Україну і російсько-український конфлікт навряд чи можна назвати головними темами передвиборчої кампанії у Німеччині. Так, звичайно, політики обмінювалися думками і про сам цей конфлікт, і про долю проєкту «Північний потік-2» – але все-таки головними темами, які обговорювали на дебатах кандидати на посаду федерального канцлера від провідних політичних партій країни, були питання внутрішньої політики.
Канцлер Німеччини Анґела Меркель під час візиту до Києва, 1 листопада 2018 року
Всі прекрасно розуміють, що це найважливіші вибори для Німеччини за кілька десятиліть. І аж ніяк не тільки тому, що з політичної сцени країни зійде Ангела Меркель, яка очолювала федеральний уряд протягом останніх 16 років. А ще й тому, що саме із зусиллями Меркель пов’язана політична система балансу інтересів абсолютно різних, я б навіть сказав – протилежних поглядів на майбутній розвиток Німеччини.
У політичній історії Німеччини до Меркель коаліція християнських демократів і соціал-демократів була лише епізодом, причому не найбільш вражаючим – коли соціал-демократ Віллі Брандт привів свою партію до уряду, який очолив Курт Георг Кізінгер. Три роки такого співробітництва призвели не тільки до розвалу «великої коаліції», а й до переходу ХДС в опозицію на довгі роки.
А в епоху Меркель «велика коаліція» двох, як кажуть в Німеччині, «народних партій» стала буденністю. Меркель взагалі – канцлер «великої коаліції», період, коли їй вдалося сформувати уряд з молодшим партнером, вільними демократами, виглядає скоріш недовгим винятком.
Меркель була великим майстром компромісів, це був її політичний стил
І ось тепер виникає питання: а що ж наступний федеральний канцлер? Чи вдасться йому об’єднати непоєднувані інтереси в разі, якщо не буде ніякої іншої можливості сформувати новий уряд? І чи зможе такий уряд непоєднуваних інтересів довго проіснувати без Меркель? Адже Меркель була великим майстром компромісів, це був її політичний стиль, прояви якого нерідко викликали подив не тільки у німців, а й в українців, наприклад. Підтримує Україну в її протистоянні російської агресії? Але чому ж тоді виступає за продовження будівництва «Північного потоку-2»? Домагається продовження санкцій проти Росії в ситуації, коли багато її колег по ЄС намагаються від цих санкцій позбутися? Але чому тоді летить на зустріч з Володимиром Путіним?
Канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Росії Володимир Путін. Москва, 20 серпня 2021 року
А відповідь на це здивування є простою – тому що це Меркель і є. Тому що це і є її рецепт багаторічного збереження влади. Але чи буде володіти секретом цього рецепта новий федеральний канцлер?
Це і є, насправді, найголовніше питання цих виборів. Питання і для Німеччини, і для Європи, і для України.
Якщо новий голова федерального уряду виявиться не здатним до щоденного пошуку компромісу і на політичній сцені Німеччини, і на не менш непростій політичній сцені Європейського союзу, Німеччина просто може втратити роль – ні, не економічного локомотиву Європи, а головного гравця при виробленні принципових рішень.
Інструмент активного впливу на німецькі економічні і політичні інтереси – дві гілки «Північного потоку» – у Путіна вже є
І це, звичайно ж, негайно позначиться і на позиціях країни під час обговорення питання про збереження санкцій проти Росії, і на переговорах у «нормандському форматі», і на можливостях Берліна у непростому діалозі з Москвою. Ну і, звичайно ж, цим перш за все скористається сама Москва – тим більше, що інструмент активного впливу на німецькі економічні і політичні інтереси – дві гілки «Північного потоку» – у Володимира Путіна вже є.
Канцлер Німеччини Анґела Меркель під час візиту до Києва, 1 листопада 2018 року
Багато хто сьогодні, звичайно ж, задається питанням, як ми будемо згадувати Ангелу Меркель після її відходу з великої політики. Але потрібно задавати собі зовсім інше питання: як ми будемо згадувати час, коли провідним німецьким політичним партіям не вдавалося домогтися підтримки більшості виборців, але зате вдавалося прийти до взаєморозуміння і якою була роль Меркель у цьому процесі. Це і є те, що відбувалося всі останні 16 років – і те, що може завершитися вже цієї неділі.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Що втрачає Україна з відходом з політики Ангели Меркель?