«Політичне безглуздя»: реакції на закриття у Польщі слідства щодо операції «Вісла»

ЛЬВІВ – Нещодавно прокурор Відділу комісії розслідування злочинів проти польського народу Інституту національної пам’яті (ІНП) у Жешуві закрив слідство у справі операції «Вісла», ствердивши, що «військова операція відбувалася гуманним чином» і мала «попереджувальний та охоронний характер», що «не було виявлено дій, які б наносили громадську або приватну шкоду».

Таке рішення обурило, як українських істориків, так і групу польських. Оскільки акцію «Вісла» (квітень-серпень 1947 року) називають комуністичним злочином проти людяності. Під час цієї примусової депортації було переселено майже 150 тисяч українців південно-східної Польщі.

Що означає рішення польського прокурора ІНП для українсько-польських відносин?

Рішення польського прокурора про закриття слідства у справі операції «Вісла» стало радше несподіваним. Оскільки українським дослідникам здавалося, що у Польщі не було великого зацікавлення цією трагічною подією в історії українців. І раптом у час формування польського уряду прокурор ІНП озвучує рішення:

«Евакуація осіб українського, польського та лемківського походження мала не репресивний, а попереджувальний та охоронний характер. Відбулася внаслідок масових вбивств, які чинили загони Організації Українських Націоналістів та Української повстанської армії».

Згідно з цим рішенням польського прокурора, «не виявлено підстав стверджувати, що переселення являло собою злочин проти людяності, як і не було комуністичним злочином. Рішення про проведення Акції «Вісла» стосувалося проведення військової операції з метою поборення груп ОУН та УПА, які тероризували і вбивали жителів південно-східної Польщі. Мала на меті забезпечення безпеки громадян. Евакуація відбувалася гуманним чином. Умови життя у місці переселення були кращими, аніж у покинутих місцях. Ніхто не був дискримінований через національне походження чи релігію, також їх не змушували відмовитися від власної культури, мови та традицій».

Таке рішення прокурора ІНП і пояснення, що українців, мовляв, виселяли задля «їхньої безпеки через загрозу з боку УПА», що не було встановлено злочинного характеру примусового переселення, обурило українських істориків і політиків.

Польський прокурор повторив тези комуністів

За словами українського історика, колишнього керівника Українського інституту національної пам’яті, парламентаря Володимира В’ятровича, польський прокурор повторив ті ж тези, які звучали у комуністичній Польщі та СРСР.

«Прокурор слово в слово повторює комуністичні виправдання акції «Вісла», які звучали в часи комуністичної Польщі. Це неймовірний відкат назад в історичній інтерпретації цих подій, юридичній кваліфікації і це величезна шкода у політичному плані для українсько-польського порозуміння.

Бо є справді багато сторінок історії, які ми по-різному будемо інтерпретувати, але якраз акція «Вісла» була міцною спільною платформою, де спільно українці і поляки засуджували її, як типовий злочин комуністичного тоталітарного режиму. З юридичної точки зору, очевидно, що є всі є підстави називати його воєнним злочином і злочином проти людяності. Саме в такому напрямку мало б розвиватися слідство в контексті акції «Вісла».

Тільки різного роду марґінали, праворадикальні намагалися виправдати акцію «Вісла». При чому їхнє виправдання на диво нагадувало виправдання, яке існувало в комуністичні часи, що «ця акція була скерована тільки проти українського підпілля, що для місцевого населення це пішло на користь, бо його переселили в кращі домівки». Незалежно від мотивів, хто вплинув на рішення прокурора це абсолютно політичне безглуздя, яке, на жаль, матиме досить серйозне відлуння на майбутнє. Бо відкатати цю історію назад буде важко і в юридичному, і в політичному плані. Це вже завдало серйозної шкоди», – сказав у коментарі Радіо Свобода Володимир В’ятрович.

Речі депортованих українців

Український Центр досліджень визвольного руху в оприлюдненій заяві наголошує, що «рішення прокурора ІПН суперечить не лише фактам і документальним джерелам, які вже багато років оприлюднені як з польського, так і з українського боку, неодноразово висловлюваній раніше позиції науковців, президентів та парламентів Польщі та України, але й навіть позиції самого ІПН.

Докази однозначно вказують, що акція «Вісла» мала примусовий характер (відбувалася всупереч волі населення та із застосуванням військових підрозділів), стосувалася переміщення груп населення за національною ознакою (етнічні українці чи члени змішаних польсько-українських сімей) з районів, у яких вони на той момент переживали на законних підставах, а також проводилась за відсутності підстав, які допускаються міжнародним правом».

У Центрі досліджень визвольного руху вважають, що спроба прокурора ІПН «виправдати» дії влади комуністичної Польщі мало чим відрізняється від спроб російських пропагандистів «виправдати» репресії радянського тоталітарного режиму, насамперед, масові депортації цілих груп населення, включаючи кримських татар і поляків.

«Акція «Вісла» мала на меті вирішити українське питання. Навіть в одному з документів вказано, що це остаточне вирішення українського питання на території Польщі.

Операція «Вісла» була задумана комуністично- тоталітарним режимом Радянського Союзу та комуністичної Польщі і метою було переселити українців, які жили на території Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Любачівщини, щоб асимілювати українців і підтвердження тому було розселення українців по 3-4 сім’ї в одному населеному пункті. Декілька сотень українців загинули під час цього примусового виселення», ‒ каже український історик, керівник Львівського меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета.

Інфографіка Українського інституту національної пам’яті

У Польщі подивовані рішенням прокурора

Група польських істориків, громадських і культурних діячів оприлюднила лист із засудженням рішення ІНП про припинення розслідування щодо визнання акції «Вісла» злочином. Вони назвали рішення скандальним і вимагають реакції найвищої влади та однозначної оцінки акції «Вісла» як злочинної.

«Польські громадсько-політичні діячі, історики теж розуміють загрозу відкату у комуністичні часи для польсько-українського порозуміння. Тому втішений, що є реакція і польського суспільства, яка показує, що цей абсолютно шкідливий крок не сприймається і частиною польського суспільства», – каже Володимир В’ятрович.

• У 1990 році польський Сенат ухвалив постанову, згідно з якою засудив акцію «Вісла».
• Протягом усіх років ця тема була відкритою для обговорення і дослідження.
• Те, що це був злочин польського комуністичного режиму, така думка домінувала у польських наукових і політичних колах.
• Досі немає офіційної позиції України щодо рішення польського прокурора ІНП щодо закриття слідства у справі операції «Вісла».

«Тут мовчання дуже на шкоду Україні», ‒ вважає український історик і політик Володимир В’ятрович.

Директор Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович повідомив Радіо Свобода, що готується заява, яку оприлюднять у найближчі дні.

Посол України Польщі Василь Зварич зазначив, що ще не поставлена крапка в історії щодо рішення Інституту національної пам’яті Польщі.

Український дипломат нагадав, що президент Польщі Лєх Качинський, який загинув у Смоленській катастрофі, про операцію «Вісла» говорив, як про комуністичний злочин. Посол припускає, що слідство продовжиться.

Водночас це був злочин проти українців, які були громадянами тогочасної Польської держави, нагадав український дипломат. Він звернеться до ІНП Польщі та всіх державних інституцій, щоб акція «Вісла» була засуджена і оцінена як злочин комуністичного режиму, були названі імена винних.

Примусові депортації українців

9 вересня 1944 року в Любліні (Польща) була підписана міждержавна угода між УРСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян із території УРСР.

• Примусова депортація українців із Лемківщини, Холмщини, Надсяння тривала з вересня 1944-го до червня 1946 року. І внаслідок цієї акції виселили близько пів мільйона українців.

16 квітня 1947 року у Польщі офіційно затвердили «Проєкт організації спеціальної акції «Схід»», метою якого булло «розв’язати остаточно українське питання у Польщі». Створили воєнну операційну групу у складі близько 20 тисяч солдат.

• 23 квітня 1947 року комуністичне керівництво Польщі ухвалило рішення про утворення транзитного табору Явожно для депортованих українців, яких підозрювали у зв’язках з ОУН та УПА.

І вже 24 квітня 1947 року на Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині, де компактно проживали з давніх-давен українці, почались арешти інтелігенції, священників, селян, які запідозрили у їхній нелояльності до польської влади. Цих людей везли у «табір праці» Явожно.

Саме у час проведення операції «Вісла» у цьому концтаборі перебувало найбільше українців, серед яких багато жінок і дітей, за архівними даними Українського архіву у Варшаві.

• 28 квітня 1947 року шість дивізій Війська Польського почали примусове виселення українського населення.

Села оточували по 20-50 солдат о 4-й ранку. Людям давали від 20 хвилин до двох годин на збори. Майже 150 тисяч українців примусово покинули рідну землю, хату, місце, де жили споконвіку їхні рідні.

Українців переселяли з Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя на другий кінець Польщі, де жили німці – це Нижня Сілезія, Західне та Східне Помор’я, Східна Пруссія. Німців там уже не залишилось. Українські сім’ї спеціально селили в різних місцях, не більше по 2-4 родини в одному селі, щоб таким чином розпорошувати українців.

Ці речі українцям вдалося зберегти під час операції «Вісла»

• У 1949 році українців позбавили права власності на все те майно, що залишилось на батьківських землях.

У власність польської держави перейшло майно Греко-католицької церкви. Внаслідок примусової депортації від багатьох українських сіл залишились лише старі цвинтарі, українські села також заселили поляками, яким переходило майно українців. Значна кількість сіл була спалена. Депортованим українцям забороняли повертатись у рідну місцевість. Дехто це зробив пізніше, але поріг рідної хати не міг переступити, довелось купувати нову.