Прямі поставки газу з Росії: чи потрібно це Україні?

Гості програми «Ваша Свобода»: виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко; народний депутат України, голова Комітету Верховної ради з питань європейської інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Росія висуває нові і нові умови щодо укладення нового контракту на транспортування свого газу до Європи територією України. Нинішній контракт втрачає чинність наприкінці цього року. В Україні кажуть про неприйнятність вимог Росії. Водночас у «Нафтогазі» запевняють, що навіть у разі, якщо новий контракт так і не буде укладений, то вентиль не перекриватимуть, а транзитний російський газ піде до підземних сховищ.

Ваша Свобода | Чому Україна не буде перекривати потік газу з Росії?

Віталій Портников: Учорашні прямі перемовини між російською і українською делегаціями сторони трактують по-різному. Українська сторона говорить, що мова йшла про транзит виключно. А російська сторона говорить, що мова йшла і про обговорення прямого постачання газу з російських родовищ Україні. Пане Вітренко, чому прямі перемовини без Єврокомісії? Про що там дійсно говорили? Хто з представників «Нафтогазу» там був? Тому що, якщо в офіційних повідомленнях є прізвище керівника «Газпрому» Олексія Міллера, то хто представляв «Нафтогаз», взагалі незрозуміло.

Юрій Вітренко: Ці двосторонні переговори були продовженням тристоронніх переговорів. На останньому раунді тристоронніх технічних консультацій було узгоджено, що сторони мають у двосторонньому форматі почати обговорювати технічні деталі, а також спробувати, принаймні, знайти певне вирішення проблеми з виконанням рішень Стокгольмського арбітражу і нового арбітражу, який вже почали сторони.

Продиктовано це було тим, що є ціла низка технічних документів досить великих, наприклад угода про з’єднання між операторами. А в нас є відокремлений оператор. «Газпром» надіслав відокремленому оператору відповідь на пропозицію, яку свого часу ми надавали на тристоронніх переговорах щодо їхніх пропозицій, як потрібно змінювати цю угоду. Відповідний процес і відповідно угода є конфіденційними. Тому спочатку була укладена угода про конфіденційність. І зараз у двосторонньому форматі обговорюють цю угоду.

Я особисто брав участь з боку «Нафтогазу» у перемовинах щодо виконання рішень Стокгольмського арбітражу. Оскільки я особисто веду цей арбітраж. Я був у всіх частинах перемов. Але, наприклад, я поїхав з Відня, але оператор залишився там, і вони там продовжують переговори або обговорення міжоператорської угоди.

Ми сказали, що не можемо просто «забути» про ті 3 мільярди доларів, які ми вже виграли. Також ми не можемо «забути» про новий позов. Це зустрічні позовні вимоги на загальну суму більше 12 мільярдів доларів.

Ми, наприклад, можемо розглянути, як певний компромісний варіант, варіант, коли вони погашають борг у 3 мільярди доларів поставками газу.

Я не кажу, що вони на це погоджуються. Цей процес триває. Якщо ці 3 мільярди будуть погашатися газом, то відповідно це будуть прямі поставки газу.

Юрій Вітренко

У нас є поточний контракт, який закінчується цього року. За цим контрактом, 9 мільярдів кубів газу – це 4 мільярди кубів газу за 2018 рік і 5 мільярдів кубів газу за 2019 рік – не були поставлені «Газпромом».

Він мав його поставляти «Нафтогазу» за ціною нижчою, ніж ми зараз купуємо на європейському ринку. Тому вони мають нам або компенсувати різницю, тобто те, що ми переплачували на європейському ринку, або також відшкодувати відповідні збитки шляхом поставки газу у майбутніх періодах.

Ці моменти ми конструктивно обговорюємо. Це було прохання європейської сторони. Зі свого боку ми демонструємо конструктив і неконфронтаційність. Нічого такого секретного в цьому немає.

Газове протистояння. Чому Україна наразі не буде перекривати потік газу з Росії?

– Пані Климпуш-Цинцадзе, ви проводили брифінг по цих розмовах щодо прямого постачання російського газу в Україну...

Іванна Климпуш-Цинцадзе: Якщо Україна погоджується на двохсторонній формат, то українці мають право знати про це, а не дізнаватися про це від російської сторони і давати або не давати мандат тому ж уряду чи тому ж таки міністрові на такі перемовини.

У нас занадто велика ціна заплачена за всі ці російські «знижки». Ми знаємо, що таке російська зброя в якості газового компоненту.

Позиція «Нафтогазу» і те, що публічно говорить Коболєв, відрізняється від позиції міністра енергетики України. Він говорить про якісь поставки за якусь «знижку». А «Нафтогаз» говорить, що ми можемо борг сприйняти, як розрахунок за газ. Це два зовсім різні підходи, які не співпадають один з одним. Незрозуміло, взагалі яка переговорна позиція української сторони.

Іванна Климпуш-Цинцадзе

Ми будемо ініціювати постанову Верховної Ради щодо неприпустимості взагалі прямих поставок газу з Російської Федерації. Хай платять цим боргом за транзит, або просто сплачують борг. Прямі поставки з усякими «знижками» – маємо такий досвід, ще починаючи з 1997 року, 2010 року. І проблема Криму зав’язана на цій «знижці», і проблема з окупацією сходу так само пов’язана з цими «знижками», як і з іншими геополітичними і геобезпековими атаками Російської Федерації на Україну.

– Пане Вітренко, у «Нафтогазу» і в Міністерства енергетики різна позиція на перемовинах?

Юрій Вітренко: «Нафтогаз» – це господарюючий суб’єкт. У нього є контрактні відносини з «Газпромом». Є новий відокремлений оператор, який зараз проходить сертифікацію, який надає послуги з транзитом. Є незалежний регулятор, який встановлює тарифи.

Функція міністерства – це формування політики. Міністерство не може за «Нафтогаз» узгоджувати будь-які комерційні параметри, воно не може відмовитися від арбітражу, не може сказати, що хай вони віддають борг та чи не так.

Так само міністр, прем’єр-міністр, президент не можуть сказати: у нас будуть такі тарифи – ми про це домовилися з росіянами. Політична складова сприяє або не сприяє... Наприклад, міністри можуть домовлятися про те, що сторони мають конструктивно це вирішувати, але не можуть нам давати інструкції, як нам діяти, бо це буде втручання в операційну діяльність.

– Відсутність голови «Нафтогазу» Коболєва на цих перемовинах – це політичний жест чи просто чисто технічна обставина, чи він там не мав би бути? І Олексій Міллер – його відповідник чи ваш?

Юрій Вітренко: Його (Коболєва – ред.) відповідник... Краще запитати у Коболєва або у Міллера.

У нас 4 грудня буде дуже важливе, фактично ключове засідання суду у Нідерландах, де ми арештували активів оцінкою, принаймні, більше 5 мільярдів доларів. Якщо ми виграємо у процесі слухань, вже наступного року, принаймні з березня, можемо почати стягувати грішми цей борг.

(Повна версія програми)

У президента немає повноважень давати інструкції «Нафтогазу» відмовлятися або не відмовлятися від рішення Стокгольмського арбітражу. Навіть у Кабміну, хоча він і акціонер, теж немає таких повноважень. Потрібно робити якісь закони або якусь міжурядову угоду. Інакше, якщо «Нафтогаз» це зробить без компенсації відповідної, то той, хто це підпише, піде до тюрму за цієї влади або за іншої влади. Тому я не думаю, що це є реальним ризиком.

– Пане Вітренко, ви уявляєте собі ситуацію, за якою транзит газу через українську ГТС 1 січня 2020 року зупиниться? І як тоді «Газпром» виконуватиме свої зобов’язання перед європейськими споживачами?

Юрій Вітренко: Це є базовим варіантом. Ми будемо стягувати гроші. Європейські партнери також, скоріш за все, будуть позиватися. Але маємо розуміти, що «Газпром» тоді знизить поставки до так званих контрактних мінімумів. Також «Газпром» набагато більше закачав в європейські сховища газу, «Газпром» наростив потужності LNG з Ямалу для експорту в Європу, він став найбільшим імпортером LNG в Європу.

Наші розрахунки показують, що навіть за умови затримки «Північного потоку-2» вони можуть обійтися без українського транзиту.

Читайте ще:

Газовий вузол «Україна-Росія-ЄС»: розв’язати, розрубати чи затягнути міцніше?​

Кремль намагається тиснути на «Нафтогаз» через Зеленського – Гончар (огляд преси)