У Львові знайшли схованку євреїв часів Голокосту в підземній Полтві

ЛЬВІВ – Троє львівських дослідників підземної річки Полтва спускались до неї протягом року, щоб знайти схованку євреїв у роки Голокосту. Їхня знахідка в каналізації стала несподіванкою, бо віднайшли точне місце, де 14 місяців переховувалась група євреїв. До сьогодні було відоме те місце, звідки у дворику на площі Соборній у липні 1944 року вилізли євреї з каналізації. Серед них родина Хіґерів. Допомагали євреям троє працівників міських каналізаційних мереж, ризикуючи власним життям.

Історія львівської єврейської родини Хіґерів розповідається у художньому фільмі польської режисерки Аґнєшки Голланд «У темряві», який вийшов на екрани у 2011 році. Канадський сценарист Девід Шамун написав сценарій за книгою Роберта Маршала «У каналізаціях Львова», що побачила світ у США в 1990 році.

Ця праця – на основі спогадів Іґнація Хіґера «Світ у темряві», який із дружиною Пауліною і дітьми Кристиною та Павелом 30 травня 1943 року спустився в каналізаційний люк, розташований на території ґетто. Німці вже почали ліквідовувати львівське ґетто і євреї каналізацією намагались втекти від смерті.

Площа Краківська, Львів, 1905 рік

У бараки ґетто родина Хіґерів потрапила в 1942 році. Євреї, в тому числі й Іґнацій Хіґер, копали яму, так і добрались до каналізаційної мережі, яка йшла вздовж Полтви. Туди заскочили 70 євреїв. Під землею вони натрапили на працівників каналізаційної мережі Леопольда Соху, Стефека Врублевського та Юрія Коваліва. Вони погодились допомогти євреям за певну суму грошей, але згодом рятували людей зі співчуття. Погодились знайти сховок для 21 особи з 70. Серед яких були Хіґери.

«Я ніколи не забуду паніки, що мене охопила в ту ніч, коли ми нарешті спустились в каналізацію. Німці кидали в люки гранати», – пише у спогадах «Дівчинка у зеленому светрі» Кристина Хіґер.

Схема, подана євреєм Іґнацієм Хіґером

Пошук був складний

Історикиня, дослідниця підземної Полтви Ганна-Меланія Тичка, після перегляду фільму, львівську історію сприйняла не вельми реалістично. Але невдовзі прочитала спогади Іґнація Хіґера і вирішила з друзями-диґерами – Андрієм Риштуном та Олександром Івановим (учасники руху Еxplorer.lviv.ua)пройти шлях, який подолали євреї у червні 1943 року.

Дослідники сподівались знайти якісь речі. Було відоме місце у дворику на площі Соборній, звідки у липні 1944 року вилізли євреї з каналізації. А ось, де саме просиділи понад рік, було невідомо. Почали свій шлях диґери від каналізаційного люку на вулиці Хімічній, де було ґетто і завершили – під площею Соборною. Загалом до цього місця євреям довелось тоді подолати 3-4 кілометри.

«Пробували вирахувати, де Хіґери переховувалися в перший день, у ніч знищення ґетто. Там було багато людей тоді у Полтві, всі бігли, і, відповідно, Хіґери намагалися заховатися в невелику нішу, щоб їх не збили з ніг і не скинули у річку. Вони ховались у невеличкому колекторі і ми вирахували місце. Потім почалися певні труднощі знайти місце, де вони просиділи більшість часу. Спершу вони планували сидіти під єврейською ритуальною лазнею (район, де розташована синагога Якуб Глянцер Шул, що на вулиці Вугільній – ред.), але цей портал замурований. Дослідили підземелля під костелом Марії Сніжної. Від вулиці Гонти до костету Марії Сніжної великий перепад висот. Зараз там величезний «водоспад» з нечистот. Залізти туди ніяк не могли. Почали досліджувати схованку під площею Соборна, де вони найдовше переховувалися. Євреї йшли колектором вулиці Валової, далі звернули в колектор вулиці Сербської, а це 70 сантиметрів труба, досить низька, діючий колектор, по якому пливуть нечистоти і була брудна у нас робота, але історичний азарт переміг», – розповідає Радіо Свобода Ганна-Меланія Тичка, учасниця руху Еxplorer.lviv.ua.

Вхід у підземелля, де переховувались євреї, по драбині можна дістатись до люка

Львівські пошуківці знайшли точне місце, де перебували євреї. Там виявили книги, пляшку з-під пива з написом німецькою мовою, ліхтарик, батарейки до нього, залишки миски, примусу, пасхального баранчика.

«Раз на місяць протягом року ходили, дивились, шукали, досліджували ділянки. Щоб потрапити до місця сховку, треба було йти від пам’ятника Міцкевичу, по Валовій вверх, це майже у повний ріст, потім поворот на Сербську і там вже навколішки лізли по воді, метрів 200, у кінець, де потрапили на те місце, яке збігалось з описами, але побачили радянську кладку. Коли ми частково її розібрали, то побачили підземелля, в якому були речі, які свідчили про перебування людей», – каже Андрій Риштун, який технічно допомагав дослідникам.

Знайдена пляшка

Пасхальний баранчик

14 місяців страху

Щоби набрати чистої води, євреї підземеллям пробирались із площі Соборної до площі Ринок, де під одним із чотирьох фонтанів була тріснута труба. Бідон із водою несли в зубах, пробираючись каналізацією.

«Саме українець Юрій Ковалів радив колегам помістити людей на площі Соборній. Він знав, що там порожній колектор. І той, що ми знайшли, співпадає з описом у спогадах – у формі латинської літери V. Між блоками були забиті декілька цвяхів. Видно, що там щось вішали. Цей колектор не використовувався, там тих цвяхів не мало бути. А ще ми виявили запхане скло між кам’яними блоками, яке відганяло щурів, щоб вони не лізли по стінах на гору, щоб не могли добратись до харчів, які євреї зберігали у торбах на цвяхах. Там люди мали якісь полички з дерева, на яких складали їжу», – говорить Ганна-Меланія Тичка.

Ганна-Меланія Тичка під час досліджень

З 21 єврея, яким допомагали врятуватись троє працівників каналізаційних мереж, вижили 10. Наприкінці липня 1944 року, коли Львів зайняли радянські солдати, євреї побачили сонячне світло. Але радянська влада не толерувала людей, які пережили Голокост. Іґнацій Хіґер вважався «ненадійним» для комуністів.

У лютому 1946 року Хіґери втекли від переслідувань НКВС у Польщу, жили у Кракові під польським прізвищем Хировські, а в 1957 році виїхали в Ізраїль. Кристину Хіґер доля закинула у США. Жінка зберегла з цього жахливого часу дитячий зелений светрик, який експонується в Меморіальному музеї Голокосту у Вашингтоні. Кристина Хіґер у 2006 році відвідала своє рідне місто Львів.

Зелений светрик Кристини Хіґер, який зберігається у Вашингтонському музеї Голокосту

Виїхали у Польщу також Леопольд Соха і Стефек Врублевський, а Юрій Ковалів залишився в Україні, але його доля невідома. Леопольд Соха і Стефек Врублевський визнані Праведниками світу за порятунок євреїв. Історія Юрія Коваліва, чи залишився хтось із його родини, не досліджена.

Львівські дослідники підземної Полтви планують організувати виставку, на якій представлять знайдені в каналізації єврейські речі.

«Ці речі, як наочне свідчення Голокосту. У Львові мало таких свідчень. У нас є меморіал жертвам Голокосту, але на побутовому рівні львів’яни мало усвідомлюють, що цей жах відбувався на вулицях, якими вони ходять», – зауважує Ганна-Меланія Тичка.

Знайдена пляшка

Частина примуса

Віднайдений ліхтарик

У роки німецької окупації євреї у Львові переховувались не лише у міській каналізації, але й по підвалах, зокрема взуттєвої фабрики отця Йоана Петерса, в монастирях, церквах, митрополичих палатах Святоюрського собору. Вони б не вижили, якби їм не допомагали прості львів’яни, духовні особи, особливо митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.

«Схованки в каналізації – відома історія. Там переховувались понад 300 євреїв. Їм допомагали місцеві жителі, забезпечували харчами. Це не був одинокий випадок. Це дуже важливий фактор людяності під час страшного лихоліття. Доказ того, якби не німецькі нацисти, то Голокост в Україні не стався б. Важливо було мати надійних людей, які могли весь час допомагати. Навіть якщо мали гроші, то вони закінчились, а люди просто робили це зі співчуття і людяності. За німецьких нацистів допомога євреям каралась смертю, при чому вбивали всю сім’ю. Я мрію про музей Голокосту у Львові, щоб показати всі інструменти нищення людей. Такий музей міг би бути біля Янівського цвинтаря чи на Цитаделі», – каже Мейлах Шейхет, директор Центру дослідження юдаїки і благодійної організації «Єврейське відродження».

Спуск до Полтви

До початку Другої світової війни, за даними різних науковців, у Львові проживали від 130 до 150 тисяч євреїв. Єврейська громада становила більшу третину мешканців. За час Голокосту у Львові вижили менше ніж тисяча євреїв. Найбільше євреїв вбито у Янівському концентраційному таборі, на Цитаделі, у Брюховичах, Винниках, багатьох львівських євреїв вивезли у табір смерті у Белжець.

Учасники пошуку сподіваються, що над місцем сховку євреїв міська влада встановить інформаційну таблицю.