«Я не уявляю себе серед росіян»: за якими сценаріями Росія викрадає дітей з України?

4 липня 2022 року о 12-й годині до воріт херсонського «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей» під’їхав автомобіль білого кольору. З нього вийшло двоє у цивільному та двоє у військовій формі.

Камера спостереження зафіксувала, що в одного із них був шеврон військової поліції. Головним у групі представився чоловік кавказької зовнішності у кепці від американського бренду Levi Strauss.

Стопкадри з камер спостереження під час візиту російських силовиків до «Центру реабілітації дітей»

«Перше запитання від них було: «Де діти?». Я відповів, що діти поїхали до батьків, пройшли реабілітацію і їх немає. Нам пощастило, що до цього часу ми сховали більшість дітей з нашого закладу», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) в.о. директора КП «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Володимир Сагайдак.

Володимир Сагайдак, в.о. директора КП «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей»

На момент повномасштабного вторгнення у цій установі було 52 дитини віком від 3 до 17 років – це здебільшого діти без батьківського піклування чи ті, які раніше проживали у непридатних для цього умовах. За словами Володимира, під час першого візиту силовиків, співробітники ФСБ помітили у коридорі закладу дитячу поробку – корабель із написом «Русский корабль иди на х#й».

«Корабель стояв на видному місці, тільки заходиш – і ти його бачиш. ФСБшник зайшов до мого кабінету й каже своєму колезі: «Ось, дивись, як виховують тут дітей». Дитині вони нічого не зробили, а мені претензії були. Я їм відповів: «Це вже доросла дитина зробила, вона бачить в інтернеті інформацію – от і написала. Це така творчість». На щастя, обійшлось, не розстріляли», – розповів Володимир Сагайдак.

Дитяча поробка корабля з КП «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей»

«Центр реабілітації» розташований всього за п’ять кілометрів від аеродрому «Чорнобаївка». Тому під час сильних обстрілів діти ховалися у абсолютно непристосованому для укриття підвалі закладу. За 9 місяців окупації жодна дитина не постраждала, хоча на території й досі можна знайти залишки від снарядів.

Станом на 2021 рік, у Херсонській області було близько 200 тисяч дітей, понад 2,5 тисячі з них – це сироти або ж діти позбавлені батьківського піклування. Скільки дітей опинилося в окупації – точних даних немає. Але з приходом російських військ частину цих дітей незаконно і проти їхньої волі почали вивозити до Росії, зафіксували фахівці.

«Яка мета? Все, що РФ зараз вчиняє на території України щодо українських дітей – це ніщо інше, як акт геноциду українського народу. Всі ознаки геноциду, які є, ви можете бачити зараз в Україні – це вбиті діти, це поранені діти, це діти, яких викрадено, це діти, яким змінено громадянство, це діти, які передані на незаконне усиновлення та під опіку громадянам РФ», – зазначила в коментарі Крим.Реалії уповноважена президента України з прав дитини Дар’я Герасимчук.

Дар'я Герасимчук, уповноважена президента України з прав дитини

Саме через викрадення дітей з України Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Росії Марії Львової-Бєлової. Володимир Путін своїм указом змінив законодавство та прискорив процедуру усиновлення та надання українським дітям російського громадянства. А Марія Львова-Бєлова, окрім посади дитячого омбудсмена, очолює організацію «Дітям у руки», яка й здійснює депортацію українських дітей. Російська влада ордер на арешт вважає неправомірним і виконувати його не збирається.

В Офісі уповноваженої президента з прав дитини ведуть реєстр викрадених дітей із України. Станом на квітень 2023 року повернути вдалося 360 дітей, хоча загальна кількість вивезених – сотні тисяч, вказують правозахисники і офіційні особи в Україні. Російська влада, додають, будь-якими способами намагається забрати та вивезти українських дітей.

«Російська влада слідує п’ятьом сценаріям, тобто у них є п’ять технологій, за якими вони викрадають українських дітей:

1. Перша технологія – коли вони спочатку вбивають батьків, а потім забирають дитину до РФ.
2. Другий сценарій – коли дітей безпосередньо забирають прямо з їхніх родин. Вилучають або позбавляють батьків батьківських прав за вигаданими законами окупаційної влади.
3. Третій сценарій – коли дітей розлучають під час так званої фільтрації.
4. Четверта технологія – коли дітей збирають і відправляють у так звані табори для оздоровлення чи відпочинку, чи лікування.
5. І остання технологія – це коли вони викрадають дітей прямо з інституцій, із закладів інституційного догляду на тимчасово окупованих територіях», – роз’яснила Дар’я Герасимчук.

Уникнути сценарію під номером «чотири» вдалося двом хлопцям з Генічеського району Херсонської області – Іллі та Миколі. Підконтрольна Росії влада пропонувала їм відпочинок на морі.

Ілля та Микола, переселенеці з Херсонської області

«У нашому селі пропонували батькам безкоштовно відправити дітей до Краснодарського краю чи Ростова-на-Дону, мовляв, для убезпечення. Мені мама теж запропонувала поїхати, а я їй кажу: «Я не поїду і Миколу теж не відпущу. Адже невідомо, чи повернемось ми звідти». От ми і не поїхали. Поїхала моя подруга і три моїх однокласники, які повернулися звідти через тиждень після нашого від’їзду. Одна дівчинка з нашого району після того, як поїхала на цей відпочинок, загинула», – розказав Ілля, переселенець із Херсонської області.

Виїхати з-під окупації та уникнути депортації до Росії допомогла дальня родичка Наталя, яка сама 9 років тому змушена була вивозити родину з Криму.

«Хоч і не було прямих погроз, що вивезуть, але розмови вже точитися. Мені старший хлопець зателефонував і сказав: «Наталю, тут йдуть розмови, що нас будуть вивозити в Росію. Я не уявляю себе, українського підлітка, серед росіян. Що нам робити?». Я запропонувала їм і їхній мамі, щоб забрати їх сюди – вони погодилися. Їхня мама написала від руки супровідний документ, що вона довіряє їх певній людині. І з цим папірчиком через чотири країни вони приїхали до нас», – розповіла в інтерв’ю Крим.Реалії Наталія Лютікова, опікун трьох дітей із Херсонської області.

Наталія Лютікова, опікун трьох дітей із Херсонської області

Мама хлопців не змогла виїхати через догляд за тяжко-хворим батьком. Супровід неповнолітніх довірили перевізнику. Дивом хлопці, розповідають вони, без проблем подолали чотири тисячі кілометрів за дві доби.

«Я цей папірчик від мами куди не суну, а мені його одразу назад повертають. Кажуть, мовляв, це не потрібно. Ми просто проходили, нібито ми самі, без старшої людини були. На латвійському кордоні в нас тільки запитали, з ким ми, і все. Я показав перевізника, показав лист і все», – пригадав Ілля.

Ілля, переселенець із Херсонської області

Можливості вивезти пів сотні дітей на підконтрольну Україні територію у херсонського «Центру реабілітації» не було, а загроза примусової депортації нависала з кожним днем. Тому працівники установи почали шукати інші варіанти, як врятувати дітей.

«Ми розуміли, що якщо ми їх не сховаємо, якщо буде така кількість дітей у нас, то рано чи пізно нас евакуюють. Це вже буде не евакуація – це депортація. Ми дітей сховали по далеким родичам – бабусі, дідусі, тітки, дядьки, а частину дітей, яких неможливо було влаштувати у сім’ю, забрали вихователі, працівники закладу», – пояснив Володимир Сагайдак.

Коли до центру вперше прийшли російські силовики, тут залишалося менш ніж десять дітей. Оксана Коваль вдома ховала трьох вихованців – двох братиків та їхню сестричку. Щоб не було зайвих запитань у оточення, Оксана вигадали легенду, що це її племінники. Виховувала дітей як своїх рідних.

Оксана Коваль, вихователька-методистка «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей»

«Сусіди знали, що ми живемо лише вдвох з чоловіком, а тут звідкілясь у нас з’явилось троє дітей. Звідки? Як? Що? Ми придумали, що вони – мої племінники, що їхня мати виїхала на заробітки, хату їхню розбомбили і дітей тимчасово привезли до мене. Дітям ми говорили, щоб називали нас тітка Оксана та дядько Віталій – тітка і дядько ми для них були», – розповіла Крим.Реалії Оксана Коваль, вихователька-методистка «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей».

Троє діток, яких переховувала під час окупації Оксана Коваль

Через три місяці цим дітям вдалося знайти прийомну родину.

«Ми їх віддали в сім’ю, яка має право оформлювати опікунство і бути опікунами. Їх посадили до машини, я сказала, що скоро прийду, і я пішла. Я мовчала і нічого не казала, я мовчки пішла, адже знала, наскільки це важко», – Оксана Коваль.

У середині липня 2022-го до центру Володимира Сагайдака російські силовики привезли 15 дітей із Миколаївської області, Новопетрівської спеціалізованої школи.

Наталя Луцик, колишня директорка цього закладу, каже, що у їхній школі був надійний підвал та достатня кількість продуктів. І жінка з чоловіком та вихованцями чекала на звільнення з-під окупації, але російські силовики погрожували, що дітей заберуть силою, якщо вони не виїдуть. У жовтні Наталю із 15 дітьми з Херсону перевезли до Росії, до санаторію в Краснодарському краї.

«Дітей там було дуже багато. В санаторії, де ми були, проживало до 500 дітей, і всі вони були саме з Херсонської області. Росіяни мене запитували: «Чому ваші діти не танцюють на дискотеці і чому ви не посміхаєтесь? Тут же ж для вас все робиться». Вони нас не розуміли, вони не розуміли, що ми переживаємо», – зі сльозами на очах пригадала Наталія Луцик, колишня директорка Новопетрівської спеціалізованої школи.

Наталія Луцик, колишня директорка Новопетрівської спеціалізованої школи

Приблизно через місяць, у листопаді, Наталі з чоловіком під приводом оздоровлення вдалося вивезти дітей до Грузії. Де вони живуть і зараз.

«Я навіть сама собі не вірю, що нам це вдалося. Грузія нас зустріла з обіймами. На кордоні: «Україна? З України діти?», – я кажу: «Так, з України!» Це була така радість, знаєте, зі сльозами на очах. Нам вдалось врятувати цих дітей», – ледь стримуючи емоції розповіла Наталія Луцик.

Діти з Новопетрівської спеціалізованої школи, якими опікується Наталія Луцик

Дізнатися про долю дітей, яких переховували співробітники херсонського «Центру реабілітації», практично нічого не вдалося. Частина з них потрапила на лівий берег Дніпра і залишається в окупації.

«Мені так хочеться, щоб ця родина, що їх взяла, щоб дійсно вона їх добре виховала. Щоб вони отримали освіту, щоб вони більше не переживали того, що вже пережили. Я думаю, що та родина, яка їх взяла, вона зробить із них хороших людей», – зазначила Оксана Коваль.

Ілля з Миколою зараз мешкають під Києвом. Сумують за будинком та мамою, але повертатися в окупацію не хочуть. Нині, окрім школи, Микола навчається грі на гітарі, а Ілля займається кінним спортом.

Ілля, переселенець із Херсонської області

«Росія не просто так вивозить дітей до себе. Це їхня цілеспрямована політика, викорінення українства. Адже діти одразу потрапляють під тиск пропаганди, під їхні програми асиміляції. Фактично це наше майбутнє, яке вони у нас крадуть і перепрограмовують. А якою може бути держава без майбутнього? Її просто не може бути», – зазначила Наталія Лютикова.

За даними правозахисників, щоб дітей було важче знайти, росіяни розпорошують їх по всіх регіонах Росії. І хоча українська влада верифікувала майже 20 тисяч депортованих дітей, ще влітку 2022-го у Міноборони Росії заявляли, що вивезли з України понад 300 тисяч. А за деякими підрахунками, ця цифра може сягати і 700 тисяч.