Львів – Майже три місяці виставка, присвячена українському художникові Модесту Сосенкові у Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові, користувалась великою популярністю і люди записувались на екскурсії. Це стало культурною подією. Хоча суттєво цей проєкт відрізнявся від традиційних виставок, присвячених митцям. Модеста Сосенка зуміли показати, як живу людину, з емоціями і власними проблемами. Художник-монументаліст змінив на початку ХХ століття ставлення українців до церковного мистецтва, яке не дуже шанують сьогодні.
25-річний Модест Сосенко у 1900 році приїхав у Станіславів (нині Івано-Франківськ) після навчання у Краківській академії мистецтв. Тоді разом із іконописцем Юліаном Макаревичем малював іконостас для катедерального собору. У цей час Андрей Шептицький був Станіславівським єпископом і його зацікавила творчість молодого Модеста Сосенка.
Автопортрет Модеста Сосенка
Завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрея Шептицького, Модест Сосенко навчався у Мюнхенській королівській академії мистецтв і у Паризькій академії образотворчого мистецтва. Кращі малярські студії, педагоги, на кшталт професора Леона Бонна, спілкування з митрополитом Андреєм Шептицьким, який знався на мистецтві, став приятелем і духовним наставником Модеста Сосенка, і сформували світогляд митця. Митрополит хотів відновити українське сакральне мистецтво і розумів, що це вдасться Сосенкові.
Малював інтелігентно, достойноОлеся Семчишин-Гузнер
««У ХІХ столітті відбувся занепад у церковному мистецтві. Було втрачено багатовікову традицію справді мистецького оздоблення храмів. Проблема була усвідомлена українськими митцями вже на зламі ХІХ-ХХ століть. У періодиці чимраз активніше писали про те, що потрібно відродити красу українських храмів, повернутися до свого, національного. Але це було непростим завданням. Церковне малярство початку ХХ століття мало бути висловом свого модерного часу і опиратися, водночас, на візантійську основу. Це стало під силу власне Модестові Сосенкові. Малював інтелігентно, достойно, благородно», – говорить кураторка виставки «Модест Сосенко. Фрагменти до монументального», мистецтвознавець Олеся Семчишин-Гузнер.
Рисунок Модеста Сосенка «Успіння Пресвятої Богородиці»,1910-1912рр.
Ікона «Успіння Богородиці»
На початках, деякі консервативні у своїх поглядах священники не розуміли творчості Модеста Сосенка, який розписував храми, малював ікони та іконостаси. І навіть один отець поскаржився митрополитові Шептицькому, що «образ ні до чого». Митрополит цю ікону віддав в інший храм, а Модест Сосенко надалі отримував замовлення модерно розписувати церкви, але, при цьому гармонійно дотримувався східної традиції, малював багато гуцульських, бойківських орнаментів, немов виплітав мережку, чим і вирізнявся.
Втрачений розпис купола церкви у Славському, який намалював Сосенко
«Кухня» митця
На виставці в Національному музеї, у якому Сосенко працював, можна побачити рисунки митця, які він робив перед розписуванням храму чи іконостасу.
Сучасний підхід бачення мистецтваРоман Зілінко
«У п’яти залах ми представили документи, фотографії, етюдики, ескізи, зарисовки, кальки, тобто все, що стосується монументального мистецтва і його кухні, праці Сосенка у Національному музеї, як реставратора, графіка дизайнера, його контакти з митрополитом Шептицьким, портрети владики. Один зберігається у Чикаґо в українському музеї, де його знайшли у стосі між газетами і журналами. Ми презентували репродукцію. Дуже добра європейська школа Сосенка, його сучасний підхід бачення мистецтва, водночас, пошук фундаменту, традиції, на якій має опиратися національне сакральне мистецтво – це те, що його пов’язувало з митрополитом Шептицьким. Вони обоє шукали ґрунту, якогось обличчя церковної традиції і культури.
Ми звикли до спрощеного погляду на великих українських митців, не бачачи їхньої праці. Така виставка дозволяє побачити Сосенка у роботі, його шлях до готового твору, дізнатись фрагменти з його життя», – каже мистецтвознавець Роман Зілінко, дизайнер експозиції, один із авторів виставки.
Модест Сосенко «Благовіщення»,ікона з церкви св.Миколая у Золочеві,1913 рік
Виставку, присвячену Модестові Сосенку, мистецтвознавці зробили у відповідь негативному вчинку, коли у 2019 році у Славську, за згодою місцевої громади і священника, знищили настінні розписи у церкві, які малював Модест Сосенко у 1909-1911 роках і допомагав йому Юліан Буцманюк. Дослідники вирішили, що позитивною справою краще вплинуть на популяризацію імені митця. Одну залу вони присвятили роботі Модеста Сосенка у церкві Успіння Пресвятої Богородиці у Славському. Там виставили рисунки на картоні ликів святих, які назавжди знищені на стінописі. Врятували від варварського руйнування іконостас, який реставрують львівські фахівці.
Модест Сосенко «Апостоли»з іконостасу церкви у Славському,1909-1911рр.
Зберігся записник із сільської крамниці, де Сосенко купував продукти і потрібні йому для малярства речі.
Запис покупок у крамниці у селі Славське
Протягом 1900-1920 років Модест Сосенко розмалював дванадцять церков у Галичині. На сьогодні у первісному вигляді зберігся храм у селі Підберізці. Ще у п’яти церквах є фрагменти його роботи. Монументальне малярство художника збереглося частково. Стінопис у Підберізцях вважають зразком українського монументального церковного розпису.
Привчив людей до змін у сакральному мистецтвіОлеся Семчишин-Гузнер
«У книзі відгуків почесних гостей парафії церкви святого Михаїла в селі Підберізці є записи художників, які, на прохання певного пароха, спеціально приїжджали оглядати розписи Модеста Сосенка, а відтак користали з його здобутків у власній праці на ниві церковного малярства. Модест Сосенко не раз мав конфлікти з церковною громадою, як замовником, але завжди намагався все ж таки відстоювати своє бачення національного храмового мистецтва нового часу. Він пройшов складний шлях, але привчив людей до змін у сакральному мистецтві» », – зауважила Олеся Семчишин-Гузнер.
Рисунки Модеста Сосенка перед створенням стінопису у Славському
Модест Сосенко створював цілісний церковний інтер’єр. Він прожив 44 роки і його особисте життя не склалось щасливо. Адже рано залишився сиротою, його виховувала родина. У 1907 році він одружився з Михайлиною-Христиною Ляйтер у Кракові.
Михайлина Сосенка(другий ряд, друга зліва)
Вони разом були у Славському і там нібито спалахнуло кохання між Михайлиною і Юліаном Буцманюком, учнем Сосенка. Згодом Буцманюк звинувачував Сосенка буцімто у зрадах, але цей особистий конфлікт у родині Модеста Сосенка незрозумілий до кінця. Михайлина і Юліан не поєднали своє життя. У 1915 році Модест Сосенко мобілізований до лав австрійського війська, через рік його дружина подала на розлучення. Дослідники життя і творчості Модеста Сосенка припускають, що він пішов на війну власне через негаразди у сім’ї. Сосенко написав прощальний вірш, присвячений Михайлині:
«Я буду разом з смутком жити
Аж поки з жалю не помру».
Модест Сосенко під час служби у війську, автопортрет
Модест Сосенко під час служби у складі батальйону пересувався вздовж Адріатичного узбережжя і там створив понад двадцять пейзажів, які збереглись до сьогодні. На них немає навіть натяку на війну, малярство, вочевидь, його відволікало від воєнних подій довкола.
Адріатичний пейзаж Сосенка
Адріатичний пейзаж Сосенка
У 1918 році Модест Сосенко лікувався у Львові, потім у Кракові, потім у шпиталі Червоного хреста у Новому Тарґу (Польща) і після лікдквідації медичного закладу опинився у концентраційному таборі для полонений та інтернованих українських вояків і цивільних осіб у Вадовицях, де стан його здоров’я погіршився. Він повернувся у Львів у 1919 році важкохворий – з відкритою формою туберкульозу.
Модест Сосенко. Портрет Андрея Шептицького, який знайшли у Чикаґо
Залишив заповіт
За життя Модест Сосенко не мав свого даху над головою, орендував житло, зокрема у Львові. Останні місяці життя провів у митрополичих палатах Святоюрського собору. Опікувався ним митрополит Андрей Шептицький.
Перед смертю Модест Сосенко написав заповіт і свої роботи заповів Національному музею у Львові і лише проєкт іконостасу – митрополитові Шептицькому. Ймовірно, сподіваючись, що вдасться владиці його реалізувати.
Заповіт Модеста Сосенка
4 лютого 1920 року Модест Сосенко відійшов у вічний світ і похований на Янівському цвинтарі.
У радянський час його релігійне малярство було забороненою темою. Багато розписів, ікон, іконостасів Мордеста Сосенка знищені повністю під час двох світових воєн, у радянський період і в роки незалежности.
Якісні проєкти потрібніРоман Зілінко
«Виставка була популярною і це дуже тішить, що якісні проєкти потрібні. У Національному музеї неймовірні колекції Івана Труша, Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Леопольда Левицького – метрів українського мистецтва. Ми собі дозволили зробити не виставку про художника і показати фрагменти його життя, а показали твори його кухні, нариси, ескізи і це цікаво. Глядач готовий на такі речі», – каже Роман Зілінко.
Модест Сосенко «Вид на Єрусалим», 1906 рік
У Національному музеї у Львові зберігається найбільша збірка творів Модеста Сосенка, а це, зокрема, понад 100 одиниць живопису, більше 60 графік, десятки рисунків, жанрових композицій.
Модест Сосенко «Святий Йосафат Кунцевич», 1911-1913рр.
За життя Модест Сосенко не мав жодної персональної виставки. Її організували вже після його смерті – восени 1920 року. Цьогорічна – це п’ята виставка, присвячена Модестові Сосенкові. Вона проходила у рамках проєкту «Модест Сосенко (1875-1920). Пізнай. Зрозумій. Збережи». Видано монографію і каталог музейних творів митця, а це дослідження його спадщини. Науковці створили фотоархів іконостасів і розписів Модеста Сосенка, які збереглись у п’яти храмах: в Онуфріївській церкві у Львові, церкві Архистратига Михаїла в селі Підберізці, Катедральному соборі Пресвятої Трійці в Дрогобичі, церкві святого Миколая у Золочеві і храмі Воскресіння Господнього в селі Поляни.
Інтер'єр церкви у Славському на початку 20-го століття
Автори проєкту передусім хотіли показати митця з його емоціями і проблемами, його талант і розуміння українського релігійного мистецтва, а ще донести, що збереження давніх розписів, іконостасів та ікон – це історія парафії, села чи міста, пам’ять про попередні покоління, які хотіли залишити цінний спадок. Руйнування, для прикладу, стінопису Модеста Сосенка у селі Славське, перервало цю історію, не кажучи про те, що знищено цінний мистецький сакральний твір.