Місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня. Громадяни у 24 областях обиратимуть депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.
За крісло міського голови Львова змагаються 17 кандидатів. Серед них учетверте претендує на посаду чинний міський голова Андрій Садовий.
Розповідаємо про те, хто змагається за посаду міського голови Львова, які у кого шанси, як виглядає передвиборча кампанія і кого підтримують місцеві олігархи. Чи зміниться ситуація у львівській міській Ратуші після виборів?
Львів рясніє фотографіями кандидатів у мери. Деякі навіть мають однакові гасла на білбордах. Чим жвавіший рух транспорту на вулиці, тим більше рекламних щитів політичного змісту.
У багатолюдних місцях розставлені агітаційні намети і біля них роздають партійну пресу. Кандидати та члени їхніх команд чатують на виборців у неділю біля львівських храмів. Претенденти на крісло мера практично діють однаково. Їм бракує креативності, гумору, сучасного звучання. Вони обіцяють комфортне життя у Львові і вирішити чи не всі проблеми, як тільки зайдуть у Ратушу.
Свою виборчу агітацію кандидати здебільшого проводять з екранів телевізорів, соціальних мереж, йдуть до виборців у дворики багатоповерхівок. Ці зустрічі їм організовують. Зрештою, це традиційна для міста передвиборча кампанія: нудна й із сумнівними технологіями.
За цей час уже визначилась група кандидатів-фаворитів. На сьогодні є інтрига у відсутності останніх незалежних соціологічних досліджень. У когось може скластися враження, що їх не замовляють, щоб не оприлюднювати реальні дані. Таке спостерігається уперше.
Немає даних свіжих соцопитувань
На минулих місцевих виборах група «Рейтинг» постійно проводила на замовлення партій чи кандидатів опитування. Останнє соціологічне дослідження щодо виборчої кампанії у Львові було оприлюднене у липні. Втім за майже три місяці ситуація змінилась, зауважив Радіо Свобода керівник групи «Рейтинг» Олексій Антипович, адже кандидати розпочали активну кампанію у вересні.
Згідно з липневим дослідженням «Рейтингу», у трійці-фаворитів на посаду мера Львова – Андрій Садовий, екс-парламентар, «свободівець» Руслан Кошулинський і депутат від «Європейської солідарності» Олег Синютка.
Однак чимало експертів зазначають, що нині Андрієві Садовому поступається Олег Синютка, а не Руслан Кошулинський. Хоча команда чинного мера розкручує тему, що у другий тур пройдуть Андрій Садовий і Руслан Кошулинський. Власне так було на минулих виборах.
В опитуванні львів’яни назвали проблеми, які їх найбільше хвилюють: завантаженість вулиць транспортом, вартість комунальних послуг, корупція у міській владі, хаотична забудова багатоповерхівками міста, наркоманія та алкоголізм, брак паркувальних місць. Більшість кандидатів взяли, мабуть, до уваги ці соціологічні дані, бо обіцяють вирішити ці проблеми. Хоча тема боротьби із корупцією у міській владі не вельми присутня у промовах кандидатів.
Учора – колеги, нині – вороги: Садовий – Синютка
У березні 2019 року Андрій Садовий заявив, що не балотуватиметься більше у мери. «Я б дуже хотів, щоб після мене приходили молодші, мудріші, талановитіші, більш успішні, і я їх максимально буду підтримувати», – сказав тоді Андрій Садовий, але очевидно забув про свою обіцянку.
У березні 2020 року Андрій Садовий щодня виходив у прямий ефір на місцевому радіо, інформуючи про ситуацію щодо захворюваності на COVID-19 та про боротьбу із поширенням коронавірусу. І хоча тоді Садовий офіційно не заявляв про наміри балотуватися, але львів'яни це розцінили саме так.
Андрій Садовий – господарює у кабінеті мера Львова від 2006 року. Його політичні амбіції сягали президентської посади. У 2018 році він оголосив, що йде у президенти, але відкликав свою кандидатуру на підтримку Анатолія Гриценка.
У 2014 році він мав шанс посісти прем’єрське крісло, коли партія «Самопоміч» несподівано вразила результатом на парламентських виборах, набравши майже 11 % голосів, завдяки попиту на нові обличчя у політиці і бренду Львова як європейського міста. Виборці оцінювали Садового, як успішного мера, який може чи не кожне місто перетворити у комфортне місто. Та все ж Андрій Садовий відмовився від посади прем'єр-міністра, бо Львів, мовляв, важливіший і почав самостійну гру у великій політиці, яка завершилась фіаско для його партії на останніх виборах.
Відтак, кажуть аналітики, попри амбіції, посада мера Львова для Андрія Садового, знову, як 14 років тому, є чи не єдиною можливістю продовжити політичне життя.
Андрій Садовий заявив, що вирішив йти у мери, щоб завершити розпочаті справи і збудувати сміттєпереробний завод. Ця обіцянка звучить від першого його балотування на посаду мера у 2006 році. Через те, що не було вирішено питання утилізації сміття у місті, сталась пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі. Тоді, 30 травня 2016 року, під час виконання своїх обов’язків загинули троє молодих рятувальників і працівник комунального підприємства.
Грибовицьке сміттєзвалище закрили, згідно з судовим рішенням. Це спричинило сміттєвий колапс у місті і зруйнувало рейтинг Андрія Садового, показало, що не все так комфортно у Львові, як про це розповідав очільник міста. Львів був завалений сміттям, кризу посилювала і центральна влада.
Андрій Садовий загострював протистояння з Києвом. Міста відмовлялись приймати львівське сміття. Андрій Садовий звинувачував президента Петра Порошенка в блокуванні вивезення сміття зі Львова. Мер Львова демонстрував зневагу центральній владі. 10 вересня 2017 року влаштував показове прийняття для Михаїла Саакашвілі, який незаконно прорвався через український кордон.
Хто саме фінансує виборчу кампанію Андрія Садового чи радше зробив ставку на його перемогу? Офіційно, звісно, імен ніхто не називає. Радше це домовленості з різними бізнесовими групами.
Та все ж життя робить несподіванки. Лише вчора – колеги, а нині – вороги. І про це навряд чи міг подумати Андрій Садовий у 2006 році, коли запросив івано-франківця Олега Синютку у свою команду. У 2007 році Олег Синютка став першим заступником міського голови і займався комунальними проблемами у місті. Олег Синютка уникав публічності, був у тіні шефа. Правою рукою Садового він працював до грудня 2014 року, коли президент Порошенко призначив його головою Львівської обласної державної адміністрації.
Олег Синютка має імідж працеголіка, людини вимогливої та навіть жорсткої у спілкування із підлеглими. Коли була пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі, Синютка спілкувався із обуреними селянами, розмови з якими уникав Андрій Садовий. Тоді Синютка взувся у чоботи і пішов обстежувати територію сміттєзвалища.
Між ти, оглядачі кажуть, що саме Олег Синютка загострював тоді протистояння із міським головою щодо сміття. Керував обласною адміністрацією він до 2019 року, а тоді за списком «Європейської солідарності» став народним депутатом.
І тепер саме від «Європейської солідарності» він є кандидатом на посаду мера. Президент України Петро Порошенко (2014-1019 роки) спеціально приїхав у Львів, щоб представити однопартійця і закликати львів’ян підтримати Синютку. Оскільки Порошенко у Львові має багато прихильників, то є шанс, що до його слів багато й дослухаються. Чимало голосуватимуть не так за Олега Синютки, як за бренд партії.
Олег Синютка заявив, що йде у мери, щоб зробити Львів містом для львів’ян, вирішити проблеми у транспорті, соціальній сфері та благоустрої міста. Згідно з соціологічним дослідженням групи «Рейтинг» за липень, він посідав третє місце у виборчих перегонах. Нині чимало експертів пророкують йому вихід у другий тур.
Синютці творять образ господарника, людини, яка очистила Львів від сміття. Хоча і він, як його вчорашній колега Садовий, обіцяв збудувати три сміттєпереробні заводи у регіоні, на сьогодні жодного такого заводу регіон немає.
Четверо нардепів балотуються на посаду мера
Три колишні народні депутати – Оксана Юринець від партії «УДАР», Ігор Васюник, який називає себе незалежним кандидатом, Руслан Кошулинський від ВО «Свобода», балотуються на посаду міського голови Львова вдруге.
Руслан Кошулинський був віцеспікером Верховної Ради України у 2012-2014 роках. П’ять років тому він вийшов у другий тур виборів мера, програвши Андрію Садовому. Гасло Руслана Кошулинського – «Зробімо Львів найкращим». Транспортна схема, стоянки, проблема медицини, переущільнення міста, хаотична забудова, збереження історичної спадщини – ці проблеми Кошулинський обіцяє вирішити. Він часто, як приклад, наводить досвід Тернополя та Івано-Франківська, де мерами є представники ВО «Свобода». Тобто, його кампанія ще й зводиться до піару колег у сусідніх містах.
Проте, є й неофіційні сигнали про те, що у середовищі ВО «Свобода» сьогодні немає одностайності і командної гри. У цій політичній силі, нібито, назріває криза і розкол.
Ігор Васюник вирізняється не лише тим, що першим заявив про свій намір йти у мери, але й гаслами. Головне з яких – «Львів – перший». Незалежний кандидат переконаний, що у місті потрібно займатись господарськими проблемами. Налагодити безкоштовний якісний громадський транспорт для львів’ян, збудувати сучасний сміттєпереробний завод, створити інтелектуальні офшори для талановитої молоді.
Професорка кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності Інституту економіки та менеджменту Національного університету «Львівська політехніка» Оксана Юринець відкинула пропозиції «Європейської солідарності» і не зраджує партії Віталія Кличка «Удар».
У 2015 році на місцевих виборах Оксана Юринець йшла від Блоку Петра Порошенка. Нині її кампанія зосереджена на спілкуванні з людьми. Свій намір балотуватись Оксана Юринець пояснила тим, що їй «набридло спостерігати за тим, як місцева так звана опозиція загралася в одну гру із чинною міською владою».
На останніх парламентських виборах Оксана Юринець невеликою кількістю голосів поступилась перемогою львівському підприємцю, представникові партії «Голос» Ярославові Рущишину. Тепер вони знову суперники, але вже за посаду міського голови. Народний депутат Ярослав Рущишин висувається від «Голосу». І це шкодить його рейтингу, бо вихід із парламентської фракції Святослава Вакарчука, у Львові розцінюють, як зраду.
Три міські депутати бачать себе мерами Львова
Троє депутатів міської ради теж у списку кандидатів на посаду міського голови Львова. Партія «Слуга народу» свого претендента обирала через праймеріз (попередні вибори, які проводить партія, щоб обрати найсильніших своїх кандидатів – ред). Перемогу здобув заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Тарас Кльофа, який у 2014 році поїхав на Донбас рятувати українських військовослужбовців. Він був обраний депутатом Львівської міської ради від об’єднання «Самопоміч», але покинув цю політичну силу у травні цього року через «авторитаризм і популізм заради рейтингів».
Кандидат пояснив, що втомився «від тривалої безгосподарності та безвідповідальності у місті, від транспортного колапсу, перманентних неякісних ремонтів вулиць, неефективного сервісу міських комунальних служб і корумпованих забудов», тому балотується у мери. Але партія влади «Слуга народу» не має великої підтримки у львів’ян, тому у Тараса Кльофи невеликі шанси стати мером міста, прогнозують соціологи.
Депутат міської ради від фракції «УКРОП» Ігор Зінкевич відомий сторінкою «Варта» у соціальних мережах, де швидше, аніж на сайті поліції, інформують про ДТП та злочини. Ігор Зінкевич заснував громадське об’єднання і партію «Варта», від якої і балотується.
Транспортна інфраструктура – головна його фішка, а працює Ігор Зінкевич у Львівській галереї мистецтв. У 2015 році він уже пробував свої сили у виборах міського голови і отримав лише 3,3% голосів виборців.
Серед 17 кандидатів ще одна депутатка міської ради від – Юлія Гвоздович. Кандидатка каже, що «працює для того, аби місто ставало ще кращим і комфортнішим для батьків і дітей». Її кампанія супроводжується численними рекламними відеороликами.
«Медійне кілерство» або пресслужба
Виборча кампанія у Львові цього року будується і на медійному на протистоянні, оскільки ЗМІ здебільшого не виконують свою роль об'єктивного інформатора. Практично весь медійний ринок викуплений політичними і бізнес групами.
Скупили весь медіаринокТарас Радь
«Медіа виконують інформаційний супровід політичної діяльності, тобто не виступають окремим суб’єктом у цьому процесі і це погано. Бо незалежні медіа – це сильний інститут громадянського суспільства. Все зводиться до медійного кілерства та обслуговування політичних інтересів власника. По суті, медіа виконують функцію пресслужб політичних партій і кандидатів. Такого на минулих виборах не було, щоб скупили весь медіаринок і поділили його між групами впливу», – каже Тарас Радь, керівник проєктів у сфері виборів і місцевого самоврядування Громадської мережі «Опора».
Це істотно унеможливлює отримання виборцем об'єктивної інформації і складання власного реалістичного бачення переваг чи мінусів кожного кандидата.
Андрій Садовий веде кампанію, використовуючи свій медіахолдинг «ТРК Люкс»( телеканал «24», «Радіо Люкс», Радіо Максимум», портал «Zaxid.net», портал «Футбол 24» контролює дружина львівського мера – Катерина Кіт-Садова). Мер Львова оглядає дитячі садочки, школи, дороги, транспорт, численні заходи, навіть рятує кота, який буцімто випадково зайшов у його кабінет – про це все інформується, подаються відеоролики. Міського голову Львова активно рекламують у соціальних мережах і він говорить про позитивні речі.
Олег Синютка має доступ до телеканалів «Прямий», «5 канал», «Еспресо TV», які опозиційні до влади і прихильні до Петра Порошенка, а також він частий гість регіонального каналу «НТА», фінансованого, зокрема, бізнесменом і депутатом міської ради Григорієм Козловським. Риторика Олега Синютки зведена до нагнітання ситуації.
Тобто, тривають медійні війни між медіахолдингами Андрія Садового і бізнесменів Григорія Козловського та Ігоря Кривецького, якого вважають одним із головних спонсорів ВО «Свобода».
Представник Громадянської мережі «Опора» Тарас Радь прогнозує, що після виборів 25 жовтня буде значне оновлення місцевих рад і голів громад. І тут велику роль відіграють не стільки політичні сили, як регіональні групи впливу.
Ради будуть сформовані за партійним принципомТарас Радь
«Це факт, що ради будуть сформовані за партійним принципом. У нас з 73 громад 58 громад сформовані будуть за партійним принципом, решта 15 громад – за так званою мажоритарною системою, але і там йтимуть партійці, які будуть декларувати самовисунення, а потім сформують у раді фракцію якоїсь партії. Четверо зійдуться і скажуть, що вони така то фракція. Це матиме негативний вплив на розвиток цих громад», – зауважує Тарас Радь.
У Львові дещо змінились політичні групи впливу. Якщо у попередні роки на процеси більше впливали брати Ярослав і Богдан Дубневичі, то нині багато політичних питань залежить від найзаможнішого депутата міської ради, власника готельно-ресторанного бізнесу у Львові, співвласника тютюнового бізнесу Григорія Козловського.
Втім, оглядачі кажуть, що навіть у разі вже четвертої перемоги на посаді міського голови Львова Андрія Садового, він уже не матиме політичного стабільного життя, бо депутатський корпус буде строкатий і триватиме конфронтація з мером, будуть групи за інтересами і ситуативна більшість. Хоча Андрій Садовий вирізняється майстерністю домовлятися.
Однак, Андрій Садовий сьогодні не почувається так впевнено, як 5-10 років тому. Бо виборці можуть підкинути і несподіванку, як це було у 2002 році, коли невідомий для багатьох Любомир Буняк став мером Львова. Тоді люди втомились від міського голови Василя Куйбіди. А нині можна почути від львів’ян, що вони втомилися від Андрія Садового.
Із 17 кандидатів на посаду мера Львова виборці мають із кого вибирати і спрогнозувати результат важко. У цьому і є сила демократії.
