Із наближенням місцевих виборів кандидати проводять змагання обіцянок. Доволі часто претенденти на крісло мера в різних містах запевняють громадян, що знизять тарифи та виплатять кожному пенсіонеру по тисячі гривень у вигляді муніципальної допомоги. Радіо Свобода розпитало головну редакторку сайту громадського руху «Чесно» Ірину Федорів, наскільки реалістичними є ці обіцянки.
– Чи може міська влада регулювати комунальні тарифи?
– Це хороше питання. На нього немає відповіді «так» або «ні», і пояснюю вам, чому. Є тариф на електроенергію, який затверджується вище. Є тариф на газ, який також затверджується вище. Тобто цю складову вони не можуть рухати.
Водночас, якщо ми говоримо про опалення, то газ – це одна складова тарифу. Є ще й обслуговування котелень. Тобто коли громада контролює історію з обслуговуванням котелень, розуміє, яка зарплата іде цим працівникам, то вона може регулювати.
Але знову ж таки. Якщо ви для населення знижуєте тарифи за обслуговування, бо хочете видаватися хорошим, красивим, то будуть страждати ті працівники, які обслуговують, бо в них буде менше фінансування на оплату.
Якщо перед виборами пообіцяють і будуть тримати низькі тарифи, то рано чи пізно комунальні підприємства підуть у збиток. Бо коли ви дотуєте, починаються збитки. Вам доведеться це перекривати з бюджету.
Може не вистачити грошей на сніданки в школах, групу продовженого дня, на доплати медикам і освітянам
Виборці мають чітко розуміти: якщо з них не візьмуть повну вартість послуг для комунальних підприємств, то комунальні підприємства підуть «у мінус». Так, звичайно, ви відчуваєте, що у вас грошей у кишені ніби більше, але в загальному бюджеті їх стане менше.
Щоб врятувати комунальні підприємства від таких ось передвиборчих обіцянок і дотацій, треба буде забирати з бюджету гроші. А це означає, що може не вистачити грошей на сніданки в школах, групу продовженого дня, на доплати медикам і освітянам.
Коли у вас є кошичок із грошима, ви не зможете роздати всім з цього кошичка, бо нічого не залишиться. Треба тримати якийсь баланс здорового глузду й ставитися до цього бюджету, до комунальних підприємств як до свого бізнесу. Ти би не працював собі у збиток.
Потім треба вирівнювати бюджет. У такому випадку ти не можеш реалізувати серйозні проєкти – медичні, освітні. Це популізм, який призведе до серйозних господарських наслідків.
Вода, кавуни, маски, шампанське: на що ідуть політики заради перемоги на місцевих виборах?
– Чи можуть місцеві ради виплачувати громадянам по тисячі гривень?
– Це стандартна тактика ще з часів «Юлиної тисячі». Потім ці «тисячі» множилися і ширилися. Той, хто має доступ до ресурсу бюджетного, він використовує його так, аби вплинути на виборців і показати, що все добре. Але це просто бажання людей залишитися при владі, а не системно щось змінити, зробити ключові зміни в громаді.
По суті, коли ми говоримо про прямий-непрямий підкуп виборців, кожен має розуміти, що той, хто при владі, п’ять років мав можливості все змінювати. Якщо є депутатська більшість і голова – взагалі немає проблем. Вони могли відголосувати і запустити все, що завгодно.
Це проїдання бюджету. Кожен громадянин має ставитися до міського бюджету, як до свого власного. Ви би гроші на абищо не витратили, або точно не дозволили б собі це робити на регулярній основі.
Мудра людина шукає, як скласти гроші, аби вони приносили гроші
У нас ще існує загроза через коронавірус, що бюджети не доотримують грошей, податки просіли, бізнес іде в «тінь». Це означає, що якщо ми почнемо зараз бюджетами так управляти, у громадах можуть бути серйозні виклики в новому році.
Мудра людина шукає, як скласти гроші, аби вони приносили гроші. Тобто, наприклад, ми зробимо сортування сміття. Ми його будемо продавати. І за рахунок продажу цього сміття ми будемо мати в нашому комунальному підприємстві більше грошей. Ми зробили такий мінібізнес для комунального підприємства. Тепер ми можемо частину тарифу громади компенсувати, аби не залазити в бюджет.
Виходить, що діяльність нашого підприємства буде вдалою. Ми, наприклад, 15% зарплат працівникам закриємо цим продажем сміття. І тоді ми зможемо говорити про зниження тарифу, але не популістичне, а мудре, господарське, яке не несе ризиків – ні для зарплат працівникам КП, ні для загального бюджету.
Тобто ті, хто йде в місцеве самоврядування, мають зрозуміти, як зробити так, аби бюджетні ресурси, комунальна техніка працювали для заробітку. Звичайно, ви не можете всі 100% бюджету так зробити, тому що є дотації і премії медикам, є гаряче харчування для школярів, але якусь інвестиційну частину треба залишати.
Той, хто так робить, буде отримувати підтримку громади. Він не буде займатися популізмом, він налагодить нормальні господарські процеси.
Яйця, секонд-хенд, велосипеди і повітряна куля: на що ідуть політики заради перемоги на місцевих виборах? (частина 2)