Дніпро – На державному підприємстві «Павлоградський хімічний завод» на Дніпропетровщині завершили утилізацію вже другого мільйона заборонених у світі протипіхотних мін ПФМ. Україна позбувається застарілого озброєння – спадку радянських часів – у рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Хімзавод, на виробничих потужностях якого відбувається утилізація, сповнений впевненості: при належному фінансуванні зможе утилізовувати до 2 мільйонів мін на рік. Загалом же Україні ще належить позбавитись більш ніж 3 мільйонів мін такого типу, які все ще зберігаються на військових складах. Водночас в Міноборони зауважують, що через поганий стан збереження деякі з них «нетранспортабельні», їм доведеться давати раду не в Павлограді, а на місцях.
Касетні протипіхотні міни ПФМ і ПФМ-1с («Лепесток») – небезпечний спадок, який дістався Україні від часів СРСР. Це фактична копія американської міни BLU-43. Радянська сторона активно використовувала їх під час війни в Афганістані. У цивілізованому світі застосування такого озброєння заборонене через «негуманність»: як кажуть самі військові, ці міни не дають суттєвих переваг під час бою, але є дуже травматичними, особливо – для цивільного населення. Зазвичай вони не вбивають, а калічать.
Через незвичну форму пластикового корпусу – у вигляді метелика зеленого чи коричневого кольору – в регіонах, де велись бойові дії, діти нерідко сприймали таку міну як іграшку й отримували серйозні ураження.
За даними української сторони, Росія досі використовує ПФМ під час бойових дій на сході України та в Сирії – для створення мінних полів. Україна ж, підписавши Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін, вже кілька років позбавляється цього озброєння.
Міни – на металобрухт та «мирну» вибухівку
На Павлоградському хімзаводі, де відбувається знищення, детально розповідають, як це робиться. Насправді, зауважує керівник підприємства Леонід Шиман, виготовляючи ці небезпечні «метелики» 30-40 років тому, виробник взагалі не припускав їхньої утилізації. Фахівці заводу самі розробили технологію й збудували унікальний цех, де міни перетворюють на металобрухт та гази, які після очищення стають речовинами для виробництва «мирної» вибухівки для гірничої галузі.
Леонід Шиман
Одним із кінцевих продуктів утилізації є аміачна селітра, яку ми використовуємо для виготовлення вибухових матеріалів для видобутку корисних копалинЛеонід Шиман
«Одним із кінцевих продуктів утилізації є аміачна селітра, яку ми використовуємо як компонент для виготовлення емульсійних вибухових матеріалів для видобутку корисних копалин, наприклад, граніту, щебеню, залізної руди. Металобрухт збирається в окремі контейнери і далі Міноборони призначає свою компанію, яка його забирає і продає на ринку металобрухту», – пояснив Леонід Шиман.
Утилізація 1 міни коштує 1,3 євро
У четвер на Павлоградському хімічному заводі за участі української сторони і представництва НАТО на утилізаційний конвеєр урочисто поклали символічну 2-мільйонну міну.
На підприємстві розповідають: аби знищити ці два мільйони, знадобилось два роки. Левову частку коштів на проект – приблизно 80% – дає трастовий фонд НАТО, до якого залучені 10 країн світу. Решту – фінансує Україна. Загальні обсяги грошової участі сторін у проекті називають таємницею, водночас зазначають, що вартість знешкодження 1 одиниці складає приблизно 1,33 євро.
Наразі в Україні лишаються не знищеними ще понад 3,2 мільйона мін такого типу. Завод у Павлограді заявляє, що за умов безперебійного фінансування, їм можна було б дати раду за два-три роки.
На цій печі можна утилізовувати до 1 мільйона мін на рік. Ми працюємо тут цілодобово, 7 днів на тижденьЛеонід Шиман
«На цій печі можна утилізовувати до 1 мільйона мін на рік. Ми працюємо тут цілодобово, 7 днів на тиждень. Окрім того, у нас є ще один цех. Який можна завантажити. Там також можна утилізувати до 1 мільйона мін на рік», – зауважив у коментарі Радіо Свобода Леонід Шиман.
«Вам поставили найкращий експонат – уявіть, як виглядає найгірший»
Водночас у Міністерстві оборони України не приховують, що процес утилізації може бути складнішим і тривалішим. Зокрема, і тому що через погану збереженість частина озброєння стала «нетранспортабельною»: до Павлограда її везти небезпечно. Доведеться знищувати в інший спосіб і на місцях, сказав у коментарі Радіо Свобода керівник головного управління майна та ресурсів Міноборони Олександр Бікчантаєв.
Олександр Бікчантаєв
Більше ніж 30 років вони стоять у нас на збереженні, відповідно оболонка деяких просто фізично розсипаласьОлександр Бікчантаєв
«Те, що ви бачите на стенді, – контейнер з мінами – щоб ви розуміли, вам поставили найкращий експонат, – зазначає представник Міноборони, показуючи на іржавий зовні контейнер. – Уявіть, як виглядає найгірший. Зовнішнє середовище дає своє. Більше ніж 30 років вони стоять у нас на збереженні, відповідно оболонка деяких просто фізично розсипалась. Близько 350 таких контейнерів ми не можемо перевезти в безпечний спосіб, тому є рішення залучати фахівців ДСНС, які будуть здійснювати утилізацію методом підземного чи надземного підриву на місці».
Український проект – наймасштабніший
За підтримки НАТО утилізація протипіхотний мін наразі відбувається ще в кількох країнах Європи, але спільний проект з Україною – наймасштабніший, кажуть представники Північноатлантичного альянсу.
Фредерік Пежо
Український проект з утилізації – найбільший з усіх у світі. Загальна вартість цього проекту оцінюється у 25 мільйонів євроФредерік Пежо
«Ми маємо схожий проект у Сербії, Чорногорії та Болгарії. А поза Європою ми працюємо також із Йорданією. Упродовж нашої роботи деякі з країн, з якими ми співробітничали, стали членами альянсу. Але треба сказати, що український проект з утилізації – найбільший з усіх у світі. Загальна вартість цього проекту оцінюється у 25 мільйонів євро», – сказав у коментарі Радіо Свобода керівник проектів Трастових фондів НАТО Фредерік Пежо.
«Наша мета – досягти утилізації всіх 5,7 мільйона мін в Україні в кооперації з Павлоградським хімзаводом, у співпраці з Міноборони і за фінансової підтримки Північноатлантичного альянсу та Європейського союзу», – додав менеджер NSPA (The NATO Support and Procurement Agency) Джон Босманс.
Джон Босманс
Символічна пам'ять і протест – стілець зі зламаною ніжкою
За сотні кілометрів від Павлограда, у самому центрі Женеви, перед входом до європейської штаб-квартири ООН, стоїть незвична скульптура – 12-метровий дерев’яний стілець зі зламаною ніжкою. Він символізує протест проти використання протипіхотних мін і бомбових касет у світі. Це пам’ятник усім постраждалим від «негуманної» зброї.
Зламаний стілець встановили ще в серпні 1997 року на три місяці, незадовго до підписання Оттавської конвенції, проте він стоїть на площі досі. Зламана ніжка – символ небезпеки, яку все ще становлять протипіхотні «метелики» та «пелюстки».