Вибори на окупованій частині Донбасу президент України Володимир Зеленський хоче провести вже восени цього року. Але однією із головних перешкод для такого сценарію поки залишається контроль над кордоном. Позиції українського і російського президентів у цьому питанні відрізняються кардинально. Президент Росії Володимир Путін проти повернення контролю Україні до дня голосування. Більше того, російський президент заявив, що у такому разі на Донбасі може повторитися Сребрениця – масова розправа над місцевим населенням. Що стоїть за словами Путіна?
«Українська сторона постійно ставить запитання – дайте нам можливість закрити кордон військами. Ну, я уявляю, що далі почнеться – Сребрениця буде», – таку заяву вже наступного дня після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським на «нормандському саміті» в Парижі зробив президент Росії Володимир Путін.
Глава Кремля не вперше лякає жителів окупованих територій Донбасу масовою розправою. Ось, наприклад, що він говорив про передачу кордону під контроль України в 2017-му.
«До вирішення політичних питань, до вирішення питання про надання цим територіям особливого статусу, якщо не ухвалити закон про амністію, якщо не зробити всього цього, то закриття кордону між Росією і невизнаними «республіками» призведе до ситуації нарівні з Сребреницею. Там просто різанина буде влаштована», – заявляв Путін.
Що сталося в Сребрениці?
Наскільки реальними є побоювання Путіна? Для цього варто згадати про те, що сталося в Сребрениці. Йдеться про події Боснійської війни, що почалася після розвалу Югославії. У липні 1995-го черговою ціллю армії самопроголошеної «Республіки Сербської» став анклав Сребрениця, на сході країни, де компактно проживали мусульмани-боснійці.
Бойовий екіпаж боснійських сербів на порожніх вулицях Сребрениці. 16 липня 1995 року
Біженці з Сребрениці в таборі біля бази ООН в аеропорту «Тузла», 14 липня 1995 рік
Сребрениця стала найбільшим актом знищення мирного населення після Другої світової війниОлександр Левченко
«Тоді Сребрениця була захищеним районом ООН. З 1993 року його захищав нідерландський батальйон. Але разом з тим армія боснійських сербів взяла штурмом цей район, де проживало декілька десятків тисяч боснійських мусульман», – говорить посол України в Боснії та Герцеговині в 2011–2017 роках Олександр Левченко.
Невдовзі жінок, людей похилого віку і маленьких дітей евакуювали з населеного пункту на територію, контрольовану урядом Боснії і Герцоговини. А хлопчиків і чоловіків залишили в Сребрениці.
Масове захоронення жертв різанини в Сребрениці. Потокарі, Боснія та Герцеговина, 11 липня 2016 року
«Тільки вони залишились самі – почалися масові розстріли. Виявляється, ось така була помста чоловічому населенню мусульман. Їх всіх розстріляли за півтора дні. І фактично Сребрениця стала найбільшим актом знищення мирного населення після Другої світової війни», – пояснює колишній посол України в Боснії та Герцеговині Олександр Левченко.
Зеленський – Путіну: «Ніякої різні»
Ось як на висловлювання Путіна щодо Сребрениці відреагував Зеленський.
І ніякої різні – я саме так сказав пану Путіну...Володимир Зеленський
«Ми розуміємо, що там живуть українці, і ми з повагою ставимось до громадян України. І ніякої різні – я саме так сказав пану Путіну...Я не знаю, кого ви уявляєте на моєму місці, але я – інша людина. Я не знаю, з ким ви раніше говорили, але у нас – інша країна, ми – інша влада. І для нас найголовніше – людське життя», – заявив український президент.
У чому ж принципова різниця між ситуацією в Боснії і Герцеговині в 1995-му і в Україні в 2020-му?
«Сребрениця – не треба плутати, там були етнічні чистки, так звані. Це було пов’язано з віросповіданням, з національністю. У нас і близько такого немає. На прикладі звільнених територій: Слов’янськ, Костянтинівка, Дружківка, Мар’їнка. Багато населених пунктів, які ми звільняли, чи Маріуполь, які були там розправи? Які були там чистки? Хто там придушував місцеве населенням? Таких фактів не зафіксовано, ніхто такого не робив», – розповідає керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Олександр Мусієнко
Позиція Росії зводилася до того, що ця резолюція може підігріти протиріччяМарія Кучеренко
Хоча Володимир Путін нині говорить про події в Сребрениці як про масштабну трагедію, у 2015-му саме Росія, користуючись правом вето в Радбезі ООН, заблокувала резолюцію про визнання масового вбивства боснійських мусульман актом геноциду.
«Позиція Росії тоді, в 2015 році, зводилася до того, що нібито ця резолюція може підігріти протиріччя, які й без того сильні в регіоні. Але тут же, з іншого боку, ми бачимо, що Путін нескінченно до цього апелює. Тобто, реальна позиція російської сторони, як і завжди, зводитися до того, що має місце певне контекстуальне перекручення», – говорить аналітик Центру досліджень проблем громадянського суспільства Марія Кучеренко.
Your browser doesn’t support HTML5
Відео з суду в Гаазі: Младича засудили до довічного ув’язнення (відео)
Більше того, Росія неодноразово заявляла, що готова прийняти у себе для лікування колишнього командувача армії боснійських сербів Ратко Младича. У 2017 році Міжнародний трибунал засудив генерала до довічного ув’язнення, визнавши винним у геноциді і злочинах проти людяності. Саме Младич керував розстрілами мусульман в Сребрениці в 1995-му.
Колишній військовий начальник боснійських сербів Ратко Младич махає, коли він входить до Югославського трибуналу з воєнних злочинів у Гаазі, 5 грудня 2016 року
«Вони говорять про те, що стан здоров’я генерала є незадовільним, і «ми хочемо надавати йому медичну допомогу. Видайте нам його, будь ласка. Тому що те, що з ним робиться сьогодні – це жахливий злочин, це неправильно, це неетично, це стара людина і так далі», – додає Марія Кучеренко.
Гіркін, «Царські вовки» та зв’язок з Донбасом
Росіяни підтримували сербів і під час війни. Зокрема, на території Боснії і Герцоговини в бойових діях брали участь російські добровольці. І тут можна знайти певні спільні риси з Донбасом. Зокрема, одним із тих, хто воював проти боснійців у 1992-1993 роках, був Ігор «Стрєлков» Гіркін. Той самий Гіркін, який в 2014-му командував бойовиками підтримуваного Росією угруповання «ДНР».
Гіркін командував бойовиками на Донбасі у 2014 році та брав участь у війні в колишній Югославії – був добровольцем на боці боснійських сербів
Людина прибула з однією метою – вбивати людейОлександр Левченко
«Він був в загоні, який називався «Царські вовки». Це російські добровольці, які брали участь на стороні боснійських сербів у боротьбі проти боснійських мусульман. «Стрєлков» весь час говорив, що боснійські серби мало воюють, що вони частенько сидять в окопах, не нападають, не роблять військові рейди. Але він їх спонукав, докоряв, що, мовляв, я ось прибув, а ви так слабо боретесь. Тобто, людина прибула в Боснію і Герцоговину з однією метою – вбивати людей», – каже посол України в Боснії та Герцеговині в 2011–2017 роках Олександр Левченко.
Українці в боснійській війні
Брали участь в боснійській війні і громадяни України. Але, на відміну від російських добровольців, їхнім завданням було збереження життів. Українські миротворці в складі місії ООН охороняли анклав Жепа, де, як і в Сребрениці, компактно проживали боснійці. Щоправда, контингент налічував всього 79 людей. Після падіння Сребрениці і різанини там саме анклав Жепа став наступною ціллю сербів.
Сергій Грабський, керівник «Союзу учасників миротворчих операцій»
«Я сам був в Югославії, я розумію, що таке накал того конфлікту. Це поєднання і релігійних, і міжетнічних, і економічних факторів, які призвели до кривавої бійні. Тому мусульмани Жепи, вони розділили б долю тих безвинно загиблих цивільних мешканців, які зникли або були знищені, замордовані під час Югославського конфлікту», – каже керівник «Союзу учасників миротворчих операцій» Сергій Грабський.
Українці, ризикнувши своїм майбутнім, поставили цінність людського життя вище політичних і військових цілей
Однак після переговорів, в яких брали участь українські миротворці, генерал Младич випускає босняків з оточення. Кілька тисяч боснійських мусульман евакуюють з анклаву Жепа. Щоб гарантувати безпеку біженців, в кожному автобусі з місцевими їде український миротворець.
«Наш контингент діяв практично автономно. Тому що чітких інструкцій і ООН, і НАТО тоді не було. Ба більше, можна було просто звернутись до попереднього досвіду, в лапках, нідерландського контингенту і просто відійти, тим самим врятувавши своє життя. Але українці пішли на те, щоб, ризикнувши своїм майбутнім, вони, все ж таки, поставили цінність людського життя, безвинних людей, вище якихось інших політичних або військових цілей і завдань», – додає Сергій Грабський.
Путін не хоче припиняти цей конфлікт – експерт
Навіщо ж президент Росії, кажучи про кордон, вже вкотре лякає жителів Донбасу масовими розправами?
«Він під будь-яким приводом не хоче припиняти цей конфлікт і передавати Донбас під суверенітет і під владу України. Він хоче, щоб там зберігався такий підвішений стан: і не Росія, і не Україна повноцінно. От і все. І щоб дестабілізувати в подальшому Україну через це. Бо він розуміє, що якщо виключити російський фактор, забрати звідти війська, припинити постачання озброєння туди – все, цієї війни не буде», – розповідає керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Знову контроль над кордоном Зеленський і Путін зможуть обговорити під час наступної «нормандської зустрічі». Вона запланована на квітень 2020-го.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС РЕАЛІЇ»: