Люди уявляли себе у більш-менш ситих 70-х, а опинилися в 30-х – В'ятрович про окуповані території

Володимир В'ятрович

Анна Красноперова

Через сучасну війну на Донбасі люди зрозуміли, що війна – це страшна трагедія, а не весела подія, яку варто святкувати, вважає директор Інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович​. Напередодні 8 та 9 травня, які на підконтрольній території є уже здебільшого днями пам'яті, а на непідконтрольній – пафосним святом й інструментом пропаганди, Радіо Донбас.Реалії запитало історика про зміни, які відбуваються в суспільній пам'яті.

– Кілька років тому в Україні запровадили нову пам’ятну дату – 8 травня, День пам’яті та примирення. Як оцінюєте, чи приживається нова концепція, як люди на неї реагують?

Почали говорити про людей, а не про якісь там народні маси. Почали вшановувати пам’ять, а не святкувати

– Я вважаю, що вона досить активно приживається. Вперше, до речі, ми відзначали в 2014 році, буквально через кілька місяців після Майдану. Ще як тільки почалася війна на сході. Я думаю, через цю війну, яка почалася, переосмислення Другої світової дуже пришвидшилося в Україні. Процеси, які затягнулися на 25 років, відбулися буквально за кілька років. Люди зрозуміли після цієї російської агресії, скільки багато брехні їм говорили про Другу світову війну. Зрозуміли, що війна – це страшна трагедія, а не весела подія, яку варто відзначати такими (заходами – ред.), як це робилося в радянські часи, а потім вже в незалежній Україні. Через це так легко пішла нова символіка у вигляді маку, через це так легко відмовилися від «георгіївських» стрічок. Почали в першу чергу говорити про пам’ять та примирення. Почали говорити про людей, а не про якісь там народні маси. Почали вшановувати пам’ять, а не святкувати.

На окупованих територіях спекулюють на темі 9 травня. Начебто Україна, запровадивши відзначення Дня пам’яті та примирення, стала забувати про перемогу у Другій світовій. Коли ці території звільнять, як будете пояснювати людям відзначення 8 травня?

Так само, як ми це робимо на усій території України. Будемо роз’яснювати, чому ми говоримо про 8 травня, чому ми говоримо це разом з усіма країнами Європи. Будемо пояснювати, що війна почалася для українців у 1939 році, а не в 1941. Що українці, на жаль, в цій війні воювали по різні лінії фронту, часто вбивали один одного.

Для тих людей, що перешли через окупацію вже російську, дуже багато речей стали зрозумілими

Я думаю, що для тих людей, що перешли через окупацію вже російську, чи цих угруповань «ДНР/ЛНР», дуже багато речей стали зрозумілими. І вони це сприйматимуть навіть через призму свого життя, важкого життя в окупації. Розумітимуть, чи вже розуміють, напевно, як багато брехні їм про Другу світову війну розповідали.

– Думаєте, люди будуть сприймати цю інформацію після років тотальної маніпуляції? Скільки потрібно буде часу, щоб пояснити жителям звільнених, а нині окупованих, територій заборону «георгіївської» стрічки, відзначення 8 та 9 травня?

Деконструкція цих радянських міфів пов’язана з Другою світовою війною і є, напевно, одним з головних інструментів десовєтізації

Очевидно, що будемо проводити різні інформаційні кампанії, і вже їх проводимо. Після звільнення цих територій, будемо на цих територіях проводити. Зараз набуваємо того досвіду на цих територіях півдня та сходу України, де теж були сильні прорадянські настрої. І якраз деконструкція цих радянських міфів пов’язана з Другою світовою війною і є, напевно, одним з головних інструментів десовєтізації.

В силу історичних часів ці території стали таким епіцентром створення цього радянського експерименту, створення радянської людини, і там вдалося досягнути найбільших успіхів, але переконаний, що цей експеримент зараз буквально на наших очах зазнає цілковитого краху. І навіть ті люди, які підтримували ці «терористичні республіки», які мали певні сентименти до радянського минулого, які хотіли повернення до радянського минулого – очевидно, що багато хто з них зараз розчарований.

Говорячи про радянське минуле, вони уявляли себе у більш-менш ситих, спокійних 70-х роках. А опинилися в 30-х, 40-х, 50-х роках, де і голод, і смерть, і загроза репресій з боку тих людей, які називають себе владою. Переконаний, що за кілька років після звільнення цих територій, 8 травня буде загальнонаціональним Днем пам’яті всіх загиблих, і це відбуватиметься на всій території України, включно з тими, що зараз не належать до української території.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ: