Белград – Десятки тисяч громадян та делегації з вісімдесяти країн прибувають до Сребрениці, містечка в східній Боснії, щоби відзначити двадцяту річницю найбільшого масового злочину в Європі після Другої світової війни. В рамках сумної річниці на Меморіальному кладовищі Поточарі в суботу, 11 липня, будуть перепоховані останки ще 135 жертв, котрі були опізнані упродовж минулого року. За даними Міжнародного комітету Червоного Хреста, кількість жертв масового знищення мусульман у Сребрениці перевищує вісім тисяч. Серед них були й підлітки, а також чоловіки похилого віку.
В час війни в Боснії й Герцеговині Сребрениця була однією з п'яти зон під захистом ООН. Захищав її батальйон нідерландських миротворців. До містечка, котре майже два роки перебувало в сербському оточенні, прибуло понад 30 тисяч боснійських біженців з околиці. Місцеві бійці час від часу атакували сербські позиції з метою розірвати блокаду. Однак, для цього їм не вистачало сил, а влада в Сараєві не була спроможна надати мешканцям Сребрениці ефективну допомогу.
На початку літа 1995 року сили генерала Ратка Младича розпочали вирішальний наступ. В оборонців не було достатньо зброї, амуніції, харчів. Становище погіршувала велика кількість хворих та поранених серед мирного населення. Приблизно двісті нідерландських солдатів не були в змозі протистояти сербам, а командувачі миротворчих сил відмовлялися застосувати авіацію проти сербських танків й артилерії.
Полонених розстрілювали сили під командуванням Младича
Сербські сили захопили містечко 11 липня 1995-го. Генерал Младич цю військову операцію назвав помстою туркам за сербську поразку в 14-му столітті. Він перед сербськими телевізійними камерами пообіцяв, що будуть звільнені всі захопленні босняки, за винятком тих, хто скоїв злочини. Та коли Сребреницю залишив нідерландський батальйон, сербські солдати почали розстрілювати всіх полонених.
Через кілька місяців, коли західні ЗМІ стали повідомляти про масовий злочин, тіла розстріляних перепоховали в понад 300 могилах. Щойно після підписання Дейтонських угод у листопаді 1995 року та роззброєння сербських сил і парамілітарних (напіввійськових) груп стало можливим розслідувати злочин і ще раз перепоховати жертв, нарешті з гідною пошаною.
Міжнародний трибунал для колишньої Югославії згодом виніс вирок, згідно з яким у Сребрениці був скоєний не просто масовий злочин, хоча й це звучить страшно, але злочин геноциду, тобто такий, метою якого було винищення боснійських мусульман.
Через 10 років після війни президент Сербії Борис Тадич прибув до Сребрениці, вклонився жертвам і попросив пробачення за скоєне лихо. А в 2010 році парламент Сербії ухвалив декларацію, котрою засудив злочин у Сребрениці й виступив за розбудову нових відносин між сербами, босняками та іншими націями в регіоні.
Все ж, частина сербів, зокрема, в Боснії, досі наполягає на тому, що в Сребрениці не було масового знищення мусульман. Вони стверджують, що всі босняки (так називають боснійських мусульман) загинули в боях. Цього тижня Європейський парламент ухвалив резолюцію, в котрій стверджується, що в Сребрениці був скоєний геноцид. Однак, в Раді безпеки ООН Росія наклала вето на резолюцію схожого змісту. В її проекті зазначалося, що визнання подій в Сребрениці геноцидом є передумовою для міжетнічного примирення.
Сербський прем’єр їде до Сребрениці, щоб сприяти примиренню
Сербський президент Томислав Ніколич висловив подяку Москві. Проте голова уряду Александар Вучич заявив, що він 11 липня поїде до Сребрениці. Проти його участі в жалобних заходах виступили чимало як босняків, так і сербів. Перші вважають, що його жалоба нещира; другі – що не треба шанувати колишніх ворогів.
Найважливіше зберегти тривалий мир між сербами й босняками, й тому вважаю, що краще взагалі не відповідати на обвинуваченняАлександар Вучич
Сербський прем'єр ухиляється від полеміки: «На цей момент – я часто говорив про це, про це мрію, на це сподіваюся – найважливіше зберегти тривалий мир між сербами й босняками, й тому вважаю, що краще взагалі не відповідати на обвинувачення».
Член місцевого керівництва в Сребрениці Нерміна Муминович належить до тих, хто не проти прибуття голови сербського уряду, незважаючи на факт, що він в час війни надавав підтримку великосербській політиці Белграда. Вона каже: «Ми раді привітати кожного за умови, якщо його метою є взяти участь в молитві й вшанувати жертв геноциду. Організатори кілька разів заявляли, що ми привітаємо всіх, та що ніколи нікому не будемо забороняти приїхати з такою метою».
На жаль, в нас багато хто здобуває політичний капітал, використовуючи події в СребрениціБіляна Ракич
В місцевій владі в Сребрениці є й серби. Одна з них, Біляна Ракич, зазначає: «На мою думку, в процесі примирення іноді робимо п'ять кроків уперед, відтак повертаємося на два кроки назад. Це постійно повторюється, а це обумовлене високою політикою. На жаль, в нас багато хто здобуває політичний капітал, використовуючи події в Сребрениці».
Незважаючи на розбіжності в поглядах, до Сребрениці разом з десятками тисяч босняків прибудуть і кількасот сербів із Сербії – представників неурядових організацій, котрі і в час війни виступали проти великосербської політики, за мирне співжиття всіх націй. Хоча таких небагато, вінки, які до могил жертв кладуть люди інших національностей та лідери їхніх країн, з року в рік долають дух ненависті й ворожнечі, який призвів до жахливих злочинів не лише в Сребрениці.
