Ще рік тому Покровськ був звичайним тиловим містом Донецької області, на відстані понад 30 кілометрів від лінії фронту. Зараз сюди спокійно добиває російська артилерія і навіть долітають fpv-дрони.
Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» аналізував, завдяки чому російській армії вдається безперервно наступати цілий рік, починаючи з боїв за Авдіївку у жовтні 2023-го. І коли цей наступ можуть зупинити ЗСУ?
У штабі одного з батальйонів 33 окремої механізованої бригади триває звична цілодобова робота: коригування маршруту для української піхоти або ж пошук російських військових, які залишились живими після чергового штурму.
Я навіть вам точно не скажу, що таке крайній штурм
«Я навіть вам точно не скажу, що таке крайній штурм. Одна хвиля, друга, третя. Я просто не розумію – він закінчився чи ні», – розповідає офіцер 33 ОМБр Андрій. За його словами російська армія тут втратила дуже багато техніки та солдатів.
«Якщо взяти конкретно мою ділянку, там противник знищений», – додає Андрій. Його батальйон стримує російську армію в районі Курахового, на південь від Покровська.
Це місце, де РФ проводить не тільки піхотні штурми, але й атаки за допомогою танків і БМП. А ще тут серед російських військових часто помічають солдатів-найманців з інших країн.
«Росіяни називають їх «іриски». Спочатку були перехоплення і я думав, що таке «іриски»? Потім зрозумів», – розповідає офіцер.
Під час одного з недавніх штурмів військовослужбовці ЗСУ взяли в полон двох громадян Єгипту. Також намагалися за допомогою дрона вивести в полон одного з темношкірих найманців, але коли той йшов за безпілотником, щоб здатися, його перехопив російський солдат.
«Він був переляканий, ми його дроном вели, але не дійшов. В результаті загинув він і росіянин», – каже Андрій. За словами офіцера 33 бригади за рахунок великої кількості піхоти російська армія зазвичай одночасно атакує на декількох ділянках і таким чином намагається продавити українську оборону.
В них жорсткі інструменти примусу
«Вони більше бояться своїх командирів, ніж померти. В них велика кількість людей, жорсткі інструменти примусу», – розповідає військовослужбовець ЗСУ.
Перевага у кількості солдатів – один із головних факторів просування Росії на донецькому фронті.
Фактично, увесь цей рік безперервного наступу, РФ набирає в армію, за оцінками і української, і західної розвідок, до 30 тисяч новобранців щомісяця. Це не тільки компенсує втрати, а й допомагає нарощувати присутність в Україні.
Найбільш відчутними зміни лінії фронту за цей час стали на Покровському, а рік тому ще Авдіївському напрямку.
«Ви можете назвати це «м'ясними атакамии», але по суті це тактика невеликих піхотних підрозділів, яка прагне підтримувати дуже стійкий і постійний тиск на сили, що обороняються. Виснажити їх і змусити відступити», – вважає польський військовий аналітик Rochan Consulting Конрад Музика.
Він також згадує про вагому роль у російському просуванні коригованих авіабомб, а також говорить про слабкі місця в українській армії: дефіцит систем ППО малої дальності і піхоти.
«Покровськ продемонструє, у якому стані зараз і українські, і російські збройні сили. Водночас можливе захоплення міста не матиме стратегічного значення. Росія зараз контролює близько 60% Донецької області. Але два найважливіших міста, до захоплення яких Росії дуже далеко, Краматорськ і Слов'янськ», – каже Музика.
Водночас аналітик погоджується, що Покровськ є важливим логістичним вузлом для перекидання сил і техніки, боєприпасів у Костянтинівку та на південь Донецької області.
Збройні сили України змінюють логістику
«Але чим ближчою ставала лінія фронту, тим, мені здається, меншою ставала важливість Покровська. Збройні сили України змінюють логістику загалом», – вважає Конрад Музика.
Аналітик припускає, що поки РФ здатна набирати від 20 до 30 тисяч новобранців в армію щомісяця, вона буде здатна підтримувати нинішній темп свого наступу.
Цього літа в РФ значно зросли одноразові виплати за підписання контракту з російським міноборони: 400 тисяч рублів президентських (раніше було 195 тисяч) і також регіональні, які по всій країні різні.
У Москві, наприклад, віднедавна платять рекордні майже 2 мільйони рублів.
Питання: де фінансова межа?
«Питання: де фінансова межа? Скільки можуть сплачувати регіональні адміністрації, поки у них виникнуть проблеми? І друге питання – коли росіяни скажуть: окей, навіть якщо ви запропонуєте мені 5 мільйонів рублів, я все одно не піду на війну?» – додає Музика.
Не тільки перевага Росії в кількості солдатів дозволила російській армії за цей рік наблизитися до Покровська або Курахового на Донбасі.
Втрата Авдіївки, наприклад, сталася у той момент, коли Україна фактично не отримувала американської військової допомоги. Понад пів року Конгрес США зволікав із голосуванням.
Але незважаючи на це та інші несприятливі аспекти, глобально лінія фронту не змінюється. І навіть просування біля Покровська – це лише епізод у довгій війні на виснаження, де ключовий чинник – збереження сил та людей.
Форум