У Європейському союзі знову виступили на підтримку дотримання конституційного ладу і законодавства Іспанії у зв’язку з референдумом про незалежність, який на порушення цих норм влаштували в Каталонії, автономному іспанському регіоні на північному сході країни.
Як заявив перший віце-президент Європейської комісії Франс Тіммерманс, «повага до закону не може бути вибіркова, це фундаментальний принцип». «Якщо закон не дає бажаного, можна виступити проти цього закону, можна працювати, щоб змінити його, але його не можна зневажити. Фундаментальним принципом є те, що конституції всіх країн-членів мають поважатися і бути дотримані», – сказав він на засіданні Європейського парламенту у Страсбурзі, що присвячене ситуації навколо Каталонії.
Він нагадав, що Єврокомісія вже заявляла: за Конституцією Іспанії референдум, проведений у Каталонії 2 жовтня, незаконний.
«Щодо майбутнього, очевидно, що Іспанія потребує узгодженого виходу з ситуації. З погляду Єврокомісії, …це внутрішня справа Іспанії, яка може бути вирішена відповідно до конституційного ладу Іспанії. Саме тому Єврокомісія закликала сторони швидше перейти від конфронтації до діалогу», – сказав Тіммерманс.
За його словами, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер нині тримає зв’язок із прем’єр-міністром Іспанії Мар’яно Рахоєм. Як додав Тіммерманс, він вірить, що Рахой «забезпечить вирішення ситуації в дусі діалогу і повної поваги до Конституції Іспанії і засадничих прав людини».
При цьому чільний посадовець Євросоюзу засудив застосування насильства, але визнав, що дотримання закону може вимагати застосування сили.
«Скажу чітко: насильство нічого не вирішує в політиці. Воно ніколи не дає відповіді, не стає рішенням і не може використовуватися як зброя чи інструмент. Європа знає це краще, ніж інші частини світу. Ніхто з нас не хоче насильства в наших суспільствах. Але, звичайно ж, обов’язком кожної влади є дотримуватися верховенства права, і це іноді дійсно вимагає застосування пропорційної сили. Ми розуміємо, що люди хотіли висловити свої погляди. Свобода висловлювання є засадничим правом усіх європейських громадян, а відтак і громадян усієї Іспанії. Але одна позиція не набуває більшої ваги, ніж інша, тільки через те, що її висловлюють голосніше», – сказав Тіммерманс.
Попереднього дня, 3 вересня, керівник регіональної влади Каталонії Карлес Пучдемон заявив, що за результатами референдуму, який він, усупереч позиції Мадрида, вважає чинним, його влада оголосить незалежність регіону протягом «кількох днів» – наприкінці цього тижня чи на початку наступного. Якщо ж уряд Іспанії скористається зі свого конституційного права і перебере на себе контроль над Каталонією, це буде «помилка, яка змінить усе», застеріг він.
За оприлюдненими в Барселоні даними, на референдумі понад 90 відсотків від бюлетенів, визнаних чинними, були віддані за незалежність Каталонії, майже 7,9% були проти.
Але при цьому участь у референдумі взяли 2,26 мільйона мешканців регіону з правом голосу з загалом 5,31 мільйона – лише 42,6%. Таким чином, від усіх виборців Каталонії голоси за незалежність склали 38%.
Мадрид визнав референдум із запитанням «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою у формі республіки?» неконституційним: чинна Конституція Іспанії (яка є конституційною монархією) не передбачає права регіонів на відокремлення і визначає державу як унітарну.
У Каталонії, що має у складі Іспанії певну автономію у статусі «автономної спільноти», прихильники незалежності посилаються на її давні традиції незалежного чи фактично незалежного існування: регіон, свого часу незалежна держава, а потім регіон Іспанії з широкою самоврядністю, втратив усі елементи автономії тільки у 18-му столітті, після чого зазнав дискримінації, зокрема, заборони на каталанську мову і переслідування культури. Крім того, в Барселоні, яка не має бюджетної автономії, заявляють, що регіон, який дає близько 20 відсотків від ВВП Іспанії і має економіку більшу, ніж Португалія, чи таку, як Чилі, сплачує до центрального бюджету Іспанії значно більші кошти, ніж отримує з нього.
Крім того, прихильники незалежності звинувачують Мадрид у втручанні в мовну й освітню політику регіону, значне число жителів якого говорить каталанською мовою, наполягаючи на його не тільки економічній, але й культурній і історичній самодостатності.