Перемишль – Представники об’єднання українців Польщі вшановують у Перемишлі 70-ті роковини операції «Вісла». Із 28 квітня до 1 травня тривають заходи, присвячені акції «Вісла». Основний акцент зроблено на особистих долях українців, які пережили примусове переселення зі своїх етнічних земель на північно-західні терени Польщі, і чи наступні покоління збережуть цю пам’ять та передадуть її своїм дітям і онукам. Внаслідок операції «Вісла» упродовж трьох місяців 1947 року, за різними підрахунками, примусово виселили близько 150 тисяч автохтонних українців.
Два дні проведення заходів із нагоди 70-х роковин акції «Вісла» відбуваються у Перемишлі спокійно і без провокацій. Об’єднання українців Польщі звернулось із проханням до поліції забезпечити порядок і унеможливити будь-які дії негативні дії з боку радикальних організацій. Голова Об’єднання українців Польщі Петро Тима зауважив Радіо Свобода, що свідомо українці локалізували всі заходи у Народному домі. Однак вкотре, а це триває останні 10 років, українцям місцева влада Перемишля відмовила у наданні приміщення у Музеї Перемишльської землі для показу фільмів про трагедію 1947 року, щоб змогли подивитись більше людей. Відтак українцям довелось тіснитись у залі Народного дому.
«Я інформував всіх політиків Польщі, зустрічався з головним керівником поліції, говорив про наші заходи у Перемишлі. Найгірший приклад, це що сталось 26 червня 2016 року (польські радикали напали на учасників процесії – ред.), це приклад провалу держави, яка була не в силі забезпечити мирну релігійну ходу українців. Це відбилось негативно на іміджі Польщі. Ми не можемо відповідати за те, що українцям комфортно у Варшаві і Гданську, а не комфортно у Перемишлі. Держава має інструмент впливу на радикальні сили, ми сподіваємось, що матимемо змогу спокійно провести наші заходи», – каже Петро Тима.
Польська влада не надала українській громаді жодної грантової допомоги для організації заходів із нагоди 70 річниці акції «Вісла». У перший день вшанування у Народний дім завітав заступник мера Перемишля, кілька місцевих депутатів.
«З огляду держави, уряду, партії, яка при владі, це провал у політиці щодо нацменшин, і це стосується не лише українців, але євреїв, литовців. Це йде у протилежному напрямку, а не до діалогу, права на збереження спадщини пограниччя, яке було різноманітне роками, століттями», – наголосив Петро Тима.
Головний акцент під час круглих столів, дискусій, зустрічей робиться не на статистиці чи фактах подій 70-ї давнини, хоча особиста історія кожної людини, доля кожної української родини постійно присутня, а на тому, що слід очікувати після 70-х роковин операції «Вісла». Адже для очевидців, потерпілих важливо, щоб молоді люди зберігали історію своєї родини і передавали цю пам’ять наступним поколінням, не соромились свого походження. На сьогодні лише понад 30 тисяч поляків під час останнього перепису зізнались про свою українськість. І це, кажуть учасники заходів, є наслідком, як операції «Вісла», так і сучасної польської політики, бо полонізація нацменшин триває.
«Для мене важливо зберігати свою ідентичність»
Студентка Гануся Тимець – третє покоління з тих, чиї рідні постраждали у 1947 році. Її дідусі і бабуні, як по татовій, так і маминій лінії, були примусово переселені зі своїх рідних домівок і етнічних українських земель із Любачівщини на північні терени Польщі. Сім’я залишилась там назавжди. Про цю трагічну сторінку історії своєї родини дівчина чула з дитинства від дідусів і бабусь.
«Моїх дідів переселяли, як їм було 10 років, з маминого боку, і 24, як мені зараз, з татового боку. Тато тоді був зовсім ще дитиною. Ми у родині завжди знали, що ми українці, що нас переселили на північ Польщі, ми завжди знали, що ми на чужині, що наші рідні землі на Любачівщині. Ми говоримо українською мовою, виховані у греко-католицькій традиції. Для мене важливо зберігати українську ідентичність, я цього не соромлюсь», – говорить Гануся Тимець.
Її родина, як і майже 150 тисяч осіб, яких примусово було виселено упродовж трьох місяців у 1947 році, мала дві години для зборів. Практично нічого не вдалося взяти. Їхні хати були віддані полякам, яких туди заселили на вже оброблені і засіяні землі, майно було розграбоване. Поселили сім’ю у зруйновану хату на землях, які покинули німці. Вікна і двері у будинку, вся худоба і все майно там теж вже були розграбовані. Людям довелось все починати з початку. Жертви операції «Вісла» зазначають, що донині їх душа плаче, бо їхні діди, прадіди віками вкладали у землю на східних теренах Польщі своє здоров’я, працю, життя. Там досі є могили їхніх предків, а у їхніх будинках живуть чужі люди. Багато українських сіл дощенту були спалені, чимало українських цвинтарів не збереглись. Українці не мали права повернутись на свої рідні землі. Окремим особам вдалося це зробити вже у 60-х, але не у свої будинки, а купували інші.
«У нашому містечку, що 10 кілометрів від Калінінграда, мешкає 4 з половиною тисячі осіб, з них 3 тисячі українців і лише половина з них признається до свого українського коріння. А це і є виконання задуму операції «Вісла» – асимілювати українців, полонізувати. Я була у селах Ліси Яни і Башня Горішня, звідки були виселені мої рідні, і відчуття були дуже зворушливі», – каже Гануся Тимець.
Вона переконана, що берегти пам’ять для наступних поколінь про історію своєї родини дуже важливо, як і якомога ширше доносити інформацію про ті події минулого. Бо чимало людей не знають, ані свого походження, ані історії власної родини. Гануся хоче зорганізувати для своєї бабуні зустріч із рідними, які були примусово виселені у 1944-1946 роках у радянську Україну, а потім у Сибір. Її велика колись родина була розпорошена, як по теренах України, так і Польщі.
Більшість учасників заходів у Перемишлі, а це, зокрема, очевидці акції «Вісла», які стали жертвами цієї примусової депортації весною і літом 1947 року, наголошують, що головна мета проведення операції «Вісла» було полонізувати, асимілювати українців, і це частково вдалось. Виселити українців із їхніх етнічних земель, забрати вже засіяні землі, хати з майном, худобу, розпорошити людей по Польщі, щоб вони не могли підтримувати своєї культури і мови, знищити греко-католицькі церкви і загалом український слід на східних теренах Польщі – за таким принципом діяла польська комуністична влада, реалізуючи план Сталіна.
30 квітня у Перемишлі у Греко-католицькому соборі Святого Івана Хрестителя і Православній церкві Успіння Пресвятої Богородиці українці Польщі разом з українцями з України молились за жертвами операції «Вісла». А на березі річки Сян відтворять збірний пункт 1947 року, як це виглядало тоді. Будуть представлені артефакти виселення.
