«Схеми» поговорили із підозрюваним у співпраці з окупантами у селищі Шевченкове Харківської області, який нині перебуває у СІЗО Харкова. 24-річний Михайло Стрижко працював на адміністративній посаді в окупаційній адміністрації, яку очолював його батько, і виконував його доручення, серед яких було, в тому числі, розвішування у селищі бордів із написом «Мы с Россией один народ». У розмові з журналістами Стрижко заявив, що «допомагав людям» у Шевченковому і зізнався, що думав, що з ним «поговорять», але «не знав, що за це буде в’язниця». Про це йдеться у матеріалі «Схем» (Радіо Свобода).
Вже під час окупації Михайло Стрижко приїхав до батьків, у селище Шевченкове. Батько Михайла, як призначений Росією голова окупаційної адміністрації, запропонував йому посаду начальника господарчого відділу. В його обов’язки, як він розповів «Схемам», входило розвезення російської гуманітарної допомоги, її розвантаження і, в тому числі, розвішування у селищі білбордів із прокремлівською пропагандою.
«Мені сказали повісити плакати, там було зображено російський прапор і напис «Ми з Росією один народ». Нам пообіцяли за них 4 машини гуманітарки, а приїхало лише 2», – розповів Михайло журналістам.
На уточнення, чи погоджується він зі змістом плакатів, не зміг одразу дати однозначну відповідь, але згодом зазначив: «У мене є родичі в Росії, яких я точно так само люблю», але зауважив, що «народи все-такі різні».
Він також визнав, що в Україні відбувається «захоплення територій російськими військами», але з якою метою – «не розуміє».
Батько Михайла, йдеться у матеріалі «Схем» – Андрій Стрижко, до окупації працював ковалем, під час – очолив окупаційну адміністрацію Шевченкового, підконтрольну Росії.
На запитання про те, чому російські військові запропонували ковалю посаду головного у селищі, Михайло відповів так: «Він повісив «Прапор Перемоги» біля кузні. «Прапор Перемоги» – те, що було піднесено над Рейхстагом у 45-му році. Це, начебто, заборонено стало тільки з 2014 року, у нас його не було, він, на мою думку, намалював цей прапор». (Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів», ухвалений 2015 року, передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення та поширення комуністичної і нацистської символіки, а також пропаганду комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів – ред).
Антиукраїнська діяльність Андрія Стрижка під час окупації зафіксована на відео. Як він, наприклад, демонтував пам’ятник учасникам АТО, як виступав із промовами про те, як «західний світ прагне виростити паростки нацизму на пострадянських територіях і цим внести розкол між братніми народами», як брав участь у нарадах із головою так званої Харківської тимчасової цивільної адміністрації Віталієм Ганчевим, який нині – у розшуку.
Андрій Стрижко, ймовірно, зараз переховується у Росії. Про це свідчить його останнє фото, опубліковане в забороненій в Україні російській соцмережі «Одноклассники» у вересні 2022-го, на якому він позує у Москві на тлі пам’ятника радянського маршала Жукова. У коментарях йому закидають, що він залишив родину, на що чоловік відповідає, що «повернеться, тільки бк (боєкомплект – ред.) поповнить».
На уточнення журналістів, чи поїхав би з батьком до Росії, Михайло Стрижко відповів: «Якби знав, що за «гуманітарку» буде таке покарання, можливо, поїхав би». І додав: «Знав, що якісь розмови будуть, але не в’язниця».
Як йдеться у повідомленні Харківської обласної прокуратури, Михайла Стрижка «було затримано після деокупації ЗСУ Куп’янського району». За процесуального керівництва прокуратури йому повідомили про підозру за фактом колабораційної діяльності (ч. 5 ст. 111-1 КК України). Санкція статті – позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Наразі підозрюваний Михайло Стрижко перебуває під вартою у СІЗО Харкова. Досудове розслідування проводить СВ Управління СБУ в Харківській області.
Андрію Стрижку повідомили про підозру за ч.5 ст 111-1 (Колабораційна діяльність), ч.1 ст 338 (Наруга над державними символами), ч.3 ст. 297 (Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Редакції не вдалося з ним зв’язатися.
Селище Шевченкове у Харківській області розташоване на шляху до Куп’янська – одного з ключових логістичних вузлів російської армії під час окупації, через який та перекидала техніку та живу силу. Про звільнення Шевченкового силами ЗСУ стало відомо 8 вересня.
У результаті наступу на Харківщині у вересні українські сили звільнили близько 8500 тисяч квадратних кілометрів території. Через дії ЗСУ російській армії довелося залишити прикордоння на півночі від Харкова, свій відступ російська сторона назвала «перегрупуванням».
В Офісі президента уточнили, що станом на 4 жовтня Збройні сили України звільнили від російських військ 483 населених пункти на Харківщині.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Не знал, что за это будет тюрьма»: сповідь у СІЗО та «русский мир» на Харківщині