Хто відповість за екологічну катастрофу в Армянську?

13 вересня в Армянську стався повторний викид шкідливих речовин, і їхня концентрація у повітрі перевищила допустиму норму в п’ять разів. Уже наступного дня в місті оголосили надзвичайну ситуацію. Тим часом фактичний голова російського парламенту Криму Володимир Константинов вважає неможливим закриття заводу «Кримський титан» в Армянську.

Російське агентство «РИА Новости Крым» повідомляє, що Володимир Константинов у понеділок, 17 вересня, оглянув кислотонакопичувач, побував на заводі, зустрівся з колективом і його керівництвом. Він сказав, що закриття «Кримського титану» означатиме «колосальний удар по економіці Криму й перш за все Армянська», що «ні про яке закриття не повинно бути й мови, все це провокативні розмови».

Начальник управління цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і пожежної безпеки російської Республіки Хакасія Микола Старков розповідає, як у Росії працює механізм запровадження надзвичайної ситуації.

«У нас є три режими: повсякденної діяльності, підвищеної готовності та надзвичайної ситуації. Там, відповідно, виконується комплекс заходів, щоб не допустити людських жертв і розвитку надзвичайної ситуації. Це все прописане в планах дій міст, календарні плани є ‒ з термінами, з часом, з виконавцями. Мер або керівник міста має право ці режими запроваджувати. Надзвичайні ситуації різні: землетруси раптово стаються, це одне, а такі, як повінь або загроза пожежі ‒ є час на них відреагувати. А якщо аварія трапилася на хімічно небезпечному виробництві, там ніколи вже, там треба все виконувати за планом. Якщо це зачіпає житлові райони ‒ оголошення негайне й відселення в сторону, перпендикулярну поширенню хмари. Спочатку вивезти людей із зони, а потім уже ліквідувати надзвичайну ситуацію», – каже він.

За словами Миколи Старкова, сірчана кислота серйозно поступається за хімічною небезпекою аміакові або хлору та не становить великої загрози для населення, окрім випадків великої концентрації.

«Якщо одне підприємство це робить, ставиться водяна завіса й прибивається ‒ водою простою. Зараз же осінь, інтенсивні опади, так що великої небезпеки від сірчаної кислоти я не бачу. Я сумніваюся, що там (в Армянську ‒ ред.) така велика концентрація», – каже посадовець російських рятувальних служб.

Активістка з Армянська Марія Смирнова збирає підписи під петицією про те, щоб у місто приїхали незалежні медики.

«Ми вчора зареєстрували наше звернення, приїжджав Константинов, штаб засідав. До лікарів не те щоб довіри немає ‒ просто місто дуже маленьке, у принципі, давно була проблема з фахівцями. Більш ніж 50% ‒ це пенсіонери, новими кадрами лікарня майже не поповнюється. Багато обстежень проводяться не в Армянську ‒ тільки базові, а решту хворих посилають до Джанкоя, до Сімферополя. Щоб якось допомогти нашій лікарні, нашому місту, було б доцільно створити якусь лікарську бригаду чи мобільні служби, які беруть аналізи в людей. Є люди у важкому стані, хронічні захворювання загострюються, не кожен зможе піти до приватної лабораторії та викласти 2–2,5 тисячі рублів тільки на аналізи. Компенсація збитків ‒ самозрозуміло, тому що вони завдані дуже багатьом: машини, обладнання, пограбовані квартири», – каже активістка.

Армянськ після викидів. Коли в місто повернуться діти? (відео)

Кілька днів тому російська «Новая газета» повідомила, що керівництво заводу «Кримський титан» надіслало до Федеральної служби безпеки та Слідчого комітету Росії заяву про порушення кримінальної справи за ознаками екоциду, за статтею 358-ї Кримінального кодексу Росії, проти влади України. Сенс заяви зводиться до того, що відповідальність за порушення цілісності однієї з дамб кислотонакопичувача, яка пропускає солону воду з озера Сиваш, нібито лежить саме на материковій Україні, бо споруда розташована між Кримом і Херсонською областю.

Російський юрист-міжнародник Володимир Жбанков бачить мало перспектив у такої кримінальної справи.

«Звинуватити ‒ справа нехитра. Як показала практика, Слідчий комітет (Росії – ред.) може довести причетність кого завгодно до чого завгодно. Перспективи в межах внутрішньоросійських правових процедур можуть бути будь-якими. Якщо буде вказівка сфабрикувати справу, вони її сфабрикують. Що стосується міжнародної перспективи, то тут усе набагато складніше, тому що ефективний контроль над територією Криму здійснює Росія, відповідно, контроль над дотриманням норм екологічного права та захистом життя й здоров’я людей несе Росія. Запобігання цій аварії було її справою. Якщо російська влада вважає, що вона не в змозі забезпечити належне функціонування заводу, вона мала його закрити. Що стосується компенсацій після екологічних катастроф, у Росії вони виплачуються не дуже регулярно, не всім, і тоді може доходити до судів», – каже юрист.