Китай використав торгівлю та вакцини для тиску на Україну, щоб вона не підтримала уйгурів – депутати і посадовці

Україна піддалася тиску Китаю та відкликала свій підпис з міжнародної заяви про порушення прав людини у західному регіоні Китаю Сіньцзян – через погрози Пекіна обмежити торгівлю та припинити доступ до китайської вакцини проти COVID-19. Про це Радіо Свобода повідомила низка українських депутатів та посадовців, обізнаних у ситуації.

Офіційний Київ спершу приєднався до більш ніж 40 інших країн-підписантів заяви на підтримку уйгурів від 22 червня. Та через два дні відкликав свій підпис під заявою Ради ООН з прав людини в Женеві, яка закликала Китай надати негайний доступ незалежним спостерігачам до провінції Сіньцзян, де Пекін має систему концтаборів. Де, за підрахунками представників ООН, утримують понад один мільйон уйгурів, казахів та інших мусульманських меншин.

Андрій Шараськін, український депутат від опозиційної партії «Голос», який працює у парламентському комітеті з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, заявив Радіо Свобода, що Україна поступилася потужному дипломатичному тиску з боку Китаю та відкликала свій підпис під заявою.

Андрій Шараськін визнає, що Китай тиснув на Україну, погрожуючи заборонити свій імпорт до неї

«Міністерство закордонних справ Китаю (...) вимагало від України відкликати свій підпис під міжнародною заявою про уйгурів, – повідомив Шараськін. – Це тривало доти, доки підпис не було відкликано».

Також цю версію подій підтвердив Радіо Свобода український високопосадовець, який говорив на умовах анонімності, оскільки не був уповноважений публічно коментувати це питання.

Посадовець заявив, що Міністерство закордонних справ Китаю заблокувало експортні документи на китайські вакцини і що китайські чиновники «натякнули на причину» затриманих поставок. Щойно Київ відкликав свій підпис під заявою, пояснив високопосадовець, документи були оброблені, і Україна отримала очікувану партію вакцин Sinovac китайського виробництва.

Марія Іонова, народна депутатка від партії «Європейська солідарність» і голова підкомітету зі стратегічного курсу України на членство в Європейському союзі та НАТО, та Соломія Бобровська, опозиційна депутатка і секретарка парламентського комітету з питань зовнішньої політики, підтвердили Радіо Свобода, що тиск Китаю призвів до того, що Україна вилучила свій підпис із заяви, яка закликає до більш ретельного контролю за порушенням прав людини в регіоні Сіньцзян.

Марія Іонова

Міністерство закордонних справ України та Офіс президента не відповіли на запити Радіо Свобода щодо цього.

Соломія Бобровська наголошує, що Китай вимагав, щоб Україна відкликала свій підпис «в обмін на вакцини»

Олександр Мережко, депутат від партії влади «Слуга народу», який очолює парламентський комітет України з питань зовнішньої політики, заявив Радіо Свобода, що йому не відомо про жоден тиск або вимоги, які висував би Китай до України.

Олександр Мережко: «Я не думаю, що Китай відкрито звертався до уряду України з вимогою не підписувати щось»

«Я не думаю, що Китай відкрито звертався до уряду України з вимогою не підписувати щось», – відповів депутат.

Тиск з боку Китаю (про що 25 червня вперше повідомило Associated Press з посиланням на західні дипломатичні джерела) полягав у погрозах заблокувати заплановану поставку щонайменше 500 тисяч доз китайської вакцини від коронавірусу до України, якщо вона не відмовиться від підтримки заяви.

Після цього Міністерство закордонних справ Китаю заявило, що не висуває політичних умов для постачання вакцин. І хоча МЗС Китаю вітає рішення Києва відкликати свій підпис із заяви про уйгурів, воно стверджує, що не чуло, «що Україна зіткнулася з труднощами під час імпорту вакцин з Китаю».

Соломія Бобровська уточнює, що тиск з боку Китаю «насправді полягав у відмові підписати (заяву) в обмін на вакцини». Але Андрій Шараськін додає, що Пекін також тиснув на Київ, погрожуючи обмежити торгівлю з Україною, і паралельно запропонував інвестиції в українську інфраструктуру, за умови, що Україна відмовиться від свого підпису.

30 червня, незабаром після відкликання Україною підпису на підтримку уйгурів, Китай та Україна оголосили про інфраструктурну угоду: зокрема, Пекін в ній пообіцяв збільшити інвестиції та залучити більше китайських компаній до країни.

Посольство Китаю в Києві не відповіло на запит Радіо Свобода щодо коментаря.

Ця ситуація виникла в той час, коли Україна прагне поглибити свої відносини з Китаєм і позиціонувати себе, і зорієнтуватися в умовах зростання глобальної конкуренції між Пекіном та Вашингтоном.

Україна веде війну з російськими гібридними силами на Донбасі з 2014 року, після анексії українського Криму Росією, та орієнтується на подальшу інтеграцію з ЄС та НАТО.

Однак Україна також прагне вибудувати міцніші економічні зв'язки з Пекіном, оскільки намагається розвернути свою економіку подалі від Росії, наголошують фахівці. До того ж, кажуть, останнім часом у Києві розчаровані політичними кроками Заходу. Особливо – в контексті американсько-німецького рішення добудувати газогін «Північний потік-2», незважаючи на заперечення України. Також Україна, як повідомлялося, не мала доступу до вакцин американського виробництва, що змусило Київ, кажуть деякі депутати і посадовці, розглядати можливість зближення з Китаєм. ​

«Українські лідери пояснили нам (свою позицію), сказавши, що колективний Захід має дещо охололе ставлення до України, і тому необхідно використовувати шанси, які даються з інших боків», – наголосила Бобровська.

«Загравання» з Китаєм

Китай і Україна мають складні відносини, які кардинально змінилися з початку бойових дій проти підтримуваних Росією бойовиків у 2014 році.

Хоча найбільшу торгівлю з Україною демонструє ЄС, Китай нині випередив Росію як найбільшого торговельного партнера Києва. На нього припадає 14,4% імпорту до України та 15,3% її експорту. При цьому Китай не визнав анексію Росією українського Криму, а Україна розглядає Тайвань як частину Китаю.

Зв'язки між двома країнами були напруженими на початку цього року, коли Київ заблокував придбання китайськими інвесторами української аерокосмічної компанії «Мотор Січ», як повідомлялося, через лобіювання з Вашингтону, який хотів заблокувати отримання Пекіном в української компанії критично важливих важливих військових технологій. ​

«Вони зробили (США) дуже серйозну послугу, не продавши («Мотор Січ») китайцям», – заявив Радіо Свобода Джон Гербст, колишній посол США в Україні.

Угода від 30 червня між Китаєм та Україною окреслює широку сферу співпраці з метою залучення китайських інвестицій у залізниці, аеропорти та порти, а також у телекомунікаційну інфраструктуру в Україні. Оскільки Київ, як видається, краще позиціонує себе в межах багатомільярдного проєкту Китаю «Пояс і шлях».

Кілька українських політиків також робили заяви, які свідчать про зближення з Пекіном після епопеї з «Мотор Січчю» та після обурення від того, що Вашингтон досяг згоди з Німеччиною щодо добудови скандального газогону «Північний потік-2» , що веде в обхід України. Офіційний Київ наголошує, що цей проєкт підриває його енергетичну безпеку. ​

Це частина ширшої тенденції до поглиблення зв'язків між Пекіном та Києвом, що з часом може спричинити зміну зовнішньої політики України, заявив Радіо Свобода Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI».

Президент України Володимир Зеленський, який готується до свого першого візиту до Білого дому та зустрічі з президентом США Джо Байденом 30 серпня, заявив виданню Axios у лютому, що не вважає Китай головною геополітичною загрозою. І додав, що він не згоден із тим, що нині наростає протистояння Китаю та США.

«Україна всіма силами намагається перестрахуватися геополітично, – сказала у коментарі Радіо Свобода Ольга Олікер, директорка програми з питань Європи та Центральної Азії International Crisis Group. – Але Україна не має достатньої кількості рівноправних відносин (з іншими країнами). Це небезпечно – бути слабшою країною в міжнародній системі».

Ризики для України

Володимир Омелян, український дипломат та колишній міністр інфраструктури, не бачить нічого поганого в нарощуванні торговельної та економічної співпраці між Україною та Китаєм. Однак він закликає у цьому випадку відділяти економіку від політики.

«Нічого крамольного в торгівлі з Китаєм немає (…) Але коли ідеться про співпрацю з КНР у сфері чутливих технологій чи коли економіка переростає в політику – виникає суттєве застереження. Тому що не можна бути стратегічним партнером для ворога свого іншого стратегічного партнера», – пояснює Омелян ситуацію, яка склалася в трикутнику Вашингтон – Київ – Пекін.

Співрозмовники Радіо Свобода (серед яких Володимир Омелян, Михайло Гончар, а також ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко та експерт із китайських впливів та із протидії корупції Гліб Канєвський) окреслили ризики, які може спричинити зближення Києва та Пекіна, особливо з урахуванням таких ймовірних поступок з боку України, як відкликання свого міжнародного підпису на вимогу китайської сторони.

Потенційні небезпеки для України, які бачать експерти:

• Поступове згортання європейського та євроатлантичного вектору розвитку України – паралельно з нарощуванням співпраці з Китаєм.
• Погіршення відносин між Україною та США.
• Відчуження Китаєм важливих українських активів.
• Створення механізмів довготривалої економічної залежності Києва від Пекіна.
• Боргова залежність України від Китаю.
• Завдяки цій залежності – нарощування політичного впливу Китаю в Україні.
• Отримання Китаєм контролю над частиною українських торговельних портів.
• Україні не варто сподіватися на політичну підтримку від Китаю в умовах російської агресії.
• Продовження інтенсивної економічної, політичної та безпекової співпраці Китаю з Росією, включно з інфраструктурними проєктами на окупованих територіях України (за прикладом спорудженого Китаєм енергомосту до Криму).

Між Сходом та Заходом

Зв'язки Києва з Вашингтоном мали вирішальне значення для України з 2014 року, оскільки США та інші країни ЄС пропонували економічну, політичну та військову допомогу країні в її протистоянні з Росією.

Але зв’язки між Україною та США також погіршуються в останні роки, наголошують фахівці.

І пояснюють: Київ був втягнутий у внутрішню політику Сполучених Штатів, особливо в липні 2019 року, коли на тодішнього президента США Дональда Трампа надійшла скарга від таємного викривача, яка призвела до його імпічменту після його телефонної розмови із Володимиром Зеленським. Як зазначалося, під час цього дзвінка Трамп попросив українського лідера про «послугу», давши зрозуміти, що він хоче, щоб Київ почав розслідування проти Гантера Байдена, сина чинного президента США Джо Байдена (який на той час був основним конкурентом Трампа на виборах 2020 року), в обмін на розблокування військової допомоги, важливої для України.

Зовсім нещодавно відсутність доступу до західних вакцин від COVID-19 також була серйозною проблемою для Зеленського, який прямо говорив, що Україна бореться за достатню кількість доз для її 41-мільйонного населення. ​

В новорічному зверненні до українців Зеленський з жалем написав, що «найбагатші» країни будуть мати вакцини першими.

У пошуках вакцини та в умовах стрибка захворюваності COVID-19 Київ звернувся до Пекіна за вакцинами, врешті-решт замовивши 1,9 мільйона доз препарату Sinovac китайського виробництва.

Саме частину цієї партії вакцин затримав Китай, кажуть депутати та посадовці, з якими спілкувалося Радіо Свобода, щоб натиснути на Україну, щоб вона прибрала свій підпис під заявою на підтримку уйгурів в ООН.

Народні депутати Соломія Бобровська, Марія Іонова та Андрій Шараскін висловили незадоволення тим, що Київ піддався тиску з боку Китаю, адже це створює можливість для нових подібних інцидентів у майбутньому.

Усі троє депутатів заявили, що планують використовувати своє право парламентського контролю, повноваження, щоб отримати більше інформації про інші факти тиску з боку Китаю на Україну.

«Є низка ультиматумів, які Китай висуває Україні – визнає Бобровська. – Але це право України, погоджуватися на них чи ні. Мені шкода, що Україна пішла на це і не підписала документ щодо уйгурів».