Окупований Крим як «виклик екології». Як російська війна проти України впливає на глобальний клімат

Військова діяльність Росії в окупованому та анексованому РФ Криму руйнує його екосистему та створює загрози глобальному клімату. Таких висновків дійшли експерти різних українських природоохоронних та екологічних інституцій, вивчивши процеси на Кримському півострові під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Журналісти Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) дослідили, які екологічні зміни запустила Росія в Причорномор'ї та як цей регіон може вплинути на кліматичну ситуацію у світі.

У питанні вивчення ситуації на Кримському півострові проблемною залишається його недоступність для незалежних учених та дослідників через російську анексію. Не так багато фахівців сьогодні системно стежать за ситуацією в Криму, і це не дає повної і достовірної картини того, що відбувається. Окремі дослідження проводяться на основі відкритих джерел інформації, ретроспективних знань авторів про проблематику та супутникових даних. Але навіть ці фрагменти свідчать про масштабні зміни в екосистемі Криму за десятиліття його перебування в російських реаліях.

«Приклад руйнування Росією кримських екосистем не лише наголошує на вразливості глобального кліматичного балансу, а й нагадує про необхідність повної міжнародної відповідальності за екоцид. Ми повинні зберегти нашу природу разом для наступних поколінь», – каже голова Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв, який досліджував вплив російської агресії у Криму на глобальний клімат.

Водний фактор, згідно з експертними висновками, впливає не лише на життя всередині Криму, а й на світовий клімат.

«В Азовському морі зима триває довше»

Стан екології морів біля берегів Криму об'єктивно оцінити неможливо, допоки цю територію де-факто контролює Росія. Дистанційні дослідження виявили там низку негативних змін, у тому числі пов'язаних із повномасштабним вторгненням Росії в Україну.

Важливі зміни дослідники фіксують в Азовському морі після того, як російська влада всупереч протестам України та міжнародної спільноти збудувала міст через Керченську протоку. На цей момент він служить засобом цивільної та військової логістики Росії в напрямку Криму та окупованих її військами південних областей України.

Керченський міст

Поява мосту призвела до змін клімату в цій акваторії, оскільки блокує вільне просування морських вод та їх мешканців, заявляє голова правління громадської організації «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк.

«Керченська протока дуже важлива для дельфінів та багатьох видів риб, які розмножуються в Азовському морі й виходять потім у Чорне море. Ця протока і без того була дуже вузькою, а після появи російського мосту і насипної греблі в морі стала ще вужчою. Тому взимку там затримується лід, що виходить з Азовського моря у Чорне. І тепер зима в Азовському морі триває довше. Це дуже принципові, фундаментальні зміни», – каже експерт.

Ілюстративне фото

Ситуація для екосистем моря ускладнюється ще й боновими загородженнями, які російська влада встановлює біля Керченського мосту, щоб захистити його від атак ЗСУ.

«Акваторія війни»

Військові чинники мають згубний вплив на Чорне море, впевнені автори дослідження, презентованого «Українською природоохоронною групою» та громадською організацією «КримSOS».

Найбільше екології Чорного моря біля берегів Криму, за словами вчених, шкодить присутність російських військових кораблів та озброєння, а також їхні токсичні відходи.

Ілюстративне фото

Російські військові кораблі, підводні човни та регулярний запуск ракет по території материкової частини України знищують Чорне море та унікальні природні території Криму, стверджують експерти «Української природоохоронної групи». До масштабного забруднення вод біля берегів Криму призводять ракетне паливо і боєприпаси РФ, які містять важкі метали.

«Лише у перші шість місяців повномасштабного вторгнення Росії з Криму по цілях на материковій Україні було випущено 750 крилатих ракет. З 2022 року саме в Чорному морі базувалися та ремонтувалися кораблі й підводні човни, які обстрілювали материкову Україну», – йдеться у дослідженні.

Постійне перебування російських військових кораблів в акваторії Чорного моря, окрім прямої військової загрози, небезпечним тим, що ніхто не контролює скидання з них у воду, які потім поширюються в інші морські басейни, заявляють в «Українській природоохоронній групі».

Ілюстративне фото

Вплив на глобальний клімат можуть мати наслідки руйнування дамби Каховської ГЕС у Херсонській області влітку 2023 року, стверджують у Кримськотатарському ресурсному центрі (КРЦ). Ця організація представила власні дослідження впливу екологічної ситуації в Криму на світовий клімат у межах Конференції ООН зі зміни клімату в Баку у листопаді.

Морська агресія Росії в Чорному та Азовському морях, масове застосування мін і ракет, скидання палива та інших реагентів, а також акустичне забруднення акваторії вже призвели до масової загибелі морської фауни, а також викидів метану і сіро-водню, що різко зросли, «надзвичайно негативно» впливають на рівень глобальної температури, каже голова КРЦ Ескендер Барієв.

Ескендер Барієв

«Реальна загроза опустелювання Криму посилилася після підриву російськими військами Каховської ГЕС у 2023 році. Внаслідок цього в море було викинуто понад 18 кубічних кілометрів прісної води. Це завдало катастрофічних збитків понад 40 екологічним об'єктам і територіям. І складно переоцінити негативний вплив цього воєнного злочину на глобальне потепління. Російський імперіалізм навмисне робить із Криму мілітаризовану базу для створення військової загрози не лише в Чорноморському регіоні, а й у всій Європі», – зазначає він.

Вододефіцит

Негативним фактором для екологічної ситуації у Криму є вододефіцит. Ця проблема роками була актуальною на півострові у російських реаліях. До 2014 року підтримувати водний баланс півострова допомагали підземні та поверхневі води, а також Північно-Кримський канал, що постачав регіон водою з Дніпра.

Дніпровська вода у Північно-Кримському каналі, 26 квітня 2023 року

Дніпровська вода забезпечувала до 80% потреб Криму. Її використовували для розвитку сільського господарства, промисловості та інших галузей, а також наповнювали місцеві водосховища – джерела централізованого господарсько-питного водопостачання населених пунктів.

Після російської анексії Криму в 2014 році влада України припинила водопостачання Криму Північно-Кримським каналом, встановивши дамбу в Херсонській області.

Шлюзи Північно-Кримського каналу

Відтоді на півострові почався період хронічного вододефіциту, що негативно впливає на його екологію та благополуччя. Без дніпровської води, за розповідями місцевих жителів, клімат на півострові став більш спекотним і посушливим. Виснаження підземних джерел води призвело до засолювання ґрунтів та збільшення площ солончаків. У степах почали фіксувати нашестя комарів і сарани.

Російська влада неодноразово обіцяла вирішити проблему водозабезпечення Криму за рахунок опріснення морської води, створення штучних опадів і поставок води Керченським мостом.

Єдиним способом вирішити проблему було силове захоплення армією РФ Каховської ГЕС у Херсонській області та відновлення подачі дніпровської води до Криму на початку повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році.

Російські військові на автомобільному мосту біля Каховської ГЕС, 20 травня 2022 року

Але вже у червні 2023 року була зруйнована дамба Каховської ГЕС, що повністю позбавило Крим дніпровської води. Це повністю зруйнувало меліоративну систему півдня України та унеможливило водозабезпечення півострова з Дніпра.

Крим знову повернувся до проблеми вододефіциту, але тепер уже, можливо, назавжди.

Якщо у Криму не буде масштабних опадів, обсягу води у водосховищах вистачить до 1 квітня 2025 року, визнає директор російського ДУП «Водоканал Південного узбережжя Криму» Олексій Григор'єв.

«Крим сьогодні є дуже вразливою територією. Одним із факторів його вразливості є водозабезпечення. До анексії Криму 2014 року основним джерелом забезпечення Криму водою був Північно-Кримський канал. Тепер ситуація кардинально змінилася. Населення Криму фактично побільшало, за різними оцінками, майже на мільйон осіб. Північно-Кримський канал не працює і не запрацює. Водність кримських річок зменшується. Ці чинники впливають на зміну клімату. Крим перебуває у постійному, потенційному чи фактичному вододефіциті», – каже професор кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», член експертної ради з охорони навколишнього середовища та сталого розвитку Криму Кримськотатарського ресурсного центру Євген Хлобистов.

Євген Хлобистов

«Негативний фактор на 150 років»

Російська влада визнає зміни в екологічній сфері в Криму лише частково. Вчені трьох наукових інститутів Росії за результатами досліджень акваторії Чорного моря біля узбережжя Криму в 2023 році назвали найважливішим чинником його забруднення нафтові скиди та стічні води з населених пунктів півострова.

Науковий керівник федерального дослідницького центру Інституту біології південних морів імені Ковалевського Російської академії наук Віктор Єгоров говорить про забруднення Чорного моря біля кримських берегів стронцієм та цезієм, починаючи з 2020 року. Причини, як він стверджує, «до кінця ще не відомі», але «на 150 років забезпечений негативний фактор».

Чорне море

У підконтрольному Росії Інституті біології південних морів заявляють, що в Чорному морі останніми роками повністю втрачені запаси особливо цінних осетрових видів риб (султанки, мерланки і шпрот). Але серед причин в інституті не згадують військовий фактор, а посилаються на «людське втручання» та «проблеми всього світового океану».

Український професор Євген Хлобистов вважає, що ситуація біля берегів Криму набагато складніша та глобальніша.

«Загалом ми бачимо майбутнє Криму з дуже складними обставинами, серйозними викликами не лише екологічного, а й соціального характеру. Вони можуть бути подолані лише через повернення Криму під юрисдикцію України, його реінтеграцію, створення спеціальних програм щодо відтворення водних ресурсів Криму та їх раціонального використання за допомогою наших міжнародних партнерів», – каже Хлобистов.

В Україні поки що немає стратегії відновлення екологічного стану Чорного моря внаслідок впливу російської агресії. Для цього не вистачає повноцінних досліджень у Криму. Створення такої стратегії багато в чому залежатиме від формату й наслідків деокупації Криму.