ЗАПОРІЖЖЯ – 7 вересня до Запоріжжя з Херсонщини повернулася археологічна експедиція Національного заповідника «Хортиця». Її учасники майже місяць працювали на місці, де у XVIII сторіччі була розташована одна з історично відомих Запорізьких Січей – Кам’янська Січ. Що шукали та які знахідки зробили запорізькі дослідники? Про це Радіо Свобода розпитало наукового співробітника відділу охорони пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця», керівника запорізько-херсонської експедиції «Кам’янська Січ-2021» Анатолія Волкова.
Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» на острові Хортиця
– Кам’янська та Підпільненська Січ – одні з останніх Січей, що існували. Мабуть, про них відомо найбільше. Чому ж тоді виникла, постала необхідність археологічних досліджень?
Кам’янська, Олешківська і Хортицька на острові Байди – це єдині Січі, що можна дослідити на поверхні. Інші ж вже під водами каховського водосховищаАнатолій Волков
– Так, Кам’янська та Підпільненська Січ – це одні з останніх. Була також Олешківська Січ. Наразі Кам’янська, Олешківська і Хортицька на острові Байди – це єдині Січі, що зараз зосталися, їх можна дослідити на поверхні. Інші ж вже під водами каховського водосховища, і дослідження їх майже не можливо. Кам’янська Січ – це філіал Національного заповідника «Хортиця», про який ми опікуємось та досліджуємо.
– Скільки років тривають ці дослідження?
– Археологічним дослідження розпочались понад 100 років тому. Першим дослідником, що працював на Кам’янській Січі, був Гошкевич (Віктор Гошкевич – громадський діяч, краєзнавець, археолог, засновник Музею старожитностей Херсонського краю – ред.). Він провів перші дослідження в 1913 році.
Після того Січ та прилегла територія досліджувалася із перервами в 30-і, 50-і роки. Співробітники музею запорозького козацтва досліджували цю пам’ятку з 70-х років ХХ століття. Роботи велися з перервами у 80-х, 90-х роках. Починаючи з 2018 року кожен рік ми проводим охороно-дослідницькі роботи на Кам’янській Січі.
Місце розкопок на території Кам’янської Січі, фото Національного заповідника «Хортиця»
– Наскільки те, що знаходите на Січі, доповнює чи змінює наше уявлення про козацтво?
– Існування Кам’янської Січі на початку XVIII століття цікаве тим, що були безпосередні контакти з Кримським ханством, татарами. Це відносини не військові, а більш ділові, торговельні.
Ця територія безпосередньо наближувалася до території тогочасного Кримського ханства. І козаки після того, як російські війська зруйнували Чортомлицьку Січ та змусили козаків шукати нове місце (1709 рік – ред.), заснували свою Січ біля річки Кам’янка, від чого і пішла назва.
Учасники святкування 300-річчя заснування Кам’янської Січі біля могили соратника гетьмана Івана Мазепи кошового отамана Костя Гордієнка (Костянтина Гордієнка). Село Республіканець Херсонської області, 1 травня 2009 року
Козаки вели безпосередні торговельні відносини з Кримським ханством та були під його протекторатом. Це видно з посуду.
На Січі винайдені відомі маленькі турецькі кавові піали виробництва Кютаг'ії та інший гончарний посуд.
В цьому році ми знайшли цікавий глечик з оригінальним орнаментом. Ми ще будемо його реставрувати, знайдемо аналогії, але зараз вже можна сказати, що це турецьке виробництво. Люльки з вишневим ангобом (спеціальна фарба для керамічних виробів – ред.) також більш притаманні турецькому виробництву. Козаки робили люльки частіше з білої глини.
Керівник запорізько-херсонської експедиції «Кам’янська Січ-2021» Анатолій Волков
– Можливо, якісь таємниці, невідомі сторінки історії козацтва відкривають ваші археологічні дослідження?
Кожен об’єкт дає уявлення про козацький побут, про їх ремісницьку діяльністьАнатолій Волков
– Кожна знахідка розширює наші знання. Наприклад, у 2018 році ми досліджували на території Кам’янської Січі, в передмісті, козацьку господарську піч. Кожен такий об’єкт дає уявлення про козацький побут, про їх ремісницьку діяльність. Ми багато дізнались про косторізну справу.
До сьогодні у літературі я не зустрічав інформацію про такий різновид ремесла, як козацьке різьблення на кістках. Різьблення на кістках притаманно багатьом культурам, але саме у козаків як ремісницьке виробництво це не було поширеним явищем.
Козацька люлька, знайдена на місці Січі на Херсонщині
Нам відомі козацькі порохівниці, чорнильниці, різноманітні застіжки, проколки та багато чого іншого з кістки. У 70-х, 90-х роках були поодинокі знахідки речей з кістки. Але щоб був центр, де вироблялись з кістки якісь речі, навіть на аматорському рівні, я такого не зустрічав. На Кам’янській Січі ми такий факт зафіксували.
І в багатьох інших питаннях розкривається саме побут козаків. Того, як вони жили, що виготовляли, яким посудом користувалися, які люльки використовували тощо.
Точна копія глечика, знайденого у 2018 році під час експедиції на Кам’янську Січ
– Які ще види ремісництва зафіксували на території Кам’янської Січі під час розкопок?
– Можна стовідсотково вести мову, що займались рибальством та полюванням. Однією з основних була металургійна справа. На території Кам’янської Січі вже досліджено багато таких об’єктів, як виробничі печі з великою кількістю криці, шлаку. Це свідчить про те, що там виплавляли руду, робили металеві речі.
– Чи встановили, що виробляли – зброю, якісь інші предмети?
– Холодної зброї ми ще не знайшли на території Кам’янської Січі, але це не свідчить про те, що її там не виготовляли. Знаходили уламки великих бомб. Це як ядра великі гарматні. Знаходили підкови, цвяхи, скоби, ножі, ножиці, дрібні металеві речі.
Як жили пересічні козаки на Запорізькій Січі? Фоторепортаж із експозиції на Хортиці
– Згадали про бомби. Наскільки поширено було їх використання у військовій справі козаків?
– Наскільки часто їх використовували саме в цей період, сказати важко. Ми їх знаходили, як правило, вже розколоті, тобто їх вже використали в бою. Вони мали товсту стінку. Це близько 3-4 сантиметрів. Всередину засипався порох.
– Тобто це фактично аналог того, що зараз використовується у військовій справі?
– Ні, не аналог, військова техніка за ці роки значно розвинулась, але на той час це була дуже небезпечна зброя.
Козацькі люльки, знайдені цього року на Кам’янської Січі
– Що цього року цікавого виявили під час розкопок на Кам’янській Січі?
– Цього року ми почали дослідження на передмісті, де в 2018 році знайшли піч. Заклали поряд шурфи і натрапили на великий об’єкт. Зараз він фіксується лише темними плямами. Щоб його належно вивчити, нам потрібно провести більш масштабні дослідження, і ми їх плануємо на наступний рік. Тому ми зафіксували цей об’єкт на подальше дослідження.
Потім ми дослідили середньовічну піч. Вона розташована на кінцівці мису Стрілка, і потрохи руйнується. Обвалюється схил. Ще б пару років і ми б її не застали. По тих речах, які ми знайшли поряд з піччю – скляний браслет, металева пряжка – попередньо датуємо цей об’єкт Київською Руссю. Можливо 9-10 століття. Будемо перевіряти. Можливо хронологічні рамки трохи зсунуться.
На місці розкопок знайденої цього року середньовічної печі на території Кам’янської Січі, фото Національного заповідника «Хортиця»
Пічка сама по собі цікава. Вона говорить про побут рибалок часів Київської Русі. Мала вона кругле склепіння з трохи сплющеним верхом. Кам’яний под був покладений на щільно викладене дрібне вапнякове каміння і зверху закладений глиною. Ця піч використовувалась довгий час. Ми дослідили прошарки поду. Один з них зруйнувався. Його замазали новим прошарком. Таким чином, виявилося, що її ремонтували щонайменше тричі. Всередині ми нічого не знайшли – речей не було. Але піч зроблена дуже акуратно, ретельно, її робив майстер своєї справи.
Навколо печі було декілька господарських ям. В них зсипали використане вугілля, кістки риб та птиці, що свідчить про раціон людей, які користувались піччю. Ми ще будемо їх досліджувати, відправимо на аналізи і точно встановимо, яка це була риба та птиця, яку куштували в той час.
– Є припущення, кому саме належало це рибальське поселення?
– Судячи по уламках кераміки та тим речам, які ми знайшли, це якась середньовічна культура. Поки говорити, яка саме, рано. Будемо встановлювати.
– Чи траплялись інші більш ранні поселення на території Кам’янської Січі?
– Неподалік від Кам’янської Січі у 2019–2020 році ми досліджували поховання скіфського часу. На цій території тривалий час оселялися різні народи, починаючи з епохи бронзи – скіфи, сармати, черняхівська культура та інші.
На місці розкопок знайденої цього року середньовічної печі на території Кам’янської Січі, фото Національного заповідника «Хортиця»
– А чи є якась розгадка, пояснення, чому так?
– Це як і з островом Хортиця, по-перше, вигідне місце розташування – гирло річки Кам’янка. З одного боку був Дніпро з болотистою місцевістю та багатьма островами, насичений рибою і звіром, на якого можна полювати. А з іншого боку, – берег Кам’янки. З обох боків ворог не міг заскочити зненацька. Тож можна було встановити невеликий укріплений об’єкт і захищати його невеликою вартою. Тобто, по-перше, це зручне місце розташування, по-друге, місце багате на здобич, наявність питної води. І, по-трете, це затишок – захищена, тиха місцина. Люди за весь час своєї історії шукали такі зручні для розміщення місця.
– Скільки у цій місцевості проіснувала Січ?
– Існує версія про два періоди перебування Кам’янської Січі. Це з 1709 по 1711 рік та 1728-й, а за іншою версією з 1730 року по 1734 рік. Між цими періодами козаки спочатку переселилися з Чортомлицької Січі на Кам’янку в 1709 році, потім перейшли на Олешківську Січ, і потім повернулися сюди. Після цього вже заснували на річці Підпільна Нову Січ (остання Запорізька Січ – ред.). За іншою версією, козаки спочатку оселились на Олешківській Січі, а в тридцяті роки 18-го століття побудували Січ на річці Кам'янка.