Українська армія відмовляється від снайперської гвинтівки Драгунова – зброї, яка з’явилася в радянській армії понад пів століття тому. Вже близько року ЗСУ отримують українську заміну СГД – гвинтівку UAR-10. Як у зв’язку з цим змінилася підготовка бійців? Що вони кажуть про зброю, і яка існує найбільша проблема для українських снайперів зараз? Розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Снайперська гвинтівка Драгунова, або СГД – радянська зброя, виготовлена в кінці 50-х – на початку 60-х років. Саме з нею на початку війни воювали снайпери в українській армії. Гвинтівці вже більш ніж пів століття.
«Ми починали з того, що СГД – це повне сміття, з яким воювати не можна. Пройшли рік імпортних гвинтівок, перегляду всього цього і повернулися до того, що, все-таки, СГД на сьогодні – це реалії», – так про цю гвинтівку говорив співзасновник волонтерських організацій Combat-UA Павло Кащук у 2015 році.
У 2015 в інтерв’ю Радіо Свобода Павло Кащук розповідав про додаткові курси підготовки армійських снайперів і про спроби поліпшити штатну радянську зброю стрільців за допомогою волонтерів фонду Combat-UA. Встановлювали в тому числі так званий глушник, приціл і сошки (підставка для вогнестрільної зброї – ред.).
«За 12 тисяч гривень ми отримуємо істотно поліпшену гвинтівку, яка може стріляти ввечері, яка може стріляти значно точніше, стріляє тихіше, тобто, безпека стрілка – передусім для нас у цій війні, не так як було в Радянському Союзі – вона дозволяє істотно збільшити ефективну дальність. Тобто ту дальність, до якої снайпер може впевнено вразити ціль із 1-2 пострілів», – казав Павло Кащук.
Тоді зусилля волонтерів військове командування не підтримало. Крім того, вже у 2015 році почалися проблеми зі спеціальними патронами для СГД – ними активно стріляли з кулеметів, тож виник дефіцит.
«СГД зі старим кулеметним набоєм, бо снайперських набоїв у нас так само, як і СГД, практично не залишилося. Виробництва їхнього в нас теж немає», – каже інструктор зі снайпінгу фонду «Повернись живим» Руслан Шпакович.
Військовий: СГД, взагалі, хороша – на короткі дистанції
І, все ж, СГД все ще залишаються в руках українських військових на передовій. Рідна 4-кратна оптика, трохи поржавілий стовбур – гвинтівці бійця з позивним «Дикий» – трохи більше ніж 30 років. Каже, некулеметні патрони у нього є.
700 метрів – ефективно«Дикий»
«Гвинтівка як зброя, взагалі, хороша – на середні, короткі дистанції. До 700 метрів працювати можна навіть зі штатною оптикою. Якщо вмілі руки – можна спокійно в грудну мішень. Тобто 700 метрів – ефективно», – каже військовослужбовець ЗСУ з позивним «Дикий».
Під час підготовки в навчальних центрах від цієї зброї теж не відмовилися, але приділяють їй набагато менше часу. Наприклад, у школі снайперів навчального центру «Десна» навчають вже по-іншому.
«3 місяці – це базова підготовка снайпера. Це ми готуємо базового снайпера, який, у принципі, може виконувати завдання на полі бою. Зараз дуже багато на полі бою снайперів-професіоналів і з російської сторони – і вони готують своїх снайперів. Тому нам потрібно більше готувати. Всі, хто не проходять, зазвичай це 50% із тих, хто приїхали, – одразу їдуть додому», – розповідає інструктор зі снайпінгу навчального центру «Десна» з позивним «Джонні».
Українська гвинтівка: UAR-10
Основну підготовку бійці тепер проходять з українськими гвинтівками UAR-10, якими і замінюють СГД. Бійці отримують зброю в навчальному центрі і з цієї ж гвинтівкою відправляються в частину або на війну.
«Там інші балістичні характеристики зброї, інша балістика польоту кулі і треба це враховувати, треба вивчати. За весь курс більше тисячі набоїв вони можуть вистріляти», – каже інструктор по снайпінгу «Джонні».
Обидві гвинтівки – напівавтоматичні. Замість радянського патрона 7.62х54 у UAR-10 – «натівський» калібр 308. Відстань ефективної стрільби – 800 метрів, але оптика у заміни більш сучасна і потужна. Так само в комплекс відразу входить те, чого в СГД не було – сошки і глушник.
«Наші гвинтівки мають кучність не більше однієї кутової хвилини. Це трошки менше ніж 3 сантиметри на 100 метрів. Для порівняння, СГД має мінімум в два рази більшу кучність. Я не кажу, що це погано, але це не задовольняє на сьогоднішній день вимоги до цих комплексів», – зауважує представник компанії UKROP, яка виробляє нову UAR-10 Андрій Орєшин.
Гвинтівка розроблялася спеціально для української армії на базі американської платформи AR-10. У 2017-му зброя офіційно закінчила всі випробування і вже близько року тривають поставки у війська. Паралельно виробник гвинтівки почав виробляти боєприпаси в 308-му калібрі, які до цього в Україні не робили. Комплексів армії треба кілька тисяч.
«Спочатку почали отримувати цю зброю сили спецоперацій, а зараз піхотні підрозділи, ДШВ (десантно-штурмові війська – ред.) і так далі. З’явиться досвід використання. Напевно, будуть якісь недоліки, але вони, з часом, будуть усуватися. Принаймні це український виробник. Ця гвинтівка більше для марксменів (піхотних снайперів – ред.). Це гвинтівка для стрільби до 600-800 метрів, але дуже якісної стрільби», – каже інструктор зі снайпінгу фонду «Повернись живим» Руслан Шпакович.
«Вона виправдала свої очікування» – бійці
Але гвинтівки в калібрі 308, як і боєприпаси до них, на фронті в ходу вже кілька років – їх возили волонтери, а боєприпаси доставляють і зараз. Снайпери досить давно користуються цивільною версією UAR-10 – Z-10.
«Надали нам для тестування дану модель. Ми її тестували, і вона виправдала свої очікування. Навіть більше, ніж того хотілося, оскільки деякі стрілки були здатні вражати цілі на 1100 метрів», – розповіла «Донбас.Реалії» снайперська пара Збройних сил України.
Але, все ж, 308 калібр – не основний у роботі снайперських пар, розповідають бійці, які зараз перебувають на Донбасі. Відстані на різних ділянках фронту коливаються від ста метрів до двох із половиною кілометрів і перший номер, як правило, використовує гвинтівки калібру 338 Lupua Magnum.
«338 – в основному, це болтові гвинтівки, точніші, вони здатні вражати цілі на далекі дистанції. 308 – це напівавтомат. Її максимальна стрілянина – це до 1000 метрів. Оскільки вона напівавтоматична, вона добре прикриває самого стрілка, основного, тобто першого номера. В роль другого номера входить коригування вогню і виявлення мети – він оснащений більш потужною трубою бачення і в той же час, у його обов’язки входить прикриття вогневої точки – відповідно, позицій снайперської пари», – продовжують бійці ЗСУ, які працюють удвох як снайперська пара на Донбасі.
Заміна СГД новими снайперськими гвинтівками триватиме кілька років. У той же час, боєприпаси для більш потужних болтових гвинтівок необхідні українській армії вже зараз. Як кажуть самі бійці – це проблема, якій немає кінця. Поки ж її вирішують за допомогою волонтерів і своїми руками.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
