Російська армія продовжує тиснути на українську оборону біля Покровська та потроху просувається – від лінії фронту до міста залишається близько 7 кілометрів. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) побачили, як на цьому напрямку артилеристи ЗСУ працюють з «Піоном» – найпотужнішою ствольною артилерією на озброєнні Сил оборони України.
45-тонна самохідна артилерійська установка здіймає стіну пилу: бійці мчать на позицію відразу після отримання координат цілі. За лічені хвилини підготовки – перші залпи.
«Піони» – це найпотужніша українська ствольна артилерія
Коригування – і ще один снаряд летить по російських солдатах, що наступають.
Ми їх кількість зменшимоОлександр, військовослужбовець ЗСУ
«Перші відчуття – це п***м п***а. Ми їх кількість зменшимо. Допоможемо нашим хлопцям-побратимам. І це доволі гарні відчуття», – розповідає військовослужбовець 43-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ Олександр.
Його розрахунок до Покровського напрямку працював на Запорізькому. Боєць каже: там був «курорт» – працювали нечасто. А от на Донеччині ситуація значно складніша.
«Це один з таких пекельних напрямків. І зранку, і вдень, і вночі робота», – додає побратим Олександра Тарас.
Він каже, що у червні могли на добу випускати до 100 снарядів.
Снаряди для 2С7 «Піон»
«Люди втомлювались. Спини… Це ж по 90 кілограмів тягати», – розповідає військовослужбовець.
Розрахунок зараз здебільшого працює по передньому краю, місцях скупчення російської піхоти.
Протягом дня можуть накопичуватисяТарас, військовослужбовець ЗСУ
«Вони ж переміщаються, протягом дня можуть накопичуватися. По 2, по 3 людини відправляти помаленьку. Вони в одній будівлі збираються, люди проводять дорозвідку – і все, тоді ми починаємо по цьому скупченню працювати», – розповідає Тарас.
Нещодавно його розрахунок влучив у невелику будівлю із запасом російського БК (боєкомплекту – ред.).
«Такий гриб пішов, наче від «ядерки», – згадує Олександр.
«Піони» – це найпотужніша українська ствольна артилерія. Вона здатна вражати цілі на дистанції до 37,5 кілометрів, калібр – 203 мм. Велику роль ці гармати відіграли ще під час оборони Києва.
«Ми не рахуємо. Стріляємо, виконуємо завдання. Воно якось після, напевно, 500-го вогневого завдання вже все: не думаєш, що і скільки зробили... Хто б міг подумати, що в свої 25 років буду бити м***в», – посміхається Тарас.
Через велику кількість безпілотників у небі артилеристи намагаються працювати максимально швидко
Під час вогневих завдань тут ніхто не розмовляє між собою – лише відточені до автоматизму рухи. Бійці стежать за небом і намагаються якнайшвидше вразити ціль, щоб гармату не виявили. На Донецькому напрямку, кажуть артилеристи, надвелика насиченість безпілотниками.
В цю гармату влетіло два «Ланцети»Віталій, військовослужбовець ЗСУ
«На Запорізькому напрямку в цю гармату влетіло два «Ланцети». А після влучань «Ланцетів» почався щільний артилерійських обстріл», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Віталій.
За п'ять місяців на цьому напрямку бійці змінили вже кілька позицій – під тиском російських військ доводиться потроху відходити.
«Це вже п'яте переміщення. Зараз, можна сказати, під Покровськом. Тому що постійно-постійно підходять. Піджимають і піджимають», – каже Тарас.
Три сімки на стволі гармати як символ удачі
Вони сунуть і сунутьВіталій, військовослужбовець ЗСУ
Віталій додає, що російська армія продовжує тиснути великою кількістю людей.
«Таких відпрацювань, як сьогодні, з п'ятого місяця (за один виїзд 8-9 снарядів – ред.), раніше було по 3, по 4. І щоб ви розуміли результат – це мінус взвод, мінус до роти противника. Але, тим не менш, вони далі продовжують наступати. Іноді таке відчуття, що хлопці працюють, все робимо, але наче взагалі результату ніякого не дає. Вони сунуть і сунуть. Дійсно, як зомбі», – каже військовослужбовець ЗСУ.
Попри все, артилеристи і далі роблять свою роботу, допомагаючи українській піхоті на передньому краю. На стволі цього українського «Піона» Олександр намалював три сімки – як символ удачі: «Вона нас не підвела ще, «фартило», «фартить» і «фартити» буде».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Вони більше бояться командирів, ніж померти»: як довго триватиме російський наступ? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Перевели в піхоту»: як військові фахівці потрапляють в окоп і чому це проблема для ЗСУ ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ми м'ясо». Як і навіщо громадянин Єгипту пішов воювати за Росію проти УкраїниПовномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.