(Рубрика «Точка зору»)
Цього тижня навдивовижу відверті коментарі глави зовнішньої політики ЄС Жозепа Борреля про те, що Європі необхідно балансувати між Сполученими Штатами і Китаєм, точно здійняли не одну пару брів.
Деякі брюссельські оглядачі спробували пояснити їх тим, що свій меседж Боррель найімовірніше адресував конкретній аудиторії, у цьому випадку – найбільшій країні блоку.
Проте його слова – сигнал до занепокоєння тих країн, особливо у східній частині ЄС, які досі без сумнівів кожен день обирають на користь Вашингтона, а не Пекіна.
Тож що ж насправді сказав Боррель, і кому він це сказав?
25 травня Боррель виступав перед щорічним зібранням німецьких послів у Берліні. Звертаючись до них по відеозв’язку з Брюсселя, іспанець впевнено вигукнув: «ми живемо у світі без лідера, де Азія ставатиме все більш важливою – економічно, безпеково і технологічно». Він зазначив, що аналітики вже давно говорять про «кінець системи на чолі з Америкою і початок азійської епохи» і додав: «це відбувається просто зараз на наших очах».
Ми живемо у світі без лідера, де Азія ставатиме все більш важливою – економічно, безпеково і технологічноЖозеп Боррель
Потім він дорікнув Вашингтону, зазначивши, що «це перша глобальна криза за десятиріччя, коли США не повели за собою міжнародну спільноту, щоб дати відповідь. Можливо, їм байдуже, але куди б ми не подивилися – ми всюди бачимо, як постають нові лідери, особливо поміж США та Китаєм».
Наступне речення, яке вимовив Боррель, було б неможливо почути від жодного європейського політика ще кілька років тому.
«Обставини змушують нас обрати сторону. Ми у Євросоюзі маємо відстоювати власні інтереси і цінності, при цьому уникати, аби нас хтось використовував», – сказав Боррель.
Обставини змушують нас обрати сторону. Ми у Євросоюзі маємо відстоювати власні інтереси і цінності, при цьому уникати, аби нас хтось використовувавЖозеп Боррель, верховний представник ЄС із закордонних справ
Напевно, багато оглядачів погодяться, що трансатлантичні відносини між Сполученими Штатами і ЄС, що є ключовим для єдності Заходу, бачили і кращі дні. Однак, небагато хто відкрито міг би підтримати вражаючі висновки Борреля.
І коли про них наступного дня в Європейському парламенті запитав польський політик правих поглядів, очільник зовнішньої політики мав відступити. Та лише трохи.
«Ми належимо до Західних демократій і дотримуємось однакових політичних принципів зі Сполученими Штатами. З цієї точки зору, цілком зрозуміло, на чому ми стоїмо». Але потім він додав: «Але окрім цього, є і наші інтереси. І так само, як свої інтереси захищають США, ми, європейці, маємо захищати власні».
Він підсумував: «Вважаю, що європейці мають залишатися стратегічно автономними, щоб захистити наші інтереси у повному обсязі».
Який вигляд матиме стратегічна автономія, і які інтереси ЄС відрізняються від американських – питання дискусійні. Але цілком зрозуміло, що Німеччина відіграватиме у цьому ключову роль, а Брюссель і Берлін завжди погоджуються в одному: у відстоюванні багатосторонності.
Тож не дивно, що німецькі політики і дипломати із гнівом відреагували на рішення адміністрації Трампа усунутись від міжнародних зобов’язань: вихід з Іранської ядерної угоди, Паризької кліматичної угоди та Договору про відкрите небо.
Рішення Вашингтона у перші дні пандемії закрити свої кордони для всіх країн ЄС без будь-яких попереджень Берліну не сподобалось. Так само як і непідтверджені спроби США купити у березні німецьку компанію CureVac, яка розробляє вакцину від коронавірусу.
Здається, що зростаюче роздратування американським урядом серед німецького політичного класу поділяє і суспільство.
Березневе опитування, яке провів Pew Research Center спільно з фундацією Körber, свідчить, що 64% німців вважають відносини між Німеччиною і США у 2019 році поганими.
Згідно з іншим опитуванням, яке провела фундація Körber у квітні, 73% респондентів сказали, що пандемія погіршила їх ставлення до США. На питання, з якою країною відносини важливіші: з Китаєм чи США, лише 37% обрали США, а 36% виступили за ближчі зв’язки з Китаєм.
Не зважаючи на те, що німецько-китайські відносини навряд можна назвати ненапруженими, Китай залишається найбільшим торговим партнером Німеччини, а Німеччина залишається найбільшим серед країн ЄС інвестором у розлогий і прибутковий китайський ринок.
Не лишається сумнівів, що саміт ЄС-Китай у Лейпцигу цієї осені стане пріоритетом під час майбутнього головування Німеччини у Раді ЄС.
Для східних членів ЄС, які зважаючи на нещодавній історичний досвід, досі розраховують на захист США, такі коментарі – це непроханий головний біль, м’яко кажучи. Може, це і не цілковитий збіг, що цього тижня польський прем’єр-міністр Матеуш Моравецький сказав у коментарі німецькому щоденнику Frankfurter Allgemeine Zeitung, що «архітектуру європейської і глобальної безпеки важко уявити без участі США».
Архітектуру європейської і глобальної безпеки важко уявити без участі СШАМатеуш Моравецький, прем'єр-міістр Польщі
Тим часом у Брюсселі дипломати, з якими я спілкувався, усіляко намагалися пояснити коментарі Борреля тим, що той звертався виключно до німецької аудиторії, а також особливим стилем Борреля. Ось деякі показові коментарі: «[Він] – людина, яка хоче бути важливою», «ходячий аналітичний центр, який необов’язково щось представляє». Інший дипломат зазначив: «Вірити у те, що існує вибір між США та Китаєм – це пастка. Ніколи Китай чи, наприклад, Росія, не підтримували позиції ЄС щодо глобальних речей».
Однак, непокоїть те, що Берлін, а за ним імовірно і Брюссель, можуть скоро потрапити у цю пастку.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Читайте ще:
Чи може Україна відмовитися від без'ядерного статусу через порушення Будапештського меморандуму?