(Рубрика «Точка зору»)
Катерина Міхалевська
Після так званих «референдумів» про входження в РФ окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей Росія почала систематично посилювати свій контроль над цими територіями. В березні 2024 року в ООН відзначали, що Росія створила на ТОТ (тимчасово окупованих територіях) атмосферу страху, яка проявляється, зокрема, в процесі інтеграції освітнього процесу в російську систему.
На початку нового навчального року Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала процеси трансформації шкільного навчання на ТОТ та насадження ідей «русского мира» серед молоді.
Як Росія перенавчає педагогів на ТОТ
Як відзначають правозахисні організації, зокрема Human Rights Watch, російська окупаційна влада вимагає, щоб діти на ТОТ обов’язково відвідували російські школи, інакше їхніх батьків позбавлятимуть батьківських прав.
Колишній віцепрем’єр російського уряду (2011–2018) і так званий «сенатор від Запорізької області» Дмитро Роґозін нещодавно відзначив, що місцеві діти не хотіли відвідувати російські школи і продовжували навчання онлайн зі своїми українськими вчителями, які виїхали з окупації.
Російська влада також констатує, що на ТОТ бракує вчителів, адже багато з них виїхали на підконтрольні Україні території.
Так званий губернатор окупованої частини Запорізької області Євген Балицький у вересні 2023 року наголошував, що окупаційна влада регулярно перевіряє вчителів на «неонацистські погляди» і звільняє тих, хто не підтримує «русский мир».
Саме тому в цих регіонах запровадили програму «Земский учитель», яка спонукає працівників з Росії переїздити на ТОТ щонайменше на п'ять років. Учасникам надають житло з «державних фондів» і 2 млн рублів одноразової фінансової допомоги.
ОПОРА вже писала про те, як подібні російські програми використовують для зміни етнічного складу окупованих територій і встановлення окупаційного апарату управління.
Вчителі, які продовжують працювати на ТОТ, проходять «перенавчання»: в РФ регулярно проводять спеціальні курси підвищення кваліфікації та семінари, насамперед для вчителів російської мови, історії й географії. Метою такого перенавчання є уніфікація освітнього простору в РФ і на ТОТ.
У Ростові-на-Дону навіть відкрили філію академії Міністерства освіти РФ, де регулярно навчають вчителів «правильно» викладати основи російської шкільної програми для українських дітей.
Схоже перенавчання проводять і для викладачів університетів, особливо педагогічних. Для більш ефективного управління освітою на ТОТ Міністерство освіти РФ реорганізувало вищі навчальні заклади, створивши окремі Азовський, Луганський, Донецький та Херсонський педагогічні університети. Кожен виш отримав російського «куратора» — університет, відповідальністю якого стало перенавчання викладачів за російськими стандартами.
Базою для «підвищення кваліфікації» вчителів із ТОТ став Донський державний технічний університет (Ростов-на-Дону). Тільки за 2023 рік тут пройшли перепідготовку 4 тисячі вчителів. Усього з початку повномасштабної війни Росія «перевчила» 9 тисяч викладачів.
Особливу увагу приділяють перенавчанню вчителів історії та географії. Російська влада вважає, що саме ці предмети в Україні вивчалися «найбільш неправильно». Викладання «нової географії» та «історії русского міра» особливо важливе для пропаганди російського імперіалізму. Так, у державних підготовчих матеріалах до загальноросійського іспиту учням пояснили, що Херсон – це російське місто, наразі окуповане Україною.
В Южному федеральному університеті в Ростові-на-Дону для викладачів університетів з ТОТ пропонують освітньо-методичний модуль «Без строку давності», розроблений «Національним центром історичної пам’яті при президенті Росії». Ця програма сфокусована на принципах викладання історії Другої світової війни та, за словами творців, покликана «принести російську культуру туди де панує русофобія».
Саме події Другої світової війни є однією з центральних тем кремлівської пропаганди. Зокрема, у нових російських підручниках з історії цілі розділи присвячені «українському нацизму», «державній русофобії» та «причинам, чому Росія мала почати війну проти України і НАТО».
На ТОТ ці теми вивчають за допомогою підручника, написаного Володимиром Мединським – представником РФ на українсько-російських перемовинах 2022 року в Стамбулі. В червні 2024 року СБУ повідомила Мєдінскому про підозру у виправдовуванні, визнанні правомірною, запереченні збройної агресії Росії проти України, глорифікації її учасників.
Мілітаризація українських дітей
Ідеологічне виховання дітей на ТОТ має на меті включення їх до російського імперського проєкту і залучення нового людського ресурсу до російської армії. Для цього окупанти, як і обрана влада в самій РФ, залучають дітей до різноманітних культурно-спортивних заходів, де й відбувається мілітаризація.
Наприклад, щоб отримати додаткові бали для вступу в університет, підліткам на окупованих територіях рекомендують долучитися до так званого «Движения первых».
Ця організація створена у 2022 році під особистим патронатом Путіна для «популяризації традиційних російських цінностей», зокрема й на окупованих українських територіях.
У 2024 році «Движения первых» потрапило під санкції США та 27 країн ЄС за участь у депортації українських дітей, насильницькому їх перевихованні, залученні до «воєнних ігор», навчанні дітей роботи з дронами та зброєю.
Річний бюджет організації сягає 19 млрд доларів, тобто перевищує бюджети таких російських регіонів, як Єврейська автономна область чи Калмикія. Також у межах «волонтерської» роботи «Движение» залучає школярів до збору гуманітарної допомоги для російських військових. Особливу увагу приділяють пропагандиським заходам на теми історії «русского мира» та «русской цивилизации», що заперечують існування України.
Ба більше, Росія використовує населення ТОТ для поповнення своєї армії й навіть відкриває тут російські військові навчальні заклади. Наприклад, у Маріуполі восени 2024 року планують відкрити філіал нахімовського училища. Така практика існує ще з 2014 року, коли філіал нахімовського училища відкрили в окупованому Криму — на базі захопленої української Академії військово-морських сил у місті Севастополь.
У червні 2024 року окупаційна влада Херсонської області, оголосила що на базі спеціалізованого спортивного коледжу будуть створені кадетські класи, а в окупованому Скадовську планують відкрити окрему кадетську інтернат-школу для підготовки дітей до військової служби.
За словами так званого «губернатора» Сальдо, з 2025 року на окупованій частині Херсонської області мають запрацювати «класи для підготовки кадрів ракетно-космічної промисловості» за підтримки російської держкорпорації «Роскосмос», що виготовляє міжконтинентальні ракети «Сармат» та «Тополь-М» і балістичні ракети для підводних човнів. На ТОТ також діють кілька відділень Центрів воєнно-спортивної підготовки та патріотичного виховання «Воїн». Ці заклади вивозять дітей з ТОТ у Росію для «ознайомлення з роботою Росгвардії» та відвідання «екскурсій на військовій техніці».
Також у Росії активно використовують працю студентів на військових підприємствах. Так, у школах Казані й кадетських корпусах в Сибіру відкрили центри навчання виробництва й експлуатації безпілотних апаратів. А студентські загони з так званої «ДНР» влітку вирушили в Татарстан для роботи на підприємствах КАМАЗ, що випускають транспортні засоби для російської армії.
Правова оцінка дій Росії Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні в своєму звіті, опублікованому в березні 2024 року, зазначила, що від шкіл на ТОТ російська влада вимагає повідомляти імена учнів віком від 18 років, яких Кремль уже вважає придатними для призову до збройних сил.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець наголошує, що насаджування нової ідеології дітям на окупованих територіях та мілітаризація освіти є порушенням міжнародного гуманітарного права.
Цю думку розділяє також юридичний радник Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк. За його словами, росіяни проводять системну політику перевиховання українських дітей за допомогою агресивної політики русифікації та мілітаризації освіти на окупованих територіях. Вони намагаються нав'язати дітям сприйняття себе як громадян Росії, тобто змінити їхню українську ідентичність й перевести їх в іншу національну (російську) групу, що, згідно з Конвенцією про запобігання геноциду та покарання за нього і Римським статутом, є ознакою геноциду.
- Крім цього, намагання окупаційної держави змінити ідентичність українських дітей порушує Конвенцію про права дитини, яка передбачає право на збереження ідентичності дитини, зокрема громадянства (ст. 8), а також забороняє поглинати культуру, втручатися у сповідування релігії чи використання рідної мови та в ідентичність (ст. 30).
- Мілітаризація освіти використовується для виховання в дітей бажання добровільно вступити до лав армії РФ, що також є порушенням Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та воєнним злочином. Так, ст. 51 цієї конвенції передбачає абсолютну заборону будь-якого тиску чи пропаганди, спрямованої на забезпечення добровільного вступу до збройних сил супротивної держави, а ст. 8(2)(а)(v) Римського статуту відносить до воєнних злочинів примушення військовополоненого або іншої людини, що перебуває під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави.
- Також Росія порушує низку резолюцій Генеральної асамблеї ООН, стимулюючи російських громадян, зокрема вчителів і викладачів, переїжджати на окуповані території, що в результаті змінює демографічну ситуацію на ТОТ. У Резолюції «Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь» від 19 грудня 2023 року Генасамблея ООН закликала Росію припинити політику насильницької зміни демографічної структури населення, зокрема етнічної, та вжити необхідних заходів для припинення вільної міграції громадян Російської Федерації на тимчасово окуповані території України і їх розселення.
Освіта на ТОТ стала для Росії інструментом знищення української історії та культури, щоб громадяни нашої країни з самого дитинства не мислили про себе як про окрему націю. Саме тому повернення українських дітей на окупованих територіях в орієнтований на Україну культурний та освітній простір може стати серйозним викликом для нашої країни.
Катерина Міхалевська – молодша аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.