Індустріальний розвиток Донбасу – не результат роботи радянської влади, а європейський капітал: наприкінці 1880-х Бельгія, Франція та Британія вкладали мільйони, щоб відкрити промисловість на сході України, а після Жовтневого перевороту вони назавжди втратили свої заводи. Навіщо взагалі іноземні країни приїжджали у східний регіон, та як сучасна Бельгія ставиться до України? Про це ми запитали Євгена Бершеду, надзвичайного і повноважного посла України в Королівстві Бельгія в 2008-2010 роках, який став одним з експертів документального фільму «ЄвроДонбас» режисера Корнія Грицюка.
Чому Бельгія взагалі прийшла на Донбас?
Наприкінці 1880-х років російська імперія вступила у смугу індустріального розвитку. Цей швидкий етап спричинив низку глобальних перетворень – крім відомої всім урбанізації, революції у транспортній та інфраструктурній галузі, відбулися зміни у сферах праці та управління. І найбільшу роль у такій індустріалізації Російської імперії відігравали підприємці Західної Європи. Серед них і бельгійці. На той час, як і зараз, Бельгія була однією з найбільш розвинених країн Європи та світу, пояснює Євген Бершеда. І, на відміну від колишнього СРСР або сучасної Росії, Російська імперія не прагнула конфронтації із Заходом, вона не була ізольована.
Євген Бершеда під час зйомок документального фільму "ЄвроДонбас"
«Російська імперія була відкритою – конвертована валюта та й альянси з країнами Європи. Царський уряд запровадив високі митні тарифи. Вони у 1870 році досягли майже 40%, і це скорочувало можливості для іноземних підприємств – вони не мали змоги експортувати сюди продукцію, а тому вирішили виробляти її на місці», – розповідає посол.
Через те, що місцеві у більшості своїй були неосвіченою селянською масою, їх бельгійці навчали працювати та давали найлегшу роботу, а самі привозили з собою весь інженерний кваліфікований персонал.
«Потрібно розуміти, що неможливо просто приїхати та побудувати в степу завод. Це потрібно сполучення, житло для працівників, лікарні. Тобто створювали комфорт саме для своїх бельгійських спеціалістів. У них були навіть тенісні корти та клуби для виїздки – було все пристойно для конкретного прошарку – високооплачуваного персоналу. Звичайно, що для простих місцевих умови булі інші», – пояснює Євген Бершеда.
Проте навіть ці «інші умови», враховуючи, що відбувалося у Російській імперії в ті часи, були непоганими.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Історія, яку нищили: як 120 років тому виглядав європейський ДонецькЩо Бельгія зробила на сході України
У 1900 році Бельгія була найбільшим іноземним інвестором у Російській імперії. Що цікаво, з понад 800 млн золотих франків, які вклала Бельгія, 550 млн було – для України. На той момент це становило близько 60% усіх капіталовкладень. Головні інвестиції Бельгії були у металургію та вугільну промисловість, машинобудування та транспорт.
У 1890-ті роки бельгійці побудували металургійні заводи в Маріуполі та Єнакієвому, розпочалося виробництво соди в Лисичанську.
Проте Бельгія була не лише на сході України. Наприклад, у Миколаєві вона побудувала судноверф, яка була найбільшою у світі на той час. Там працювало близько 6 тисяч людей. Відомий броненосець «Потьомкін» – результат роботи саме цієї судноверфі.
«Усі ці заводи запустили бельгійці. І попри радянський міф, що «сталінські п’ятирічки» усе створили, це не так. Індустріалізація Донбасу – це європейський капітал. Фактично, так сталося, що Україна і з історичною, і з культурної, і з економічної сторони – ближча до Європи, ніж до Росії. Я вже не кажу про ті території, які були в складі Австро-Угорщини», – каже Євген Бершеда.
Чому Бельгія втратила свої підприємства
На початку 1914 року Російський уряд уже почав націоналізувати підприємства Бельгії, а після початку Першої світової бельгійці взагалі залишилися без своєї власності. Головна з причин – на той момент Бельгія була окупована німцями.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Не вірили у міцність радянської влади»: як СРСР репресував інженерів майже всіх шахт Донбасу (рос.)«Загалом до України приїхало понад 20 тисяч бельгійців. І вони не поїхали звідси у Першу світову війну. Навіть були бельгійські броньовики, які захищалися на Східному фронті. А коли перемогли більшовики, то на цьому бельгійська присутність і завершилася. При чому іноземні країни після такої націоналізації претендували на повернення своїх підприємств. Наприклад, Франція давала великі позики царському уряду, але радянський уряд заявив, що платити царські борги вони не збираються. Тому всі іноземні інвестори залишилися без своїх грошей. І через це у країн були складні відносини. Бельгія визнала Радянський Союз тільки у 70-му році», – розповідає Бершеда.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Історія про залізну завісу, індустріалізацію та французького інженера, який назавжди залишився в УкраїніЧому жителі сходу України вірили в радянський міф «це все зробили ми»
За словами Євгена Бершеди, після того, як радянська влада прийшла на Донбас, суттєво змінився склад населення.
«Варто згадати, що там же постійно мінялося населення. Туди постійно завозили нову робочу силу – переважно з України, але були й з Росії. Там була така міграція, що вже ніхто і не міг розповісти, а як було насправді. Та й пропаганда радянської влади була більш впливова, ніж пам’ять людей, які там жили. Що їм казала преса, у те вони й вірили. А спробуй не повірити, можуть же і покарати», – каже Бершеда.
Загалом до України приїхало понад 20 тисяч бельгійців
Сучасна Бельгія та Україна: що між ними спільного
З 2008 до 2010 року Євген Бершеда був надзвичайним і повноважним послом України в Бельгії й переконував бельгійців, що в Україну варто інвестувати.
«Бельгія – важлива для нас і політично, і економічно. Усе ж таки це одна із засновниць Європейського Союзу, член НАТО, розвинена країна, яка має цікаві сучасні технології в різних галузях. Ця країна завжди нас підтримувала і вона дружня нам», – пояснює Євген Бершеда.
Ще більше цікавих фактів про східну Україну та розвінчаних радянських міфів можна буде подивитися у фільмі «ЄвроДонбас».
ОСТАННИЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Померти чи жити заради України»: навіщо Артем Захарченко написав роман про тюрму ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Нове відео, як російські гібридні сили наводять «Гради» з «будинку з бабусею»