпечним для всіх сторін.

«Потрібно розробляти й впроваджувати високі стандарти безпеки в країні, наприклад, такі, які діють в ОАЕ, де 90% населення – це іноземці. Звичайно, що ці люди себе безпечно поводять в цій країні, тому що вони розуміють, що вони будуть депортовані, а їхні роботодавці будуть оштрафовані. Над цим потрібно працювати, не замислюватись особливо над тим, якої нації приїде той чи інший робітник», – пояснив Гайдуцький.

• З початку повномасштабного вторгнення Росії населення України скоротилося майже на 10 мільйонів осіб, або чверть від загальної кількості, повідомив у жовтні Східноєвропейський фонд народонаселення ООН. Головні причини демографічної кризи – масовий виїзд біженців, падіння народжуваності та численні жертви серед населення внаслідок бойових дій. Зараз Україна має один із найнижчих рівнів народжуваності у світі: всього одна дитина на одну жінку. У фонді ООН зазначили, що негайний вплив відчули на собі регіони, що майже знелюдніли через війну, зокрема, села, в яких залишилися лише люди похилого віку. Точніший підрахунок та повний перепис населення можливі лише після завершення війни.
• У 2021 році в Україні проживало близько 40 мільйонів осіб. За прогнозом Міністерства соціальної політики України, до 2050 року в Україні може залишитися приблизно 25 млн населення. За словами першої заступниці міністра соціальної політики Дарини Марчак, нині на підконтрольній території України проживає близько 31 млн населення, ще 5 млн – за кордоном і до 5 млн – на окупованих територіях.

Текст підготувала Дарина Довгопʼята.