Міжнародна правозахисна організація Amnesty International заявила 7 травня, що знову визнала російського опозиційного політика Олексія Навального в’язнем сумління. Він був позбавлений цього статусу в лютому через те, що в його виступах правозахисники виявили «мову ворожнечі». Зараз вони визнали, що погляди і поведінка можуть змінюватися з часом.
У заяві на сайті організації сказано, що, підтверджуючи статус Навального, Amnesty наголошує на необхідності дотримання його прав. У повідомленні сказано, що ситуація з російським опозиціонером змусила організацію переглянути свої внутрішні правила.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Amnesty International починає розслідування ситуації зі статусом «в’язня сумління» для НавальногоAmnesty розпочала перегляд загального підходу до використання терміну. Правозахисники ухвалили, що відтепер не виключатимуть із числа «в’язнів сумління» виключно на підставі поведінки в минулому.
«Частина місії Amnesty полягає в тому, щоб спонукати людей приймати ідею прав людини, а не залишати їх назавжди в пастці свого минулого», – йдеться в тексті.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Amnesty International поверне Навальному статус «в’язня сумління» – соратник опозиціонераПроте правозахисники наголосили, що статус в’язня сумління не означає схвалення його політичної програми. «Деякі з попередніх заяв Навального заслуговують на осуд, і ми жодною мірою не виправдовуємо їх. Як правозахисна організація Amnesty International продовжить боротися з расизмом і всіма формами дискримінації, де б вони не існували», – наголошується в повідомленні.
При цьому Amnesty так і не розкрила, через які саме висловлювання політика він виключався зі списку. Імовірно, йдеться про виступи Навального в період, коли він позиціонував себе російським націоналістом.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Олексій Навальний: російський націоналізм і українське корінняУ 2007 році Навальний разом із письменником Захаром Прилєпіним і політиком Сергієм Гуляєвим заснували націоналістичний рух «Народ». Організація виступала з провокативною рекламою з критикою мігрантів.
Після цього Навальний був виключений з партії «Яблуко» за націоналізм із формулюванням «за завдання політичної шкоди». Зараз прихильники Навального заявляють, що суперечки через його статус в Amnesty були ініційовані російською владою.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання НавальногоУ 1964 році статусу в’язня сумління за підтримку силової протидії режиму апартеїду був позбавлений південноафриканець Нельсон Мандела. Попри критику з боку політиків та інших правозахисників, Amnesty так і не повернула його до свого списку, провівши голосування про це серед своїх співробітників.
Російський опозиціонер Навальний і Україна
Восени 2014 року Олексій Навальний у відповідь на запитання про статус Криму риторично запитав: «Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати?». Він визнав, що Росія порушила міжнародне право, окупувавши український півострів, але заявив, що Крим «де-факто російський».
Згодом опозиціонер зазначав, що метафора з бутербродом не найбільш вдала, але вона встигла стати крилатою.
Хоча Навальний заявляв, що Росія захопила півострів незаконно, у 2015-му в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода і «Голосу Америки» він сказав, що «питання Криму» не вдасться швидко вирішити. Політик пояснив це тим, що там нібито мешкає 3 мільйони людей із російськими паспортами. Виходом із ситуації тоді він назвав «чесний референдум», перед яким можливість агітувати матимуть українська влада і кримські татари.
Однак вже в 2017 році Навальний заявив, що «не бачить вирішення кримської проблеми», і цю проблему, на його думку, «не вирішить ані президент Путін, ані президент Навальний».
Читайте також: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання Навального
У 2017 році Навальний визнав, що в Україні воюють російські війська, і пообіцяв вивести їх в разі перемоги на президентських виборах 2018 року (до участі в яких зрештою не був допущений). Водночас він заявляв про необхідність надати жителям Донбасу амністію та гарантії захисту від репресій.
При цьому опозиціонер у коментарі DW називав тему України «периферійною» для внутрішньої російської політики, а її обговорення – хоч і важливим, але таким, «чого хоче Путін», аби нав’язувати свій порядок денний.