Арсенал ЗСУ: чого потребує і яке озброєння отримає армія у 2020 році

Яку зброю українська армія отримає в 2020 році? Снаряди, ракети, бронемашини, авіація, флот – чим забезпечать ЗСУ? А що так і залишиться експонатом військової виставки?​ Про це – у матеріалі журналістів спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».

Стрільби, огляди, випробування. Роками високі чини оглядають нову зброю чи стежать за її тестуванням, демонструючи свою стурбованість тим, що потрібно армії. А українській армії через війну та десятиліття занепаду необхідно усе. На суші – боєприпаси, артилерія і бронетехніка. На морі – кораблі і ракети. Для захисту повітря – системи ППО і, звісно, авіація.

Комплекс «Вільха»

Комплекс «Вільха» – українська модернізація радянського «Смерча» – один із найуспішніших прикладів. Система залпового вогню із коригованими боєприпасами вже взята на озброєння. Фактично із дальністю стрільби у 130 кілометрів вона повинна замінити комплекси «Точка-У». Кілька сотень ракет – вже на складах, але необхідно більше.

Випробування комплексу «Вільха»

«Бойовий комплект – це три пуски з однієї установки: 12 ракет на три. Але це боєкомплект ніби недоторканний запас. А треба ж ще мати якийсь запас для того, щоб воювати. На кожну установку треба мати хоча б, на мою думку, п’ять боєкомплектів», – вважає експерт з питань артилерійського озброєння Петро П’ятаков.

САУ «Богдана»​

Іще один показник того, як іде переозброєння – САУ «Богдана». Її вперше показали рік тому, а тестову стрільбу почали в кінці 2019 року. Снаряди для випробувань використовують турецькі, сертифікованих зарядів калібру 155 міліметрів в українських виробників поки немає. Усі випробування обіцяють закінчити наступного року.

«Десь півроку – це такий термін, який мінімально потрібний для того, щоб упевнитись у безпечності використання. Сучасні гармати проектують на лайфтайм, тобто на кількість пострілів десь до п’яти тисяч. Щоб перевірити чи вона витримає п’ять тисяч – треба мати п’ять тисяч тих пострілів. Крім того, є ще різні специфічні випробування», – зазначає Петро П’ятаков.

Петро П’ятаков

БТР-4Е

Як довго можуть тягнутися випробування і передача до війська техніки показує інша історія. Ще 2016-го в Міністерстві оборони України вирішили придбати БТР-4Е, але на момент закінчення контракту влітку 2019-го не отримали жодної машини. Військові відмовлялися приймати корпуси від Харківського конструкторського бюро імені Морозова.

БТР-4Е

«Привезли сміття. Просто сміття, яке не відповідає... Плюс зробили тут аналіз на шкідливі домішки – сірка і фосфор у 30-40 разів перевищують норму», – обурювався начальник 85-го військового представництва Олег Плющаков.

Так військові відгукувалися про фінську броню, з якої були зроблені машини і вимагали використати українську – марки «71». Врешті, завод ледве не збанкрутував через штрафи, а армія ризикувала залишитися без техніки на понад півтора мільярда гривень. Лише в кінці цього року проблему все ж вирішили.

«Директивним шляхом це питання вирішене і перша партія з 12 машин БТР-4 на кінець цього року вже отримала свою реалізацію і потрапила до лав 92 бригади. Це лише частинка з цих 45 машин, які були передбачені на виконання даного контракту. Контракт мав бути виконаний в серпні поточного року. 45 машин – це невелика чисельність. Чому? Тому що потреба Збройних сил в бронетехніці достатньо висока», – пояснює головний редактор журналу Ukrainian defense review Антон Міхненко.

Антон Міхненко

Наприкінці 2019 року з’явилася загроза того, що понад чотири мільярди гривень, близько половини ресурсів, на закупівлю озброєння і дослідно-конструкторські роботи в цьому році не використають.

«Ключова проблема в цьому, що ті проекти, які були започатковані раніше, відтермінуються. І армія отримає ті чи інші зразки вже наступного року. І науково-дослідні роботи, які проводилися в рамках виконання тих чи інших проєктів також затримуються, уповільнюються», – додає Антон Міхненко.

Така ситуація зберігалася на кінець осені, але підбиваючи підсумки року в Міноборони прозвітували, що усе гаразд.

«Весь ДОЗ був повністю закритий взятими зобов’язаннями, підписаними контрактами і переданими оплатами до казначейства», – зазначив міністр оборони України Андрій Загороднюк.

Андрій Загороднюк

Ракетний катер для ВМС

Одним із найважливіших пріоритетів в Міноборони називають флот. В той же час Україна роками не може отримати ракетний катер. Його обіцяли спустити на воду у 2019 році, але рік закінчився, а катера немає ні в металі, ні на папері. Військово-морські сили не можуть домовитися із підрядником – «Кузнею на Рибальському».

«ВМС хоче більш просту, більш ефективну і менш дорогу платформу, але в більшій кількості. У той час як «Кузня» пропонує 600-тонний катер, який, фактично, входить в нішу малих ракетних кораблів. При цьому не має зенітно-ракетного комплексу, при цьому частина озброєння є взагалі радянською. Ну а вартість його є європейською, скажімо так. Якість, зрозуміло, буде українською, як ми бачили і по МБАКах, і по «Кентаврах», – зазначає голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.

Тарас Чмут

Протикорабельна ракета «Нептун»​

Протикорабельна ракета «Нептун» – усе ще в розробці. Ракета вже літає як заплановано, змінює курс, але до бойового чергування ще, як мінімум, кілька років.

«Різні спеціалісти по-різному оцінюють проблеми з головкою самонаведення, а це одна з найважливіших складових самого комплексу. Також великі питання викликають габарити і ракет, і пускових – це може обмежити їхнє застосування на надводних платформах, тому що просто фізично вони там не помістяться в достатній кількості на ті плавзасоби, які в нас є», – пояснює Тарас Чмут.

Крилата протикорабельна ракета розробки КБ «Луч»

Протикорабельна ракета «Гарпун»

Тому Міноборони України у цьому питанні розраховує на допомогу США. Планує витратити частину з виділених трьохсот мільйонів доларів на протикорабельні ракети «Гарпун» разом із береговими ракетними комплексами.

«Протикорабельна тема працює батареями і дивізіонами. Батарея – це дві-три пускові установки по, наприклад, чотири ракети. Якщо ми говоримо про отримання хоча б якогось потенціалу, то нам необхідно мінімум дві батареї: одна в районі Азовського моря, інша – в районі Чорного моря. В подальшому – нарощування батареї на Чорному морі», – каже Тарас Чмут.

Javelin і Patriot

Україна почала купувати зброю у США. До прикладу, контракт на придбання систем Javelin вже укладений. Вартість десятка пускових установок з ракетами – 39 мільйонів доларів. Крім того з’явилася інформація, що Київ думає про закупівлю авіації – гвинтокрилів і літаків, а також систем ППО Patriot.

Контракт на придбання систем Javelin вже укладений

«Javelin – протитанкова система. Вона потрібна, як я і говорив. А от Patriot – це зенітні ракети. І я справді не бачу в них необхідності, оскільки росіяни не використовували свої військово-повітряні сили в Україні. А якщо вже вони не робили цього протягом п’яти років, то і не збираються раптово починати. Якби в Україні існувала реальна загроза або ґрунт для побоювань, я б порекомендував отримати Patriot, але поки цього немає, я просто не бачу у цьому сенсу», – зазначає військовий аналітик Стівен Бланк.

Стівен Бланк

Гвинтокрили Apache​ і винищувачі F-16​

Окрім зенітно-ракетних комплексів в Україні, можливо, думають про придбання ударних гвинтокрилів Apache і винищувачів F-16. Проблема із парком літаків дійсно є. Найновіші – однолітки незалежності і «сипляться».

Винищувачі F-16

«Увесь парк реактивних бойових літаків повітряних сил України потрібно замінити єдиним типом бойового літака – це має бути багатофункціональний винищувач. І, в принципі, F-16, це, мабуть, із реального – це найбільш оптимальний варіант. Літаки не купуються на вагу. Одна штука, дві. Літаки купуються так, щоби забезпечити якийсь підрозділ. Мінімальний підрозділ, який може самостійно якось експлуатувати техніку або застосовувати її в бойових діях – це ескадрилья», – каже представник «Українського мілітарного порталу» Юрій Збанацький.

Питання в ціні. До прикладу Словаччина придбала чотирнадцять винищувачів F-16. Літаки, озброєння, запчастини, навчання пілотів і підтримка коштуватимуть майже два мільярди доларів, але перші літаки надійдуть за 3 роки. Схожий цінник і у гвинтокрилів Apache​. В українських Мі-24 проблема із лопатями.

Ударний гелікоптер Мі-24

«Парк Мі-24 стоїть. Літають лише визначені екіпажі. Так, підльотують іноді задля збереження своїх навичок. Решту перенавчили на Мі-8, щоб вони могли не втрачати свої навички. Вже десь приблизно два роки не ведеться підготовка курсантів у Харківському університеті повітряних сил на вертрльотах Мі-24», – розповідає Юрій Збанацький.

Міністр оборони України стримано коментує можливість закупівлі вартісної техніки за кордоном.

«Купівля Patriot – це питання років. Це питання переговорів тільки роками. Але ми вивчаємо різні варіанти. Дійсно, ПВО це для нас болюча тема. У нас застаріла ПВО і нам треба робити нову. Ми вивчаємо як національних розробників, так і закордонних. Так само з тактичною авіацією. Подивимося – скажемо. Але просто те, що зараз є – це чисто хтось десь говорить і видає в пресу, щоб сенсацію зробити якусь», – каже Андрій Загороднюк.

Міністр наполягає: пріоритет – це закупівля озброєння в українських виробників. Уже в 2020 році у Міноборони обіцяють частково відкрити фактично повністю засекречене держоборонзамовлення, деталі якого стають відомими лише внаслідок скандалів.

ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ ДОНБАС.РЕАЛІЇ: