Росія звинувачує Київ у «водному екоциді» Криму. Що відбувається?

Слідчий комітет Росії порушив кримінальне провадження про «екоцид» за фактом перекриття Північно-Кримського каналу з боку материкової частини України у 2014 році. Про це 24 серпня повідомило російське інформаційне агентство «Интерфакс» із посиланням на представника відомства Світлану Петренко. Йдеться про статтю 358 Кримінального кодексу Російської Федерації (екоцид).

За заявою російського слідства, у квітні 2014 року «невстановлені особи... в порушення положень Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище вирішили завдати шкоди економічній, соціальній та екологічній ситуації Кримського півострова шляхом перекриття Північно-Кримського каналу». Це, за оцінкою Слідкому Росії, «спричиняє виснаження сільськогосподарських земель, зміну екосистем затоки Сиваш та її мілководних заток, стану популяцій тваринного світу, а також якості води для питних і сільськогосподарських потреб».

При цьому Моніторингова місія ООН в Україні наполягає на тому, що «Росія несе основну відповідальність за забезпечення доступу до води захищеним особам у Криму». Про перспективи російської кримінальної справи про «водний екоцид» йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Заступник міністра екології України Роман Шахматенко висловив Крим.Реалії думку, що юридичних підстав говорити про те, що перекриття Північно-Кримського каналу викликало екоцид у Криму, немає.

‒ Екоцид, відповідно до російського законодавства, ‒ це дії, що спричинили масову загибель рослин, тварин, людей. Або ж це отруєння, забруднення, викиди чи інші дії, що призвели до екологічної катастрофи, тобто до незворотних негативних змін навколишнього середовища. Але яким чином той факт, що Криму перекрили дніпровську воду, вплинув на масову загибель тварин і рослин ‒ тим більше, що це штучний канал?

Якщо вже з'ясовувати, без нього росіяни не можуть вирощувати собі в Криму сою та інші культури, а населення не може користуватися водою в тих обсягах, до яких звикло, і це викликає значні незручності. Але ж це абсолютно інше питання. Я не уявляю, яким чином дії з перекриття каналу підтягуватимуть під статтю про екоцид. Я вважаю, що це фарс.

Крим, посуха та її наслідки. Хроніка водної кризи в фотографіях (фотогалерея)

Роман Шахматенко вважає безперспективною нещодавно подану Росією скаргу проти України до Європейського суду з прав людини.

‒ Я думаю, вони спиратимуться на Водну конвенцію ООН, де йдеться про транскордонні водотоки. Тобто про ті випадки, коли водний об'єкт перетинає територію двох держав. Росія ж вважає, що Крим ‒ це її територія, а Україна та вся міжнародна спільнота з цим не згодні. Тому, на мій погляд, ця конвенція тут непридатна. Мало того, вона ще й не порушена у випадку з Північно-Кримським каналом! У свою чергу, ми ведемо власний моніторинг завданої шкоди навколишньому середовищу Криму в останні роки, зокрема плідно співпрацюємо з Українським космічним агентством. Зараз працюємо над тим, щоб можна було визначити точний розмір збитку екології від дій Росії.

Наприкінці липня в Генпрокуратурі Росії повідомили, що збитки в економіці Криму від перекриття Північно-Кримського каналу перевищили 1,4 трильйона рублів. Однак голова громадської організації «Сила права» Андрій Сенченко висловив Крим.Реалії думку, що дії російської влади із захоплення півострова слід вважати першопричиною всіх місцевих проблем після 2014 року.

‒ Я не приховую, що був ініціатором й організатором «водної блокади» Криму, і вважаю, що за всі сім років війни це стало найефективнішою невійськовою операцією тиску на державу-агресора. Список тих, кому вони висувають ці претензії, стає дедалі більшим ‒ і врешті-решт вони туди запишуть усі 40 мільйонів українських громадян, які захищатимуть свою країну й робитимуть усе для того, щоб звільнити Крим і Донбас. А загалом жодної правової основи під цими діями немає, і це очевидно.

Я б сказав, що ми маємо справу з істеричною реакцією та піар-кампанією з боку Кремля, аби ще раз спробувати звинуватити Україну в усіх бідах півострова, хоча в їхній основі лежить російська збройна окупація Криму та Донбасу, що призвела до загибелі тисяч українських громадян і спричинила вимушене переселення майже двох мільйонів осіб.

Андрій Сенченко

Андрій Сенченко вважає, що на цьому тлі Україна виявляє недостатньо активності в міжнародних судах.

‒ Росія всіляко намагається генерувати фейкові претензії в цих судах щодо України та українських громадян, але наша країна, на превеликий жаль, поки що не виставила потужний юридичний фронт для наступу проти Росії саме в юридичній площині. Хоча, на відміну від агресивного путінського режиму, в нас є всі докази, всі аргументи, та й міжнародне право на нашому боці. Окрім безпосередньо постраждалих від розв'язаної Росією війни, по суті кожен українець морально постраждав від її агресивних дій і має право висунути свої претензії, зафіксувати їх судовим рішенням і виставити певний рахунок. Серед іншого, в Криму й на Донбасі окупанти знищили український бізнес, і держава має допомагати нашим громадянам у цьому та інших питаннях. Усі ці претензії мають піти в міжнародні суди.

Вода для Крыма. Громкие (и противоречивые) заявления чиновников

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко нагадує, що через будівництво Північно-Кримського каналу в минулому південні області України отримали чимало екологічних проблем. Вона впевнена, що всі витрати з утримання Криму сьогодні має нести саме Росія.

‒ Це авантюристи, які захопили територію суверенної України та розраховували, що вона буде продовжувати постачати воду в Крим за всяку ціну, зокрема за гроші. Цього так і не відбулося, і сім років по тому окупантам нічого сказати місцевому населенню. Їм треба просто визнати, що ніхто не прораховував наслідки захоплення Криму наперед. Ухвалювали рішення тільки військові, якби тоді запитали хоча б декількох розсудливих людей, вони б точно сказали, що саме через відсутність будь-яких джерел водопостачання у Криму свого часу й був збудований Північно-Кримський канал. Коли це була частина України, ми дбали про своїх громадян і свою територію, а якщо Крим окупувала Росія, то вона й має нести повну моральну, політичну, організаційну відповідальність за цей злочин.

Тетяна Тимочко

Тетяна Тимочко вказує на те, що дії російської влади, починаючи з 2014 року, створили у Криму безліч екологічних проблем.

‒ Окупанти розглядають цю територію як військову базу й не думають про її унікальність у масштабах світу. Там ростуть абсолютно унікальні види рослин, ендеміки, але росіяни продовжують вирубку реліктових та інших зелених масивів на всьому Південному узбережжі Криму ‒ це й Форос, і Гурзуф, і Ялта. Окрім того, на заводі «Кримський титан» періодично відбуваються аварії, і викиди отруйних речовин зачіпають жителів не тільки Криму, але й Херсонської області. Будівництво мосту через Керченську протоку стало страшним ударом морським екосистемам. Чорне та Азовське моря зараз страждають від нашестя медуз ‒ це та інші аномальні явища вже зараз становлять загрозу для Азово-Чорноморського регіону. Перелік того, як окупанти знищують природні екосистеми Криму, можна продовжувати до нескінченності. Це і є справжній екоцид.

У свою чергу, голова російської регіональної організації «Зелена ліга» в Краснодарському краї Євген Вітішко нарікає на те, що в самій Росії кримінальні справи після екологічних катастроф в останні роки рідко закінчуються покаранням винних.

‒ Це стало політикою. За останній час гучних кримінальних справ у сфері екології та особливо їх розслідувань не так багато. Порушуються справи у зв'язку з незаконною вирубкою лісу, з частковим забрудненням водойм. Однак великі виливи нафти, як, наприклад, нещодавно біля Новоросійська, минають безкарно. Часто перевірки різних екологічних лих закінчуються нічим, не доходять до свого логічного завершення. Я не чекаю найближчим часом якихось позитивних змін у країні в цьому плані. Сподіваюся, що все-таки рано чи пізно Слідчий комітет і прокуратура почнуть адекватно сприймати злочини проти природи й навколишнього середовища.

Євген Вітішко

Що стосується водопостачання Криму, російська влада в останні посушливі роки активно бурить нові свердловини, намагається витягнути воду з-під Азовського моря та ініціює будівництво опріснювальних установок. Тим часом український уряд неодноразово наголошував, що дніпровська вода в Крим може бути спрямована тільки після деокупації півострова.

(Текст підготував Владислав Ленцев)