«Україна робить усе можливе … для якнайшвидшого проведення наступного саміту «нормандського формату» – це наголошено на сайті президента України Володимира Зеленського за підсумками чергового засідання мінської Тристоронньої контактної групи. Засідання ТКГ щодо врегулювання на Донбасі проводять регулярно (чергове заплановане на 8 липня), а наступні переговори квартету Путін-Зеленський-Макрон-Меркель не відбулися досі. Хоча на грудневому саміті в Парижі домовлялися зустрітися знову через чотири місяці.
Чому черговий саміт «нормандії» відкладається? Ексклюзивний коментар для Радіо Свобода колишнього міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, який не раз брав участь у зустрічах «нормандського формату».
«Мінський процес» для України
«Мінські» переговори, «Мінськ» – не формат, це – майданчик, процес. Майданчик ухвалення консультацій з гуманітарних питань, питань безпеки. Але політичні аспекти – це не про «мінський» майданчик. Політичні аспекти обговорюють у «нормандському» форматі, в інших форматах. Друге. Про участь у засіданнях політичної підгрупи Тристоронньої контактної групі по Донбасу чотирьох вимушених переселенців із Донецька і Луганська (журналістів Сергія Гармаша, Дениса Казанського, лікаря-травматолога Костянтина Лібстера і юриста, голову ГО «Луганське земляцтво» Вадима Горана – ред.): представників Луганська (Горана і Лібстера) я особисто не знаю. Але Сергія Гармаша і Дениса Казанського я знаю, і я їх поважаю. Це медійно, безумовно, позитивна історія. І такий крок потрібно було зробити дуже давно – ще до Паризького саміту.
9 грудня 2019 року, Паризький саміт «нормандськкого формату»
Тоді воно хоча б частково спрацювало як тиск на російську позицію. Емоційно такий крок розмиває монополію цих російських окупаційних адміністрацій щодо представлення Донбасу. Але в реальності це все – симуляція, імітація процесу. І я кажу це не в плані критики, в жодному разі ні.
«Мінський процес» для Росії
Або Росія діятиме за своїм же сценарієм попередніх місяців, або намагатиметься піднімати ставки
На сьогодні ситуація така: або Росія діятиме за своїм же сценарієм попередніх місяців, або намагатиметься піднімати ставки, свідомо вдаючись до провокацій. І ці провокації можуть бути і гібридними, і провокації на релігійному ґрунті, і гуманітарні провокації загалом. Щоб спровокувати тотальну системну дестабілізацію. При цьому не виключається і можливість військової ескалації з боку Росії.
10 червня 2019 року, зона бойових дій на Донбасі, солдат ЗСУ в районі Золотого
«Мінський процес» і російська паспортизація в ОРДЛО
Цю паспортизацію продовжують на тлі заяв представників Росії на мінських переговорах (зокрема, Бориса Гризлова) про необхідність дотримання букви і духу мінських угод. За даними постійного представника США при ОБСЄ Джеймса Гілмора, Москва видала вже понад 187 тисяч паспортів громадянам України, які проживають в ОРДЛО.
У Росії заявляють, що до кінця цього року на Донбасі може бути мільйон російських паспортів. Я вважаю, що будь-яке просування по «мінському» треку неможливе без остаточного вирішення питання паспортизації. Росія своїми рішеннями про паспортизацію повністю знищила весь сенс мінських угод.
Звичайно, як конструкція ці мінські угоди існують, звичайно, ми маємо розуміти, що ключові речі – зокрема, безпека – ми цього маємо досягти. Я вважаю, що це реально досягти в рамках угоди Заходу і нас, із одного боку, і Росії – з іншого. Щодо допуску міжнародного компоненту – це може бути міжнародна адміністрація, елементи поліцейських сил, військові радники, тобто можна говорити про різні сценарії. Вони відпрацьовувалися, дуже детально обговорювалися, але Росія принципово від них відмовилася.
Перспективи «мінського процесу» за нинішньої політики Росії
На сьогодні немає передумов для того, щоб Росія пішла на позитивний сценарій. Я вважаю, що Москва стежитиме за тим, як Захід зберігає солідарність. І залежно від того Росія будуватиме свою позицію. Для Росії й Володимира Путіна критично важливо розуміти, з ким вона домовлятиметься, хто представлятиме колективний Захід.
Президент Росії Володимир Путін
Це залежить і від результатів президентських виборів, які в листопаді відбудуться у Сполучених Штатах. У Кремлі дуже уважно відстежують внутрішньополітичні події у США, там також пильно дивляться за тим, наскільки солідарним є Європейський союз.
Шанси на чергову зустріч «нормандського формату»
Якщо б було бажання і політична воля рухатися вперед, то саміт «нормандського формату» давно провели б
Дивіться – скільки останнім часом було онлайн-самітів? І Європейський союз проводив, і «Двадцятка» («Група двадцяти» – ред.). І все це відбувалося з ухваленням дуже серйозних рішень про сотні мільярдів доларів і євро, про елементи політичної позиції, про фінансові фундаментальні рішення. Якщо б було бажання і політична воля рухатися вперед, то саміт «нормандського формату» давно провели б достатньо ефективно онлайн і пішли б далі. Я вважаю, що на сьогодні Росії саміт «нормандської четвірки» невигідний.
Мотиви Путіна і війна на Донбасі
Донбас є для президента Росії Володимира Путіна також внутрішньополітичним питанням
Дуже важливо розуміти, що на сьогодні Донбас є для президента Росії Володимира Путіна також внутрішньополітичним питанням. Ви знаєте, що його рейтинги падають, проблеми нашаровуються, дається взнаки ситуація з пандемією у Росії, «коронакризою». Також позначається на політиці Кремля зниження цін на нафту і газ. Також у Росії відбувається перенесене голосування щодо конституційних поправок і, зокрема, «обнулення» термінів самого Путіна.
Також – парад 24 червня (того дня Путін уперше за тривалий час покинув свою резиденцію під Москвою і прийняв військовий парад на Красній площі у Москві – до 75-річчя «великой победы». Свої ходи організували на окупованій частині українського Донбасу і бойовики контрольованих Росією угруповань «ЛНР» і «ДНР» – ред).
І я вважаю, що Путін зараз ні в якому разі не піде на поступки. Інакше він виглядатиме в очах свого класичного, ядерного путінського електорату слабким. А він за будь-яких умов на тлі падіння рейтингів довіри не може собі дозволити бути слабким. Тому я не очікую найближчим часом ніяких позитивних проривів. Навпаки – очікую можливих провокацій, підняття ставок і ескалації з боку Москви.
Збройний конфлікт на Донбасі, що почався з підбурювання з боку Росії і продовжився з її прямим втручанням, триває від 2014 року після російської окупації Криму. Росія заявляє, що не є учасником своєї гібридної агресії на Донбасі, стверджуючи, що на Сході України відбувається «громадянська війна», в якій із російського боку беруть участь, мовляв, тільки «добровольці», на яких Москва не має ніякого впливу.