Мовний скандал через висловлювання професорки «Львівської політехніки» на адресу українських воїнів: реакції і висновки

ЛЬВІВ – Міністерство освіти і науки вважає, що заклади вищої освіти мають зважати на те, щоб викладачі були «не тільки кваліфікованими спеціалістами, але й людьми високих ціннісних орієнтирів і моральних переконань». МОН підтримує вимогу студентів університету «Львівська політехніка» про те, щоб не співпрацювати з людьми, які не поважають захисників і захисниць України під час повномасштабної війни. Таку відповідь отримало на свій запит «Суспільне».

Студенти «Львівської політехніки» оприлюднили заяву, в якій засуджують негативне висловлювання професорки цього вишу, філологині, членкині ВО «Свобода» Ірини Фаріон на адресу бійців «Азову» та 3-ї окремої штурмової бригади про те, що воїни спілкуються російською мовою.

Чому мовне питання викликає в українському суспільстві таке роздратування і скандал?

«Колегія і профком студентів та аспірантів Національного університету «Львівська політехніка»» вимагають від правоохоронних органів дати оцінку, чи є у висловлюванні викладачки політехніки Ірини Фаріон факт порушення статті 435-ї Кримінального кодексу Україну (образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації).

«Ми висловили свою позицію, яка представляє думку більшості студентів і закликаємо правоохоронні органи розібратись у ситуації, оскільки заяву у відповідні органи подав омбудсмен Дмитро Лубінець. Скандал спалахнув тому, що форма подачі, висловлювання людини була агресивною, і це спровокувало такий резонанс, тому ми висловили позицію і свою незгоду», – пояснив Радіо Свобода Богдан Мірінчик, голова колегії студентів.

У студентській заяві, зокрема, зазначено: «Підігравання ворогу та медійне поширення образливих наративів про російськомовних військовослужбовців, не співпадає із цінностями та тією волонтерською підтримкою, яку роблять наші студенти одноосібно, ми як колектив студентської організації та спільнота студентів загалом».

Днями у «Львівській політехніці» зреагували на висловлювання викладачки плакатами, на кшталт «Фаріон – геть з політехніки», які розвішали в університеті.

Питання про звільнення Фаріон не розглядається

Керівниця центру комунікацій «Львівської політехніки» Наталія Павлишин відмовилась від коментаря, пояснивши, що адміністрація університету висловила свою позицію в оприлюдненій заяві.

У ній йдеться про те, що в університеті «діє кодекс корпоративної культури, який визначає моральні принципи, правила та норми спілкування і поведінки учасників академічної спільноти нашого університету. Однак Львівська політехніка не несе відповідальності за висловлювання працівників та студентів поза університетом».

Тобто, університет не відповідає ані за висловлювання професорки, навіть якщо це шкодить репутації закладу, ані за студентську заяву.

Ірина Фаріон в інтерв’ю сказала: «Я не можу назвати їх (воїнів-ред.) українцями, якщо вони не говорять українською мовою. То нехай себе назвуть «руськими»...».

Це та інші висловлювання Ірини Фаріон збурили українське суспільство. Думки розділилися і серед цивільних, і серед військовослужбовців.

«Мовний конфлікт, насправді, відбувається не через українську мову, а через те, що досі в Україні присутня російська. Тому є конфлікт. Російської мови не має бути, як факт», – заявив в ефірі Радіо Свобода Володимир Ращук, боєць батальйону «Свобода».

Екскомандир полку «Азов», заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади Максим Жорін різко відповів на слова філологині зі Львова. Він сказав, що «ніхто не давав права висловлюватись так про бійців «Азову», 3-ї штурмової бригади» і закликав правоохоронні органи звернути увагу на висловлювання викладачки політехніки.

Омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до СБУ, у правоохоронні органи, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення. Він наголосив, що у ЗСУ служать і захищають Україну чоловіки і жінки з різних груп суспільства, національних спільнот, різного віросповідання та переконань, різного місця проживання.

«Нагадую, що небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери – це утиск, форма дискримінації, що заборонена чинним законодавством України», – написав Лубінець у телеграмі.

У соціальних мережах активно обговорюють висловлювання Ірини Фаріон та загалом тему «якою мовою розмовляють солдати на фронті». Хтось підтримує позицію Фаріон і захищає викладачку, наголошуючи, що якби усі громадяни України розмовляли українською, то «російська армія не прийшла б сюди рятувати російськомовних». А інші, натомість засуджують Фаріон за її слова, хтось навіть називає її «свідомою провокаторкою», і стверджує, що її висловлювання підіграють Росії, шкодять Україні на шляху до ЄС, розділяють українське суспільство у час війни, яке, навпаки, потрібно об’єднувати.

Мовне питання: політика і мотивація громадян

Мовне питання є наслідком політики русифікації, які проводила комуністична влада СРСР в Україні. Через чутливість людей до цієї теми, політики завжди намагаються використати питання мови у передвиборчих перегонах, а російська пропаганда для розпалювання ворожнечі і розхитування українського суспільства.

Мовний скандал, пов'язаний із висловлюванням Ірини Фаріон не перший за останній час. Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович неодноразово мовним питанням здіймав хвилю в суспільстві.

Експерти вже прогнозують, що питання російської мови буде активно розігруватись на наступних президентських виборах в Україні. На який відсоток можуть розраховувати політики? Чи можна говорити про те, що це будуть виборці, які підтримують Московський патріархат в Україні і які, переважно, російськомовні? Згідно з соціологічними даними, на сьогодні в Україні проросійський електорат – це близько 10%. За даними опитування Українського інституту майбутнього на початку осені цього року, 74% респондентів відповіли «так» на запитання «Чи мають російськомовні українці самостійно переходити на українську мову», 15% висловились проти, а 11% було важко відповісти.

Політолог Євген Магда говорить про кілька причин, чому так українці активно і роздратовано реагують на мовне питання. Головна – сьогодні Україна веде війну за незалежність від Росії.

«Це прощання з Росією торкається і мовних питань. Ця війна носить антиколоніальний характер і мова метрополії завжди була інструментом поневолення народів. Українська перевага полягає в тому, що, на відміну від пострадянських країн, у нас російська мова ніколи не була державною. І оце досягнення Конституції 1996 року дозволило вирішити достатньо багато питань. Просто після 24 лютого 2022 період м’якої українізації завершився. Вона тепер носить характер добровільно-примусовий. Хоча залишаються мільйони російськомовних громадян. Це теж треба усвідомлювати. Якщо протягом століть російська мова насаджувалась, то це не можна змінити помахом руки. Маємо пам’ятати, що зараз Україна завершує формування політичної нації і при тому, що цей процес носить характер багатовекторний. Ми маємо формувати українсько-політичну націю, як багатонаціональну, успішну, з домінуванням української мови, але з тим, щоб не створювати проблем на шляху європейської інтеграції.

Коли профільна віцепрем’єрка говорить, що у нас немає проблем з російською меншиною, то незрозуміло, кого вона дурить. Бо у нас є 10 стаття Конституції, яку ми не можемо змінити під час війни, а у ній сказано, що держава гарантує розвиток російської та інших мов нацменшин. Російська мова винесена окремо.

Вже треба не готувати позицію єврострауса, який засунув голову в пісок і говорить, що у нас все добре, а готувати відповіді на всі питання, з огляду на те, що їх будуть ставити достатньо сильно і угорці, і румуни, і болгари, які у такий спосіб намагатимуться вирішити проблеми власних діаспор, власних національних меншин на українській території. На цьому напрямі потрібна ефективна розмова з партнерами ЄС, пояснення і демонстрація того, чим вони відрізняються від Росії», – каже Євген Магда.

Євген Магда

В Україні було кілька хвиль переходу російськомовних громадян на українську мову. Одна з найбільших у 1991 році, інша після Помаранчевої революції у 2004 році, далі під час Майдану у 2014 році і триває досі, у час повномасштабної війни Росії проти України.

«Ми маємо розуміти, що таке травма. Психологічна травма це, коли людина зіштовхується з обставинами, подіями, які вона не може подолати, в яких відчуває себе розгубленою, коли її картина світу руйнується. Психологічна травма виникає, наприклад, з початком повномасштабної війни не у всіх, не завжди, не одразу. Але виникає. І на фоні цього травматичного досвіду може виникати дуже багато відчуттів, рефлексій.

Наприклад, людина травмована російським полоном чи окупацією і у неї з’являється чіткий причинно-наслідковий зв'язок і російська мова у неї асоціюється постійно з відчуттям небезпеки. Є люди, які рефлексують на рівні горя, коли хтось з рідних загинув на війні. І тоді людина не розуміє, як собі хтось дозволяє не говорити українською, коли її рідна людина загинула за Україну, а тут говорять російською. І в цьому нічого дивного нема», – каже психолог Олександр Удовенко.

Однак, за його словами, мотивувати когось перейти на українську мову неможливо криком, образами, приниженням.

«Людина знаходить в собі мотивацію тоді, коли вона страждає з якогось приводу. Ми маємо розуміти, що не всі українці розуміють, що їм потрібно говорити українською мовою, але це потрібно. Бо окрім перемоги у нас має бути мислення українською і хід думок має бути українською, не зросійщеною, не меншовартісною, щоб не повторилось 24 лютого 2022, наратив 2014-го.

Ми можемо тільки вказати, пояснити, але якби мені особисто не хотілось кричати, як це важливо – мова, і всіх образити поганими словами, але це не працює. Працює занурення в процеси, те, що відбувається через культурні інструменти. Це більш дієво для тих людей, які досі не перейшли на українську мову», – каже психолог.

Соціологи зазначають, що російсько-українська війна в Україні активізувала процес українізації. Багато російськомовних громадян свідомо перейшли на українську мову, особливо на початку повномасштабного вторгнення.