В Австрії розгортається скандал навколо можливої – але не доведеної – купівлі 2013 року трьома українцями місця в партійному списку на парламентських виборах для їхнього австрійського партнера. За даними австрійських і німецьких засобів інформації, йдеться про Ігоря Коломойського, Ігоря Палицю і Максима Лавриновича, правопопулістську Австрійську партію свободи, а сума нібито склала 10 мільйонів євро готівкою. Австрійські правоохоронці не стали розслідувати справу: в цій країні, як з’ясувалося, купівля депутатського мандата – юридично не злочин.
На початку тижня австрійський опозиційний депутат Петер Пільц знову повернувся до цієї теми, поширивши на скликаній ним пресконференції матеріали однієї судової справи, в якій лунають такі звинувачення. В документах містяться заяви під присягою двох осіб, наближених до керівництва Австрійської партії свободи, і вони твердять, що особисто брали участь чи були свідками зустрічей із українцями 2013 року, напередодні парламентських виборів в Австрії.
За цими твердженнями, які лишилися бездоказовими, олігарх Ігор Коломойський, наближений до нього підприємець і політик Ігор Палиця, народний депутат і колишній голова Одеської ОДА, а також Максим Лавринович, юрист і син тодішнього міністра юстиції Олександра Лавриновича, домовлялися про влаштування до австрійського парламенту місцевого підприємця і їхнього партнера на ім’я Томас Шелленбахер. Вони нібито запропонували 10 мільйонів доларів за місце для нього в партійному списку АПС.
Ігор Коломойський. Його, як і інших названих у статті, стосується презумпція невинуватості
Чи було це дійсно так, лишається невідомо. Але перед виборами Шелленбахер раптом перебрався з провінції до Відня. А коли за результатами виборів дев’яте місце Шелленбахера у віденському регіональному списку АПС виявилося непрохідним, сталася несподівана для спостерігачів річ: троє обраних кандидатів один за одним відмовилися від мандатів, аж поки не дійшла черга до Шелленбахера таки зайти до австрійського парламенту скликання 2013–2017 років. Там він став співголовою групи парламентських зв’язків із Україною – і, за повідомленнями, за всю каденцію практично нічим і не відзначився.
Для чого було б «купувати» такого депутата, недосвідченого і без реального впливу? Інтернет-видання ZackZack.at, засновником і видавцем якого є Петер Пільц, пропонує такий погляд: та досить просто мати «свою людину» в парламенті, яка ходить на засідання фракції, дізнається про законодавчі ініціативи, які можуть вплинути на бізнес іноземного «замовника», і перспективи їхнього ухвалення, раніше, ніж про це повідомлять офіційно (якщо взагалі повідомлять). До того ж «непомітний» парламентар викличе менші підозри в обслуговуванні зовнішніх сил.
Австрійські правоохоронці своє кримінальне провадження у зв’язку з підозрою про купівлю мандата закрили. Адже, за чинним австрійським законодавством, такі дії не є ні кримінальним злочином, ні навіть адміністративним правопорушенням. Тому питання про будь-яку відповідальність за це названих у справі осіб навіть не поставало. І те, чи дійсно існувала описана вище оборудка, так і залишиться нез’ясованим.
Максим Лавринович, архівне фото. Його, як і інших названих у статті, стосується презумпція невинуватості
Незважаючи на відсутність у справі формальних порушень закону, адвокати Шелленбахера і керівників АПС виступили з запереченнями заяв про нібито оборудку з купівлею мандата. А в Україні на цей час на публікацію відгукнувся Максим Лавринович, теж названий у пресі.
«В Австрії через тиждень вибори (позачергові парламентські – ред.), ось і поливають брудом один одного. А щоб неправда звучала переконливіше, домішують туди відомі прізвища», – заявив Максим Лавринович у коментарі Радіо Свобода.
В Австрії через тиждень вибори, ось і поливають брудом один одного. А щоб неправда звучала переконливіше, домішують туди відомі прізвищаМаксим Лавринович
Та ця справа знову привернула увагу до діяльності в Австрії великих українських підприємців – яка є предметом не судових розглядів, а журналістських розслідувань. У пресі пишуть, зокрема, про зв’язки Томаса Шелленбахера з Ігорем Коломойським, Ігорем Палицею та іншими.
Зокрема, Шелленбахерова фірма IBS іще 2012 року будувала водоочисну станцію на курорті Буковель, співвласником якого є Коломойський. Того ж року ця ж фірма купила – принаймні, формально – відомий готель Panhans у курортному гірському Земмерінґу за 5 мільйонів євро, маючи при цьому річний оборот не більш ніж один мільйон. Потім готель перепродали іншій компанії, Panhans Holding Group GmbH, і виконавчим директором цього холдингу є українець Віктор Бабущак, пише «Німецька хвиля».
За даними німецького мовця, він так само пов’язаний і з Шелленбахером, і з Палицею – аж до того, що Бабущак і Палиця отримали в Австрії зареєстровану адресу проживання в будинку Шелленбахера, – а також і з Коломойським.
Ігор Палиця, архівне фото. Його, як і інших названих у статті, стосується презумпція невинуватості
Сам Шелленбахер в одному з інтерв’ю журналові Profil підтвердив, що ще в 2010–2011 роках зареєстрував у своєму будинку чи будинку своїх батьків трьох українців, які йому, за його словами, «не просто особисті друзі, а як члени родини». В тому інтерв’ю були названі двоє – Ігор Палиця, а також підприємець із Запоріжжя Артур Абдінов.
А в Австрії тим часом починають говорити про необхідність змінити законодавство країни, щоб купівля депутатських мандатів таки стала переслідуватися за законом.