Згідно з офіційними даними, кожна п’ята людина похилого віку є самотньою. Серед них значна частина людей, що перетнули позначку 70 років і не можуть самостійно піклуватися про себе. Такі старенькі потребують соціального захисту в геріатричних закладах (по-старому, будинки для престарілих). Проте влаштуватися туди не так просто, кажуть експерти, до того ж умови перебування у більшості з таких установ не можуть забезпечити гідну старість. Проблеми українських геріатричних пансіонатів досліджувало Радіо Свобода.
Пожежу, яка сталася 21 січня у приватному геріатричному пансіонаті в Харкові, під час якої загинуло 15 людей, поліція і ДСНС кваліфікували як надзвичайну ситуацію державного значення. Кабінет міністрів надав доручення обласним державним адміністраціям організувати перевірки таких закладів по всій Україні.
Згідно з рішенням, яке було ухвалене на черговому засіданні комісії з причин виникнення пожежі, Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції та Державна регуляторна служба мають представити напрацьовані заходи щодо удосконалення ринку соціальних послуг в Україні, а також працювати над запровадженням єдиного реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Поза контролем держави
За словами представника офісу омбудсмана в південних областях Олександра Остапенка, установи, які надають геріатричні послуги, можна розділити на три типи: державні, комунальні і приватні. Останні, зауважує він, взагалі випали з поля зору органів, що здійснюють перевірки і контроль.
Олександр Остапенко
«Держава зобов’язана нормативно врегулювати контроль над цими приватними закладами. Нині склалась така ситуація, що власник установи може навіть не пустити на територію співробітників поліції чи працівників офісу Уповноваженого з прав людини, мотивуючи це тим, що заклад є його приватною власністю.
Були випадки, коли нам перешкоджали туди потрапитиОлександр Остапенко
Минулого року ми з колегами здійснили близько сотні моніторингових візитів у приватні пансіонати, були випадки, коли нам перешкоджали туди потрапити. Проблема в тому, що на сьогоднішній день відсутній реєстр таких пансіонатів для людей похилого віку», – зазначив Олександр Остапенко.
Ще не вирішене питання з легалізацією приватних геріатричних закладів. Часто в таких установах відсутні належні умови для проживання. Пожежа в харківському приватному пансіонаті для людей похилого віку, 21 січня 2020 року
На думку експертів, в Україні необхідно посилити вимоги для отримання ліцензій на надання подібних соціальних послуг. Люди, які створюють такі заклади і пропонують геріатричні послуги, мають періодично оновлювати свої навички з питань догляду за літніми людьми, а також підвищувати кваліфікацію з надання першої медичної допомоги.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Досвід Естонії для України. Старість: соціальні центри для пенсіонерів працюють у кожному районіГеріатричні установи, якими вони є зараз, це рудимент радянської доби – волонтерка
Нині в Україні нараховується 432 будинки для людей похилого віку, в яких перебуває понад 25 тисяч осіб, розповіла Радіо Свобода ініціатор Українського пенсійного форуму, голова правління благодійного фонду Let’s Help Ольга Бондаренко. Ці люди потрапили до установ із різних причин, але кожен з них вважає себе самотнім і нікому не потрібним.
Мінсоцполітики визнало, що у будинках-інтернатах для осіб похилого віку порушуються права людини і минулого року ініціювало їхню реформу
Найважливіше, каже волонтерка, це забезпечити якість проживання людей похилого віку в цих установах. Вона проявляється як у ставленні до пацієнтів з боку персоналу, так і у фінансуванні закладів, а також у їхній безпеці. Люди отримують лише чверть від своєї пенсії, 75% забирає держава на їхнє утримання, але цих коштів не вистачає, щоб забезпечити їм гідну старість.
Ольга Бондаренко
Одну з проблем я бачу в тому, що наразі в більшості регіонів України геріатричні заклади сумісні з психоневрологічними диспансерамиОльга Бондаренко
«Одну з проблем я бачу в тому, що наразі в більшості регіонів України геріатричні заклади сумісні з психоневрологічними диспансерами. Це неправильно, ніде в світі такого немає. Просто у місцевих бюджетах економлять кошти, через це і живуть поряд ці дві різні категорії людей», – каже Ольга Бондаренко.
За її словами, актуальним питанням нині є розробка стандартів, за якими літнім пацієнтам надаються послуги. В Україні функціонують великі обласні геріатричні пансіонати і стаціонарні відділення в невеликих містечках чи селах.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Невидима старість: чим живуть українські геріатричні заклади?«Жахливі умови проживання характерні саме для таких відділень. Я проводила розрахунки, які показали, що утримувати людину в таких відділеннях на порядок дорожче, ніж в обласних. Вони просто нерентабельні. Мізерно фінансуються з місцевих бюджетів.
Якщо говорити про безпеку, то часто ці заклади розташовані у приміщеннях, де немає протипожежної безпеки, відсутній ліфт, не встановлені кондиціонери. У приміщеннях або холодно, або задуха», – зауважила волонтерка.
Пансіонати для літніх людей мають бути місцем, де вони «живуть», а не «животіють». Назріло питання перезавантаження геріатричних послуг.
У 2020 році Мінсоцполітики запланувало реформу геріатричних установ. Чиновники вирішили ліквідувати підсобні господарства, промислові та переробні виробництва, які діяли на базі закладів, натомість більше звертати увагу на потреби пацієнтів.
Планується, що старенькі можуть отримувати послуги стаціонарного догляду, підтриманого проживання, денного догляду та соціальної реабілітації. Крім цього, в міністерстві хочуть відійти від фінансування утримання закладів і запровадити практику закупівлі послуг, що, на думку чиновників, призведе до здорової конкуренції і підвищить якість цих послуг.