«Тримор’я» – трамплін для реалізації внутрішніх реформ і більшої євроінтеграції України – експерт

Президент Петро Порошенко підписав указ про непродовження Договору про дружбу з Росією. У той же час 17 вересня Україна вперше взяла участь у саміті «Ініціативи Тримор’я» – проект Польщі та Хорватії, який об’єднує 12 країн між Балтійським, Адріатичним та Чорним морями. Попередній саміт «Тримор’я» відвідав президент США Дональд Трамп. Чи зможе «Тримор’я» замінити Україні Росію та стати трампліном для країни у Європейський союз? І у чому користь від ініціативи для України загалом? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили експертка Центру «Нова Європа» Тетяна Левонюк та президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.

– Сьогодні відбулася дискусія, організована вашим центром «Нова Європа». Були присутні посли Румунії в Україні, було представлено посольство Польщі, представники Верховної Ради України. Ви презентували аналітичну записку про «Ініціативу трьох морів» і про те, чим вона може бути корисна. Як відреагували чиновники цих країн? Що обговорювалось?

Тетяна Левонюк: Ставлення було прийнятне, усі підтвердили високий рівень аналізу.

На політичній частині саміту від нас не було представника. Але нас запросили на бізнес-форум, повинен був поїхати заступник міністра економічного розвитку і торгівлі як представник та спікер. Втім, український представник не приїхав.

Цей саміт у Бухаресті суттєво відрізняється від попередніх двох, тому що саме він має довести, що проект має економічне спрямування. Цього разу на саміті є президент Єврокомісії, є представники від Німеччини, яка офіційно заявила про свою зацікавленість у проекті й можливість взяти участь у статусі спостерігача.

– Бюджети інвестиційних проектів, які там розглядають, колосальні, Україна повинна бути у цьому зацікавлена. Чому туди не поїхав український чиновник, як гадаєте?

Тетяна Левонюк: Я думаю, що наразі зацікавленість міністерств та органів держвлади не є на тому рівні, що дозволяє пріоритизувати проект «Тримор’я» для України. Хоча наше залучення до окремих інфраструктурних проектів є дуже амбіційним.

– Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО про припинення Договору про дружбу з Росією. Чи може «Ініціатива трьох морів» – 12 держав – якимось чином замінити Росію?

Тетяна Левонюк: Я б не розглядала її у такому розрізі. Для нас «Ініціатива Тримор’я» – це можливість більш практичної євроінтеграції. Наше залучення до окремих структурних проектів і, як мінімум, набуття статусу спостерігача у майбутньому у «Тримор’ї» є дуже корисним.

Тетяна Левонюк, експертка Центру «Нова Європа»

– Розкажіть детальніше про «Ініціативу трьох морів».

Тетяна Левонюк: Ініціатива була започаткована президентами Польщі Анджеєм Дудою та президентом Хорватії Коліндою Грабар-Китарович у 2015 році під час проведення засідання Генасамблеї ООН. І у 2016 році відбувся перший інавгураційний саміт ініціативи, яка об’єднує 12 країн Центральної та Східної Європи. Першочерговими сферами співпраці є енергетика, транспорт, телекомунікації.

Перший саміт був пілотним, не були представлені на вищому рівні навіть усі країни-учасниці. Україна була запрошена до участі, але ми не делегували представника. Наступний саміт у Варшаві відзначився важливою подією – участь президента США Дональда Трампа, що надало більшої ваги проектові, звернуло увагу міжнародної спільноти.

– У це об’єднання входять такі держави: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Угорщина, Австрія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Румунія, Болгарія. Проросійське видання «Росбалт» написало, що «менше ніж через 15 років після вступу до Євросоюзу Польща стала новим центром сили в регіоні, об’єднуючи навколо себе країни, незадоволені політикою Брюсселя». Як ви це прокоментуєте? Чи вписується це у дискурс російських ЗМІ про можливий розкол Євросоюзу?

​Тетяна Левонюк: Не думаю, що йде розмова саме про розкол Європейського союзу, це було підтверджено послом Румунії та представником посольства Польщі на нашій дискусії. Радше йде про можливість більшої інтеграції у Європейському союзі саме цих країн Центрально-Східної Європи задля посилення власної ваги, щоб не залишатися на периферії, бути більш рівноправними з тими ж представниками Німеччини та Франції.

Співпраця у сфері енергетики, транспорту, телекомунікацій є дуже актуальною для цих країн. Транскордонні магістралі Схід-Захід більш розвинені, ніж Північ-Південь. Багато країн дуже потребує цих транспортних проектів. Енергетика для них є дуже важливою, тому що більшість залежна від російського газу і хоче цього уникнути. Тож це така контрдія «Північному потокові-2».

– У чому можливості України у цьому об’єднанні? І чи кличуть туди Україну?

Тетяна Левонюк: Нас туди не кличуть, але потрібно проявляти власну ініціативу. Наразі мова йде про можливість залучення України до певних інфраструктурних проектів і кооперації з певними країнами-учасницями в рамках «Тримор’я».

Якщо говорити про енергетику, то проект, який вже втілюється, – побудова інтерконектора між Польщею та Україною, – це можливість для нас експортувати енергоресурси.

Стосовно транспорту у нас більше перспектив, наразі Україна залучена до двох проектів. Найбільший проект «Тримор’я» «Віа Карпатія» – транскордонна магістраль від Клайпеди до Салонік, побудова якої планується до 2050 року, є додаткові перспективні сполучення з Україною. Наш міністр інфраструктури вже підписав відповідну угоду з міністром інфраструктури та будівництва Польщі, тож це вже у стадії розробки.

Так само для нас цікавий проект Go Highway Одеса-Гданськ, над чим ми вже почали працювати.

Офіційне членство у Євросоюзі є критерієм, щоб стати учасником цієї ініціативи. Але ми можемо стати спостерігачем, нам потрібно декларувати таке бажання і залучатися до інфраструктурних проектів, які нам цікаві, де є можливість залучити зовнішні інвестиції.

– Наразі активно йде дезінтеграція з Росією. Багато оглядачів каже, що ця «Ініціатива трьох морів» може стати своєрідним трампліном для України в Європейський союз. Наскільки Україна, відштовхуючись від Росії, наблизилася до Європи хоча б за час функціонування угоди про асоціацію з Євросоюзом?

​Тетяна Левонюк: Я особисто вважаю, що наразі для України немає альтернативи європейській інтеграції, це найкращий шлях для розвитку нашої держави. Тож такі можливості, як «Тримор’я», є трампліном для більш практичної реалізації внутрішніх реформ і більшої євроінтеграції.

– Михайле, на ваш погляд, наскільки «Ініціатива Тримор’я» об’єднує ці країни у тому, що вони протистоять «Північному потокові-2»? І наскільки вдасться членам цієї ініціативи не допустити реалізацію проекту?

​Михайло Гончар: Це дійсно, схоже, так. Хоча далеко не усі з цих 12 країн-учасниць «Ініціативи Тримор’я» займають активну позицію протидії проектові «Північний потік-2». Якщо взяти формат дванадцяти «Тримор’я», то Австрія виступає не з позиції протидії цьому проекту, а, навпаки, вона одна з основних лобістів «Північного потоку-2» разом з Німеччиною.

Добре, що є позиція спротиву у «Тримор’ї», але вагової категорії цих країн недостатньо, щоб зупинити цей проект, попри те, що вони члени Євросоюзу.

Ключі від успіху чи неуспіху проекту лежать у Вашингтоні, тільки рішучі американські санкції можуть зупинити цей проект, навіть коли він починає реалізовуватись.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

– У чому користь Україні від «Ініціативи Тримор’я»?

Михайло Гончар: Передусім, те, що пов’язано з газовою інфраструктурою, електроенергетичною інфраструктурою. Але я б розглядав це не стільки у форматі «Тримор’я» дванадцяти країн, скільки у форматі співпраці з Польщею чи у форматі «Вишеграду».

Так, зараз робляться кроки з боку ініціаторів «Тримор’я» у бік України. На нещодавньому економічному форумі у Криниці-Здруй було озвучено бажання, щоб Україна була долучена до парламентської асамблеї країн «Тримор’я». «Тримор’я» у тогорічній польській версії розглядалась як формат для країн-членів Євросоюзу. Тепер вони побачили, що без України цей формат не буде таким ефективним, тому що ми відіграємо досить серйозну комунікаційну роль.

Нам потрібно працювати з тими країнами, передусім країнами «Вишеграду», з якими є певний збіг інтересів.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)