Кількість українських військових із діагнозом «невралгічні захворювання, пов’язані зі стресом», поступово зростає, зараз 29% цих захворювань становить посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), і ця цифра, за прогнозами, буде зростати, повідомила очільниця Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони України Оксана Сухорукова.
За її словами, Міноборони «активно працює» над створенням системи психологічної підтримки і допомоги для військовослужбовців.
«Міністерство оборони може випустити будь-який документ, створити будь-яку політику. Але реалізувати цю політику ми можемо тільки разом. Я сподіваюся, що кожен із вас долучиться до створення цієї системи, до її підсилення і до турботи про психічне здоров’я наших військовослужбовців», – цитує Сухорукову пресслужба МОУ.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Реабілітаційні центри – це не будинок, а спеціалісти». Професор з окопів про повернення військових до цивільного життяВона наголосила на важливості надання психологічної підтримки і допомоги військовослужбовцям на всіх етапах служби й окреслила чотири основні етапи психологічної допомоги: самодопомога або допомога за принципом «рівний-рівному», кризові інтервенції, психологічні пункти розвитку на безпечній відстані від лінії фронту, довготривала психологічна допомога.
У червні в інтерв’ю Радіо Свобода міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що від початку 2024 року рівень домашнього насильства в Україні зріс на 14% і продовжує зростати далі.
За його словами, існує пряма кореляція між зростанням домашнього насильcтва і посттравматичним стресовим розладом у військових ветеранів, що повернулися з війни.
«Дуже великий відсоток, десь 60% – це військові (причетні до домашнього насильства – ред.). І це стосується військових не тільки Збройних сил України, а всіх військових, хто був на фронті», – повідомив Клименко.
Міністр вважає, що психологічна реабілітація ветеранів в Україні «перебуває у зародковому стані, якщо ми не підберемо фахівців і не навчимо їх, то будемо мати великі проблеми після закінчення війни».
Читайте також: Ветеранська політика потрібна «на вчора»: чому її досі не створили?