Київ – Спорт, онуки, вино і подорожі – ось так себе на пенсії уявляють українські користувачі Facebook у рамках флешмобу #ГіднаСтарість, який організували благодійники для збору коштів на будинки для літніх людей. За даними уповноваженого Верховної Ради з прав людини, сьогодні у комунальних геріатричних закладах живуть понад 20 тисяч бабусь і дідусів, а приватний сектор надання таких послуг залишається законодавчо неврегульованим.
Останніми тижнями український сегмент Facebook фантазує на тему власної старості і пригадує романтичні історії знайомства своїх бабусь і дідусів до Дня святого Валентина.
Пости із тегом #ГіднаСтарість пишуть юристи, науковці, медійники і навіть депутати минулих скликань.
Ці флешмоби започаткували благодійники у рамках програми, спрямованої на підтримку будинків для літніх людей Київщини. Для цього хочуть зібрати 30 мільйонів гривень, розповідає PR-менеджер фонду «Давай допоможемо» Марина Говорухіна.
Люди їдять із залізних мисок, п’ють із залізних кружок і сплять на ліжках, на яких не повинна спати літня людинаМарина Говорухіна
«У Київській області 591 людина перебуває під опікою держави у будинках для літніх людей, – каже вона. – І насправді, коли ми приїжджаємо до таких будинків, ми бачимо, що ці люди їдять із залізних мисок, п’ють із залізних кружок і сплять на ліжках, на яких не повинна спати літня людина. Ми хочемо це змінити, ми хочемо дати їм можливість виклику персоналу – додати кнопку, яка б допомагала їм викликати персонал. Ми так само хочемо – і це одне з найбільших завдань – навчити персонал допомагати цим людям, працювати з цими людьми, дбати про цих людей», – розповіла Говорухіна.
Умови життя для людей у геріатричних закладах – дуже різні, і йдеться не тільки про матеріальну складову, зауважує Олена Темченко, заступник керівника департаменту Національного превентивного механізму проти катувань, що діє при секретаріаті омбудсмана. Моніторингові групи НПМ, куди входять як представники секретаріату, так і громадські активісти, що пройшли спеціальні тренінги, можуть відвідувати такі заклади без попередження в будь-який час доби, щоб з’ясувати, якою є там ситуація і чи доглядають за людьми на належному рівні.
«Крім стареньких, там ще можуть проживати люди з інвалідністю зовсім молоді – з 18 років, і у них все життя має відбуватися активно, – каже Олена Темченко. – Є негідне, жорстоке ставлення, є погані умови, але є й зовсім інше».
Більшість таких закладів фінансуються із місцевих бюджетів, і за словами Темченко, їх очікують зміни у контексті державної програми із деінституціалізації – коли замість великих пансіонатів на кілька сотень людей будуть діяти менші, але кожному з мешканців можна буде приділити достатньо уваги. Окрім того, каже представниця офісу уповноваженого, планується робити акцент на допомозі на місцях – щоб люди якомога довше могли жити у себе вдома.
Як приклад такого індивідуального підходу вона наводить Золочівський територіальний центр на Харківщині.
«Вперше ми побачили, що з 15 людей трьом зробили операції. От уявіть собі, розповідав нам один пан, що зовсім був втратив зір, але після операції він на одне око став бачити, і це дало йому змогу ходити співати у будинок культури Золочева в хорі. Тобто людині повернули можливість бути активною!» – тішиться Олена Темченко.
Купити турботу за квартиру?
Між тим, визнає Темченко, досі недостатньо врегульованою залишається діяльність приватних геріатричних пансіонатів і центрів. Влітку після пожежі у приватному геріатричному пансіонаті у селі Літочки на Київщині, під час якої загинули 17 людей, віце-прем’єр Павло Розенко говорив про те, що потрібні зміни до законодавства, але урядовий закон «Про соціальні послуги» так і не був проголосований донині.
Ми наполягаємо на тому, щоб було створено реєстр надавачів соціальних послуг, де було б чітко прописано, хто їх надає, щоб можна було контролювати таку діяльністьОлена Темченко
«Ми наполягаємо на тому, щоб було створено реєстр надавачів соціальних послуг, де було б чітко прописано, хто їх надає, щоб можна було контролювати таку діяльність», – наголошує Олена Темченко.
Трохи менше місяця тому на Радіо Свобода вийшов репортаж про пенсіонера із Києва Володимира, якого паралізувало після інсульту і він 5 днів намагався дати знати про це сусідам – ті звернули увагу, тільки коли він спробував підпалити квартиру.
Виявилося, що він відмовився свого часу від допомоги соціальних служб і уклав угоду з приватним центром допомоги «Пенсіон», який мав оплачувати комунальні рахунки дідуся і платити йому щомісяця 700 гривень, а за це дідусь після смерті заповів центрові квартиру. Зараз Володимир – знову вдома, йому найняла доглядальницю група волонтерів – сусід чоловіка і його друзі, розповіла учасниця групи Дарія.
«Починаючи з його виписки, у нас вистачає коштів десь на три місяці роботи доглядальниці, і ми, в принципі, вкладаємося в графік. Тобто дідусь уже ходить по своїй квартирі. Коли термін роботи доглядальниці вичерпається, ми просто будемо заходити і заносити їжу, поки він не зможе самостійно виходити на вулицю. А навесні він уже ходитиме нормально», – говорить дівчина.
У центрі «Пенсіон» натомість стверджують, що їхній підопічний увесь час відмовлявся від допомоги, яку йому пропонували.
Як пояснює представниця омбудсмана Олена Темченко, вирішити проблему із цивільними угодами можна хіба через суд, але отримувати такі послуги вдома самотні літні люди і люди з інвалідністю можуть і від держави – якщо звернуться до служб соціального захисту.
У частини літніх людей, евакуйованих з-під обстрілів, немає документів – активіст
Сьогодні на Київщині діє «Хоспіс для літніх людей» – це громадська організація, яка 2014-го переїхала із непідконтрольної Україні території Донбасу. За словами координатора організації Олега Горбачова, нині під її опікою перебуває 23 людини, вони всі живуть в орендованому будинку під Броварами. Між тим, назвати свій заклад будинком для літніх людей він не може.
Цих людей у геріатричні заклади не беруть, тому що в когось немає документів, у когось є діти, яким вони непотрібніОлег Горбачов
«У нас – літні люди як із непідконтрольній Україні території, так і з так званої «сірої зони»: Піски, Красногорівка, Мар’їнка. Цих людей у геріатричні заклади не беруть, тому що в когось немає документів, у когось є діти, яким вони непотрібні, десь потрібно доплачувати багато грошей, аби там бути. Така категорія людей перебуває у нас», – пояснює він.
Олег Горбачов говорить, що їм допомагають різні громадські ініціативи, але більше людей поселити тут, під Броварами, вони не можуть, хоча охочі є.
Зараз на підконтрольній Україні території Донбасу немає перенаселеності геріатричних закладів, тому за потреби вони можуть оформлювати нових людей або перевезти мешканців будинків для літніх людей із близьких до лінії розмежування районів у більш безпечні, зазначає Олена Темченко.
Зокрема, за її словами, після нещодавнього загострення конфлікту на Донеччині така евакуація відбувалася: стареньких із Авдіївки перевезли до Білицького геріатричного пансіонату.
Залишилися самотні літні люди в самій АвдівціОлена Темченко
«Але ж залишилися самотні літні люди в самій Авдівці. І працівники територіального центру продовжують виконувати і під обстрілами свою роботу та надавати цим людям допомогу, тому що не всі, на жаль, погоджуються виїжджати», – каже Олена Темченко.
Як повідомлялося раніше, за даними Національного превентивного механізму, загалом в Україні майже 22 тисячі дідусів і бабусь живуть в інтернатах, пансіонатах або стаціонарних відділеннях територіальних центрів системи соціального захисту.
