Чи знайдуть демократії свою «мову сили» у стосунках з Китаєм?

Китай стає головним економічним партнером для багатьох європейських країн, включно з Чехією та Україною. Та разом з китайськими інвестиціями приходять і економічні та політичні інтереси другої найбільшої у світі економіки, що залишається комуністичним авторитарним режимом. Очікування, що з піднесенням середнього класу Пекін проявлятиме більшу повагу до прав людини, не виправдалися.

Нехтування міжнародними зобов'язаннями, систематична політика примусової етнічної й культурної асиміляції та сучасні концтабори у поєднанні з ретельним цифровим спостереженням є реальністю сьогоднішньої «народної республіки», що особливо проявилося з початком епідемії коронавірусу. Про те, як будувати стосунки з Китаєм, усвідомлюючи ці проблеми, говорили під час конференції «Форум 2000» у Празі.

Китайська тема, завжди присутня на конференціях «Форуму 2000» у зв’язку з постійною участю в них тибетського лідера Далай Лами, цього року набрала особливої гостроти. У вересні Тайвань, який Пекін вважає своєю бунтівною провінцією, відвідала велика делегація Сенату, верхньої палати чеського парламенту, на чолі з головою Сенату Мілошем Вистрчилом. Поїздка до Тайваню та особливо виступ одного з лідерів чеської держави в парламенті країни призвели до протестів офіційного Пекіна та критики всередині країни, адже і президент Чехії Мілош Земан і прем’єр-міністр Андрей Бабіш підтримують теплі особисті та глибокі економічні відносини з китайським керівництвом та бізнесом.

Спікер сенату Чехії Мілош Вистрчил виступає з промовою у парламенті в Тайбеї, 1 вересня 2020 року

У скрутній ситуації опинився міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршічек, який спочатку публічно критикував поїздку Вистрчила на Тайвань, заявивши, що чеський уряд її не підтримує. Але після прямих погроз із Пекіна, які Вистрчил назвав «втручанням» у внутрішні справи Чехії, Петршічек був змушений рішуче відповісти Пекіну, заявивши, що викличе і без того суперечливого посла Китаю для пояснень.

Як саме Пекін може покарати Прагу, поки китайське керівництво не сказало, але важіль в руках Китаю є значний – торгівля з Чехією минулого року становила 30 мільярдів доларів, тоді як із Тайванем цей показник не сягає і одного мільярда.

Візит Вистрчила для багатьох європейських політиків був лакмусовим папірцем – якщо Пекін не відреагує на нього економічними засобами, то інші європейські лідери можуть спробувати також розширити свої зв’язки з Тайванем і кинути виклик китайській «дипломатії примусу», коментували тоді міжнародні оглядачі.

Найвищий дипломат Європейського союзу Жозеп Боррель назвав тоді Китай «новою імперією», такою ж небезпечною для Європи, як Росія, яка в 2014 році анексувала частини України.

«Росія, Китай і Туреччина мають спільні характеристики: вони обстоюють свій суверенітет назовні і авторитарний режим всередині», – написав він у своїй колонці, додавши, що «для мирних переговорів та врегулювання конфліктів з цими новими імперіями, побудованими на цінностях, відмінних від наших, ми теж повинні обов’язково навчитися говорити тим, що я називаю мовою сили».

Як захистити демократію та цінності заходу?

«Одне з найважливіших питань, яке нам потрібно вирішити під час цієї пандемії, – це як захистити нашу демократичну систему та спосіб життя», – сказала президентка Тайваню Цай Інвень під час виступу на відкритті конференції у Празі.

«Тайвань і Чехія є партнерами зі спільними цінностями. Ми віримо у свободу, демократію, прозорість, права людини. Ми маємо подібний історичний досвід, коли наші громадяни боролися проти авторитарного режиму», – сказала Цай Інвень, згадавши про те, що стосунки між двома країнами закладав перший президент Чехії Вацлав Гавел.

У моєму виступі на @ Forum_2000 зазначається, що партнерство # Тайвань – # Чехія з часом лише зміцниться. Оскільки Тайвань зараз стоїть на передовій, захищаючи демократію, нам як ніколи потрібна підтримка та співпраця з боку демократій у всьому світі, таких як # Чеська Республіка.

«Країни з однаковими цінностями повинні працювати разом, щоб зберегти наш спосіб життя. Тільки разом ми можемо забезпечити збереження нашої демократії та свободи», – сказала президентка Тайваню, яка наголосила, що демократія та свобода є основою економічного процвітання.

«Або світ змінить Китай, або Китай змінить світ»

Учасники спеціальної панелі, присвяченій Китаю, нагадали, що цьогорічна конференція «Форум 2000» проходить віртуально, тому що світом поширився коронавірус, що походить з Китаю.

«Світова економіка втратила 9-10 трильйонів доларів, що можна порівняти з половиною ВВП Європи, через те, що Китай протягом 3-6 тижнів приховував інформацію про вірус, що виник у провінції Ухань», – нагадав Лобсанг Сангай, тибетський юрист і політичний діяч, глава тибетського уряду у вигнанні, який живе у США.

На його думку, в цьому підході проявилося ставлення Китаю до відповідальності, правди та прав людини. Лобсанг Сангай говорить, що лише зараз керівництво Америки та інших країн починає доходити до розуміння того, що «або світ змінить Китай, або Китай змінить світ».

«Або ми перетворимо Китай, або Китай перетворить нас»: президент ЦАТ (уряд Тибету в екзилі) на Женевському форумі з прав людини 2018

Він згадує, що коли промовляв ці самі слова кілька років тому в Європі, люди думали, що це не стосується їх, що проблема прав людини стосується лише тих, хто живе в Китаї. «Але я пояснював, що справа прав людини в Тибеті стосується і європейців, бо якщо Китай порушує права людини в Тибеті, він буде порушувати їх і в Європі», – пояснив Лобсанг Сангай.

Він також розповів, що Пекін цього року активно втрутився в процес визначення лауреата Нобелівської премії миру, коли міністр закордонних справ Китаю їздив до Норвегії і вимагав не нагороджувати мирних протестувальників у Гонконгу.

«Тобто Пекін не лише порушує права тибетців, уйгурів, монголів та гонконгців, але і диктує світу, як він має до цього ставитися», – сказав Лобсанг Сангай, наголошуючи на тому, що подібних прикладів впливу Китаю на інші міжнародні організації є безліч. І Китай може так поводитися, знаючи, що його поведінка залишиться без відповіді через те, що він може використати свої економічні важелі.

Уйгурський юрист і правозахисник Нурі Туркель, який також взяв участь у панелі, сказав, що під приводом працевлаштування китайська влада проводить одну з найжорстокіших акцій переслідування за національною та релігійною ознакою, масштаб якої можна порівняти лише з масштабами Голокосту.

«Мільйони людей є в таборах, хоча ми не знаємо точних цифр, це напевно є одним із найбільших переслідувань одного народу з часу Другої світової війни», – говорить народжений у Китаї уйгурський активіст, що нині живе у США.

За його словами, китайська влада змушує інтернованих уйгурів працювати у текстильному та електронному виробництві і виробляти продукцію для експорту. «За деякими повідомленнями, ті самі німецькі компанії, що заробляли на примусовій праці єврейських робітників, нині заробляють на примусовій праці уйгурських робітників», – каже уйгурський активіст.

Як каже Нурі Туркель, Китай використовує Тибет, Гонконг та території, де проживають уйгури для того, щоб протестувати свої цифрові технології стеження за людьми, розпізнавання облич та голосів. «Китайський уряд активно пропагує ці технології у світі. Наші експерти з'ясували, що 83 країни світу прийняли китайські технології стеження за людьми», – сказав уйгурський активіст.

Говорячи про те, як коронавірусна пандемія вплинула на позицію Китаю у світі, тибетський політик Лобсанг Сангай сказав, що Пекін зумів змінити визначення прав людини у відповідній раді ООН, де йому вдалося «поставити їжу вище, ніж свободу, а розвиток вище, ніж демократію», за що проголосувала більшість Ради з прав людини ООН. Нині Китай хоче провести своє формулювання в статуті, де його вже підтримала Росія.

«Якщо китайська версія прав людини буде прийнята, китайський уряд зможе безкарно продовжувати свою політику в ім’я боротьби з бідністю», – сказав тибетський політик. З іншого боку, як каже Лобсанг Сангай, опитування показують, що люди не довіряють уряду в Пекіні. І це означає, що західні уряди матимуть підтримку свого населення, якщо вони вимагатимуть від Китаю в обмін на співпрацю покращень у сфері прав людини.