«Війна – це загибель Росії. У 21-му столітті такі речі не прощають» – Мустафа Джемілєв

23 серпня в Україні відбувся другий саміт «Кримської платформи» – міжнародного переговорного майданчика, який має на меті деокупацію Криму. Одним із учасників та спікерів саміту був народний депутат України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв – його промова звучала кримськотатарською. В інтерв'ю Крим.Реалії Джемілєв розповів, що відбувалося за кулуарами «Кримської платформи», до чого готуватися кримчанам на тлі вибухів військових об'єктів у Криму і чому зараз кримські татари ходять один до одного в гості на köz-aydın qavesı – «кава з нагоди приємної звістки».

Росія відмовляла країни від «Кримської платформи»

– Чи достатньо світ консолідувався довкола кримського питання сьогодні?

– Динаміка хороша. Ми дуже задоволені самітом «Кримської платформи» (він відбувся 23 серпня в онлайн-форматі – ред.). На ньому ще планували бути присутніми такі країни, як Нігер та Республіка Конго, але в останній момент щось сталося. Планувала ще брати участь Гана, потім вони сказали, що з технічних причин не зможуть, але приєднуються до підсумкового документа, який буде ухвалено.

– А участь цих країн важливий крок чи, скоріше, символічний?

– Важливий, звісно. Адже Росія якими тільки методами не намагалася відмовити всіх, аж до шантажу та погроз.

Мені розповідали, що Путін казав Ердогану: мовляв, відкриємо потік туристів, розширимо торгівлю, аби тільки Туреччина не брала участі в саміті. А Ердоган каже: там-таки (у Криму – ред.) мої родичі живуть; я потім скажу їм, що обміняв їх на туристів? І потім Україна – наш сусід, а за Кораном сусіди повинні один одному допомагати, сказав він. І цього разу він сам виступив із гарною промовою.

Засідання другого саміту «Кримської платформи» в онлайн-форматі. Київ, 23 серпня 2022 року

– Що для Ердогана все ж таки важливіше: перемога України в цій війні чи місце Туреччини на міжнародній арені, регіональне лідерство, його особистий рейтинг?

– Кожен лідер вивіряє свої кроки з національними інтересами своєї країни. Економічні зв'язки Турецької Республіки з Росією дуже великі, величезний товарообіг, до повного позбавлення газового зашморгу теж дуже далеко. Якщо уявити, що Туреччина повністю припиняє (ці зв'язки – ред.), то буде економічний колапс. Тому Туреччина йтиме у цьому напрямі, але дуже повільно. Хоча турецьке суспільство добре розуміє, що таке Росія. Але в Туреччині сильні й антиамериканські настрої – близько 55-60% громадян налаштовані антиамериканськи.

Ердоган вважає, що становище посередника більше сприятиме захисту прав жителів Криму, які залишаються в окупації, що він може щось з ним (Путіним – ред.) обговорювати, говорити.

Під час зустрічі із Зеленським у Львові Ердоган говорив про необхідність безпосередньої зустрічі з Путіним. Думаю, відповідь Зеленського дуже правильна, тому що – а навіщо просто зустрічатися, якщо Росія не змінює своєї позиції?

Президент України Володимир Зеленський (праворуч) та президент Туреччини Тайїп Ердоган під час зустрічі у Львові, 18 серпня 2022 року

Я докладно знаю, про що говорили на трьох раундах переговорів (Україна та Росія – ред.). На вимоги про припинення вогню та обмін військовополоненими (російська сторона – ред.) ставила умови безглузді, дурацькі – «денацифікація». Це що, наших патріотів нам самим убити чи їм віддати? Дурниця якась, так?

І на першому плані стоїть, що Україна має офіційно визнати Крим російською територією. Відповідно до яких норм міжнародного права? У них (російської сторони – ред.) лише одна відповідь: ви повинні керуватися реаліями, що склалися. Якщо вони не змінюють свою позицію, про що можна з ними говорити?

Зеленський правильно сказав: поки не буде звільнено окуповані території, розмовляти з Путіним нема про що.

Мустафа Джемилев: Крым стал местом, откуда Россия начала войну против Украины

– Тобто російська армія має піти з українських теренів?

– Путін, принаймні, має сказати: «Ми йдемо до кордонів 23 лютого, а питання про статус (Крим – ред.) обговорюватимемо».

Після окупації до Криму, за нашими оцінками, приїхало від 600 тисяч до півтора мільйона росіян. Моя позиція така: не може бути мови, щоб вони там залишалися. Вони перейшли кордон із порушенням українського законодавства. А якщо ще зі зброєю – це до восьми років позбавлення волі. Тому найкраще для цих росіян – поки ще немає тисняви, повернутися на свою історичну батьківщину.

– Україна ж не буде силою, потягами вивозити російських громадян із Криму…

– Наразі багато обговорюється, що робити з Керченським мостом. Лунає думка, що коли підривати, то потім як же тікатимуть росіяни? Але цим мостом величезна кількість озброєння прямує, щоб вбивати наших громадян. Тому знищення цього мосту дуже правильне, правове рішення. Міст незаконний.

– Чи буде таке знищення?

– Це вирішуватиме наше командування. Але розмови про те, що він неприступний... Крейсер «Москва» теж був «неприступний», а «матроси покурили», і він пішов на дно. Або в Сакському районі – у недозволеному місці «покурили» – і військова база піднялася у повітря. Я думаю, це продовжуватиметься, і це правильно.

Через Керченський міст Росія завозить до Криму свою військову техніку та війська для подальшого перекидання їх на фронт на материковій частині України

«Дуже важко щось вирвати у Путіна»

– Кримським татарам у цій ситуації може бути непросто. Всі чудово розуміють, що здебільшого кримські татари підтримують Україну. І тоді прихильники Росії можуть подумати, а хто влаштовує диверсії, якщо не кримські татари?

– Я після цих подій обдзвонив багато точок у Криму, дізнатися реакцію. І мене насторожило, що по руках гуляє аналітична записка, де йдеться, що треба стежити за кримськими татарами, це їхні витівки.

Загалом, починаючи з першої окупації Криму Росією ще за Катерини II будь-які приводи використовували для того, щоб витіснити кримських татар. Наприклад, після Кримської війни 1853-56 років поразку Росії вони бачили в тому, що кримські татари недостатньо підтримували російських окупантів під час цієї війни.

– Що можна з цим зробити? Я згадала одразу ім'я Нарімана Джеляла. Чи звучало воно, наприклад, у ваших розмовах з Ердоганом?

– На «Кримській платформі» звучало ім'я Нарімана Джеляла, про нього говорив Зеленський. Це справді дуже мужня людина: сидячи у в'язниці, в їхньому лігві робити такі заяви про окупацію… Молодчина, одним словом.

Думаю, що найближчим часом побачуся з Ердоганом і говоритиму, що він може зробити в цьому плані. Але дуже важко щось вирвати у Путіна.

У 2017 році, коли звільнили Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, – в основному там була роль Ердогана. Я коли в нього спитав, у що вам це обійшлося, він лукаво сказав, що ні в що, я Путіна попросив і він звільнив. А насправді, виявляється, Ердоган змушений був віддати їм двох російських терористів. У турецькій пресі потім писали, що кривавих убивць віддали. А це працівники ГРУ, які практикувалися на вбивствах чеченських дисидентів.

І зараз у них 6 чи 7 заарештованих російських терористів, які полювали на чеченських дисидентів. Їх заарештували, і коли я порушив питання про обмін наших людей на цих терористів, вони сказали: росіяни навіть не цікавляться своїми. Тож якби вони виявили інтерес, ми поставили б питання про обмін.

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял у залі підконтрольного Росії Київського районного суду в окупованому Сімферополі, 6 вересня 2021 року

– Якщо кілька років здебільшого українські політики говорили про дипломатичний шлях визволення Криму, то зараз і правозахисники кажуть, що це воєнно-дипломатичний шлях. Як прийде перемога України?

– Пам'ятаю, коли я мав телефонну розмову з Путіним, він тиснув на те, що «ви ж прихильник ненасильницьких дій», і висловлював надію, що не буде зіткнень між кримськими татарами та військовим контингентом Росії в окупованому Криму. Я йому казав, що принцип ненасильства – він для захисту громадянських прав. А коли на твою землю приходить чужий солдат, то це зовсім інша річ. Тоді обов'язок кожного – захищати свою країну. Я також казав, що кримські татари віч-на-віч не збираються воювати з Росією – не те співвідношення сил, але ми як громадяни України керуватимемося рішеннями українського керівництва. Я всерйоз думав, що з України прозвучить: Батьківщина у небезпеці, до зброї! До цього, власне, і готувалися. Але це не прозвучало.

– Але це пролунало пів року тому.

– Але у 2014 році була окупація, а під час окупації потрібно вживати якихось заходів. Якби тоді було розгорнуто військові дії, на Донбас вони б уже не поткнулися.

– Тоді багато хто не був готовий і багато що не було готове.

– Так, вірно. Я пам'ятаю, міністр оборони України виступав у парламенті й казав, що готових виконувати присягу та накази із 41 тисячі осіб було близько 6 тисяч. Уся техніка розібрана, літаки не можуть підніматися, танки не мають двигунів. За режиму Януковича було зроблено все, щоб Україна стала безпорадною.

Окупація і спротив. Два роки тому (фотогалерея)

– І світ не був готовий. Ми бачимо, що навіть зараз Росія не стала ізгоєм на сто відсотків.

– Після резолюції Генасамблеї ООН у березні 2014 року майже моментально європейські країни запровадили санкції. Але санкції були не дуже серйозні, незрівнянні з нинішніми. Якби 2014 року запровадили такі ж серйозні санкції, то, напевно, такого широкомасштабного вторгнення не було б.

Взагалі треба було запроваджувати санкції ще 2008 року, коли росіяни вторглися у Грузію – тоді не було б (окупації – ред.) Криму.

– Коли буде переможний фінал для України і на що чекає Крим?

– Навіть якщо Росія повністю окупує Україну, то Росія вже програла. Це загибель Росії. У 21-му столітті такі речі не прощають.

Динамічно йде все до повної ізоляції Росії. Хоча, звичайно, вона не така ізольована, як Північна Корея, але поступово Росія йде до того, щоб бути великою Північною Кореєю. Якщо, звісно, доживе. Нині процеси йдуть динамічніше.

– Чого чекати у Криму?

– Навіть якщо розгорнуться військові дії, не можна уявити, щоб Україна діяла так, як Росія. Якщо наші почнуть стріляти по мирних об'єктах, їх просто з'їдять тут – наші закони цього не дозволяють. А в Росії все можна. Тому коли в Криму висловлюють побоювання, що буде, я говорю: «Ми не росіяни. Тримайтеся подалі від військових баз». А ситуація така, що, певне, змушені будемо (їх атакувати – ред.). Настрої різні, звісно. Паніка – ви самі бачили величезні потоки машин у бік Росії. Мені сказали, що Аксьонов та Константинов вивезли свої сім'ї. Співробітники ФСБ також вивезли своїх людей. Це гарна ознака.

А кримські татари ходять один до одного в гості та п'ють köz-aydın qavesı – «каву з нагоди приємної звістки». Ну, а в тих, хто телефонує мені, такий настрій: слава Богу, нарешті!