Довіра до НАТО в Україні більша, ніж у США: чи подолає альянс «кризу ідентичності»?

Україна продовжує свій курс до НАТО. Як заявив генеральний директор Директорату з питань національної безпеки та оборони Офісу президента України Іван Апаршин, нова владна команда працює над воєнною стратегією, де буде задокументовано курс на членство в НАТО. Сам документ має бути готовий протягом двох-трьох місяців. Підтримує курс на вступ до НАТО і громадська думка в Україні, де 53% українців позитивно ставляться до НАТО. А тим часом соціологи говорять, що у самому альянсі є криза довіри. Частка людей, які мають сприятливий погляд на НАТО, знизилася щонайменше на 10 відсоткових пунктів у США, Франції та Німеччині між 2017 та 2019 роками, згідно з опитуванням дослідницького центру Pew.

Україна, яка на рівні Конституції та законодавства має закріплене своє бажання вступити до НАТО, за кілька місяців матиме і відповідну національну стратегію, обіцяє представник Офісу президента, який відповідає за питання військового розвитку та безпеки.

«Набуття Україною членства в НАТО – це взагалі питання сьогодні не обговорюється. Найближчим часом указ президента, стратегія національної безпеки та оборони, там також є пряме посилання, що кінцева мета України – повноправне членство України в НАТО. Найближчим часом, протягом двох-трьох місяців буде воєнна стратегія. Там також буде пряма норма щодо вступу України до НАТО», – сказав в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» директор Директорату з питань національної безпеки та оборони Офісу президента України Іван Апаршин.

За його словами, прагнення України до членства в альянсі підтверджене практичними кроками, адже було збільшено бюджет, збільшено та затверджено державне оборонне замовлення.

Курс України до НАТО підтримує також і українська громадська думка – 53% українців ставляться до НАТО позитивно, за останні 12 років кількість прихильників НАТО в Україні зросла на 19 пунктів, хоча протягом останніх років спостерігається невеликий спад ентузіазму щодо альянсу, мовиться у нещодавньому дослідженні американського соціологічного центру Pew.

Згідно з опитуванням, позитивно щодо ролі альянсу відгукуються також значна частина литовців та поляків. У Великій Британії, де НАТО набуло ще більшого значення внаслідок Brexit, сприятливі погляди на НАТО зросли з 62 до 65 відсотків. Серед країн, що не належать до альянсу, його високо цінують також у Швеції.

Довіра до НАТО падає всередині альянсу

Але загалом довіра громадськості до НАТО різко впала у США та провідних країнах ЄС після того, як президент США Дональд Трамп прийшов на посаду. Результати опитування, які були оприлюднені напередодні Мюнхенської конференції з безпеки, засвідчили зростаючу напруженість між його членами щодо майбутнього військового альянсу.

Північноатлантичний альянс, відомий за своєю англійською абревіатурою – НАТО, був створений у 1949 році для забезпечення колективної оборони проти Радянського Союзу, а після його розвалу НАТО відновив себе як опору проти російського впливу, одночасно навчаючи та консультуючи країни, які ведуть боротьбу з тероризмом, таким як Ірак та Афганістан.

Дослідження Pew показало, що в середньому серед 16 опитаних країн-членів 53% населення мають сприятливий погляд на НАТО, а 27% висловлюють негативну думку.

Ізоляціонізм і недовіра до багатосторонніх інституцій президента США Дональда Трампа зменшили довіру громадськості до організації як у самих США, так і серед європейських партнерів, кажуть фахівці. Довіра до НАТО в Америці нині менша, ніж в Україні – 52%, а в деяких європейських країнах вона зменшилася до рекордно низьких рівнів: 49% – у Франції та Іспанії, 42% – у Болгарії, 37% – у Греції і найнижчий показник у Туреччині – 21%.

Торніке Ґордадзе, грузинсько-французький політолог, колишній державний міністр Грузії з питань євроатлантичної інтеграції

«У НАТО ми спостерігаємо кризу ідентичності, – говорить в інтерв’ю Радіо Свобода грузинсько-французький політолог, колишній державний міністр Грузії з питань євроатлантичної інтеграції Торніке Ґордадзе. – У багатьох країнах-членах НАТО в Європі погано відреагували на слова президента Трампа про те, що організація є «застарілою», та на слова президента Франції Емманюеля Макрона, який сказав, що в НАТО «відмер мозок». Тобто вони, можливо, хотіли спонукати інші країни до дискусії, але це було сильне перебільшення, яке вдарило по репутації НАТО».

Як наголошує експерт, американці вже впродовж тривалого часу мають відчуття, що європейці почуваються в безпеці за їхній рахунок, що європейські країни мали б виконувати свої зобов’язання і витрачати на оборону 2% ВВП, чого більшість не робить. І хоча європейці збільшили свої внески до НАТО і пообіцяли збільшувати їх поступово у майбутньому, недовіра, каже він, залишилася, бо далі європейці очікують, що у випадку проблем з Росією не вони самі, а США мали б їх захищати.

«Можна зрозуміти, чому американці вважають, що європейці почуваються безпечно за їхній рахунок. Ми бачимо дуже промовисті цифри. Лише 25% італійців вважають, що їхня країна має відповісти на можливий напад Росії, але 75% вважають, що це справа Америки – їх захистити. Інші країни мають подібні міркування – Греція, Іспанія, Німеччина – всі з опитаних країн розраховують більше на допомогу США, ніж на власні сили. Найменший розрив мають Нідерланди та країни Східної Європи, які проявляють найбільшу готовність самі себе захищати. У цих країнах також є краще розуміння небезпеки, пов’язаної з Росією», – пояснює Торніке Ґордадзе.

Зростає кількість людей, які б сильно не хотіли використання сили, воліли б мати кращі стосунки з Росією, щоб її не доводилося використовувати, і не дуже вірять у те, що США захистять члена НАТО у випадку, якби на цю країну напала Росія. Надія на власні сили та на солідарність в альянсі, вписані в його статут, також невелика – лише 5 з 16 країн НАТО, де проводилося опитування, сказали, що потрібно вжити силу, якщо на когось з членів НАТО нападе Росія. Постати військово проти російської загрози готові лише Нідерланди, США, Канада, Велика Британія та Литва, де половина чи більше з опитаних, готові підтримати використання військової сили.

«Країни Західної Європи не відчувають військової загрози з боку Росії, на відміну від сусідніх з Росією країн Східної Європи. Але також громадська думка у цих країн не вповні розуміє, що Росія обирає військове протистояння лише проти набагато слабшого противника, а проти сильних противників вона діє іншими методами – роз’єднує та підриває довіру. Тому ці цифри, які свідчать про кризу довіри в альянсі, вже є великою перемогою Росії. Тому альянсу слід серйозно звернути на це увагу і повернути довіру до 5 статті угоди про взаємну допомогу в разі нападу на одного з членів НАТО», – пояснює експерт.

Частина «наших» територій належать сусідам – опитування

Також звертають на себе увагу відповіді на запитання: «Чи ви вважаєте, що частина території вашої країни опинилася поза її кордонами?». Тут лідерство належить угорцям – 67% жителів країни вважають, що сусіди мають частини їхніх територій. Також і 60% греків були б не проти того, щоб сусіди віддали їм «їхні» землі, 58% болгар, майже половина поляків і практично стільки ж українців, також 53% росіян вважають, що Росія зібрала ще не всі свої землі у своїх кордонах.

Найменше таких думок у американців, канадців та британців – серед їхнього населення тільки 19%, 25% та 23%, відповідно, «мають око» на території за кордоном.

Чи загрожує це новими конфліктами у Європі у разі, якби альянс ослаб настільки, що вже не зміг би зупинити своїх членів від взаємних претензій щодо кордонів? На це запитання Торніке Ґордадзе відповідає, що такі дані опитувань є прямим результатом популістської політики багатьох європейських урядів.

«У тих країнах, де особливо незадоволені своїми нинішніми кордонами, не випадково до влади прийшли популістські уряди. Саме вони розігрували цю карту несправедливої історії. Але жодна з цих країн не готова перейти до дій. Я б провів паралель з їхнім членством в Європейському союзі – всі вони критикують ЄС, але ніхто з них не збирається покинути Євросоюз. Тож я думаю, що ці ідеї не виходять за межі цих країн – на них можна заманити більше виборців, але втілити їх в життя такі політики не планують», – пояснює експерт.

Загалом Торніке Ґордадзе застерігає від того, щоб дивитися на ці цифри занадто песимістично: «Громадська думка не визначає політику країни повністю. Звичайно, люди не хочуть воювати і всі за мир, проти війни. Але уряди, хоч і орієнтуються на громадську думку, мають думати також і про свої міжнародні зобов’язання. Тож якби виникла така ситуація, яка вимагала б застосування 5 статті, то хочуть люди чи ні, а зобов’язання довелося б виконувати».

На думку експерта, хоча криза довіри в НАТО очевидна, це мало б розхолоджувати такі країни, як Україна та Грузія, які далі виявляють готовність вступити до альянсу, бо зміна настроїв можлива.

«На експертному рівні є розуміння того, що відмова Україні та Грузії у наданні плану дій щодо членства на саміті в Бухаресті в 2008 році була помилкою, що саме те, що вони не стали членами НАТО, призвело до війни в обох країнах, чого не сталося, наприклад, з Балтійськими країнами, які також мають численну російськомовну меншину, яку можна було б використати як привід для конфлікту. Але членство в НАТО вберегло ці країни від такого сценарію. Тепер важливо, щоб змінилися політичні настрої, бо насправді ані в Європі не хотіли б залишитися без захисту США, ані у Вашингтоні політичний істеблішмент не готовий покинути Європу, попри те, що говорить нинішній президент», – підсумовує Торніке Ґордадзе.