Нащадки Партії регіонів продовжують перемагати на Донбасі – Овчаренко

У партії «Слуга народу» безпрецедентна перемога на парламентських виборах, за попередніми результатами. Однак, за округами на Донбасі «Опозиційна платформа – За життя» та «Опозиційний блок» лідирують і більше борються між собою, ніж зі «Слугою народу».

Як голосував Донбас? Про тенденції та зміни в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили політичний експерт Петро Олещук та громадський активіст, донеччанин Віталій Овчаренко.

– Те, що одна політична сила мала одноосібний контроль, однопартійну більшість влади – безпрецедентна перемога. А якщо говорити саме про Донбас, що показали попередні підсумки голосування?

Петро Олещук: Донбас виявився регіоном, який голосував дещо відмінно у порівнянні з іншою Україною. Там справді домінує «Опозиційна платформа – За життя», є певна частина кандидатів під «Опоблоку». Тож вимальовується електоральна специфіка, особливо на тлі інших сусідніх регіонів Сходу України, де перемога «Слуги народу» була більш характерною.

Ще хотів би зазначити про 6% зростання явки у цьому регіоні, у порівнянні з минулими парламентськими виборами. Хоча загалом явка суттєво впала.

Віталій Овчаренко: Поки що ніяких сенсацій я не помітив. Поки що Донбас залишається моноелекторальним регіоном, де нащадки Партії регіонів продовжують боротися між собою і перемагають. Дуже шкода, що націонал-демократичні партії не згуртувалися на Донбасі, як завжди пустили ці вибори своїм ходом. Бачили лише невелику потугу «Сили людей» у Маріуполі та три самовисуванці від громадської організації «Восток-SOS».

Але активності націонал-демократичного табору не бачимо вже вкотре. Здається, Вакарчук приїжджав у Сєвєродонецьк та Слов’янськ і все. Хочу нагадати нашим партійним лідерам, що Донбас залишається дуже густо населеним регіоном, попри війну, окуповані території.

Віталій Овчаренко, громадський активіст, донеччанин

– В окрузі 51, в якому вже пораховано 100% протоколів, переміг Олександр Ковальов, за деякими даними займався вивезенням «беркутівців» із бази у Києві в 2014 році. Така ось перемога, це якась тенденція?

Віталій Овчаренко: Дуже дивно, що ЦВК не нарізала заново округи.

Петро Олещук: Не мали права. Оскільки це дострокові вибори, то не відбувається нарізка округів. Це другі підряд дострокові вибори, то у нас зберігаються округи, які були нарізані ще у 2012 році.

Віталій Овчаренко: Але сам феномен цього Ковальова з організації «Ніхто крім нас»… Ця організація у довоєнному Донецьку використовувалася як «тітушична» для розгону або погроз проукраїнським активістам. Вони колись розбили мені фотоапарат і погрожували. Ще колись зривали марш, присвячений пам’яті Крутам у Донецьку.

Тепер вони приїхали в цей округ. Голова військово-цивільної адміністрації Володимир Весьолкін, який п’ять років жив там, системно працював у цьому містечку (здається, Зайцеве й Бахмутка), забезпечував людей світлом, газом, щоб туди доїжджали волонтери. І місцеві жителі його не підтримали. Можливо, люди обирають хвилинну вигоду, замість системного погляду.

– Ці політичні сили, які вважаються проросійськими, беруть гору знову на парламентських виборах? Відбувся реванш?

Петро Олещук: В рамках цієї парадигми «Слуга народу» так само прирівнюється до цих сил. Питання, до якого сегменту ми відносимо цю політичну силу?

Із «Опозиційною платформою – За життя» все досить зрозуміло, лідери ходять до Москви, зустрічаються з Путіним і Медведєвим, обіцяють знижки на газ, обіцяють прямі переговори з Росією та невизнаними «республіками» та, як наслідок, цей самий довгоочікуваний мир. Думаю, саме завдяки цьому вони зрештою здобули такий результат, який дозволив їм декласувати той самий «Опозиційний блок». Лідери «Опозиційного блоку» під санкціями в Росії, тут у них одразу дисонанс, бо вони кажуть, що домовляться з Росією.

Петро Олещук, політичний експерт

– Сценарій віцеспікер Верховної Ради IX скликання Віктор Медведчук – марення чи ні?

Петро Олещук: А опозиція буде не одноосібна. Це буде і «Опозиційна платформа – За життя», але це так само буде і «Європейська солідарність». Отже, одразу виникає запитання, хто з них має бути цією самою опозицією. Але «ОПЗЖ» себе позиціонують з перших моментів як опозиційна щодо Зеленського.

– Деякі російські оглядачі незадовго до цих виборів прогнозували, що Путін міг би піти на те, щоб випустити українських моряків, а привіз би їх Віктор Медведчук. Як ви вважаєте, чому Путін не пішов на це?

Петро Олещук: Відбулося звільнення чотирьох громадян України за участі Медведчука незадовго до виборів. Але це було саме звільнення, а не обмін. Тому що обмін передбачає залучення президента Зеленського. Думаю, це пов’язано.

– Позиція Росії та Путіна після таких результатів виборів в Україні, за попередніми даними, посилилася чи ні?

Петро Олещук: Я не бачу поки що глобальних змін. Але ситуація не статична, вона динамічна. У них багато додаткових потенційних важелів, ресурсів, які вони можуть задіяти. І вони можуть використовувати різні форми тиску.

– Як ви вважаєте, чому «Опозиційна платформа – За життя» та «Опоблок» не змогли об’єднатися? Ще до президентських виборів вони «побили горщики».

Петро Олещук: Це можна обговорювати досить довго. Безперечно, це бізнес-інтереси персонально Ахметова, які на той момент не співпадали з іншою частиною «Опоблоку». Якихось ідейних розбіжностей у них немає. Той же Новинський, який пройшов по своєму округу, в плані ідеології він абсолютно не відрізняється. Це той самий «русский мир», але внаслідок того, що він бізнес-партнер Ахметова, він опинився в «Опоблоці».

Зараз «ОПЗЖ» декласувало «Опоблок», у нього лише будуть окремі депутати по мажоритарці. Ця політична сила втрачає свої перспективи. Думаю, їм доведеться об’єднуватися. Це питання не патріотизму, а конкретних бізнес-інтересів, впливу конкретних людей.

Слухач: Медведчук та Шарій – це результат політики Порошенка. Згодні?

Петро Олещук: Є певний факт, що Медведчук повернувся у політику за Порошенка. Він протягом каденції Порошенка нарощував свій політичний вплив, медійну значимість.

– В ефірі Радіо Свобода я поспілкувався з Вікторією Сюмар, яка у прохідній частині списку «Європейської солідарності», на цю тему, вона наводить аргументацію, що тоді Меркель нав’язала таку позицію. А у Петра Порошенка тоді не було вибору.

​Петро Олещук: Я не був присутній, тому я не буду ні заперечувати, ні підтверджувати. Але я підозрюю, що йому самому це було так само дуже зручно. Ми не будемо робити вигляд, що Петро Порошенко та Віктор Медведчук не знайомі. Вони якраз дуже давно знайомі. Вони прекрасно можуть знаходити спільну мову, якщо їм потрібно. І в цьому контексті Медведчук був потрібен, щоб підтримувати прямий контакт із Кремлем, Путіним.

Медведчук справді посилив свій вплив за часів Порошенка, при чому навіть вплив на тих самих донецьких, де у нього цього впливу не було. А зараз він підібрав цих колишніх донецьких, акумулював їхні ресурси.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту
Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).