«Нам сказали стояти насмерть»: нацгвардієць вийшов з Маріуполя і тепер обороняє Покровськ

«Буває, біля однієї гармати пролітаєш три рази на день – і кожного разу інше маскування». Донбас Реалії стали свідками бойової роботи українського БПЛА «Лелека» поблизу міста Селидове, а також поспілкувалися з екіпажем, який вже понад місяць працює на цьому напрямку. Один із військовослужбовців розповів свою історію порятунку з Маріуполя навесні 2022 року.

«Лелека» піднімається в небо, відлік пішов. У цій комплектації БПЛА може знаходитись в небі півтори години. Завдання екіпажу – використати цей час максимально ефективно.

Залежно від комплектації «Лелека» може знаходитись в повітрі до 2,5 годин

«Залітаємо до 30 кілометрів в тил ворога. Шукаємо здебільшого бронетехніку, артилерію. І коригуємо нашу артилерію по ним», – розповідає військовослужбовець 15 бригади НГУ «Кара-Даг» з позивним «Манул».

Його екіпаж працює на Покровському напрямку. Сьогодні перше завдання – за координатами знайти російській танк, який помітили раніше. Однак вже на підльоті до цілі командир дає іншу команду: «Тут вже відпрацювали, він поїхав. Продовжуйте розвідку».

«Манул» літає на «Лелеці» вже півтора роки

Екіпаж переорієнтовується на звичну для себе роботу: пошук артилерії противника. Військові кажуть: найкраще помічаєш гармати під час стрільби.

«Це як гра кішки-мишки. Вони ховаються, ми їх шукаємо. Цікаво знайти. Буває, біля однієї гармати пролітаєш три рази на день – і кожного разу інше маскування. Вони свіже гілля підрізають і по-різному складають», – розповідає пілот.

Поряд з «Манулом», який літає на «Лелеці» вже півтора роки, працює його побратим Микола. Він лише три дні тому повернувся з навчання, отримав сертифікат пілота: «Вчора дві гаубиці знайшли. Виходи побачили. Багато вантажівок, навіть одну броню позавчора знайшли», – розповідає військовослужбовець.

Микола 2 місяці пробув в окупованому Бердянську

Микола за контрактом служить у Нацгвардії ще з 2021 року, повномасштабне вторгнення російської армії зустрів в Донецькій області, згодом опинився у Маріуполі. Перший час був одним із тих, хто тримав оборону у районі АС-2:

«До нас прийшли азовці, вони хоч якось розуміли, що робити. Ми ж – патрульна частина, нічого не вміємо, за азовцями бігали. Але поступово освоїлися, все було непогано», – згадує Микола.

За його словами, 15-17 березня 2022 року азовці разом з українськими морськими піхотинцями відійшли на «Азовсталь».

«Нам сказали стояти насмерть. Був якраз такий день тихий, місяць такого не було. Ми поїхали за провізією, повертались назад, і нас зустріла піхота з танком. Не всі встигли втекти, ми удвох з товаришем вийшли», – розповідає Микола.

Російські танки у Маріуполі, 11 березня 2022. AP Photo/Evgeniy Maloletka

Виїхати з Маріуполя нацгвардійці змогли під виглядом цивільних, допоміг знайомий Миколи. Проїхавши блокпости, хлопці потрапили у Бердянськ. В окупованому місті вони пробули ще 2 місяці.

«Паспорт товариша був у мене в броні. Коли з Маріуполя тікали, я ж її скинув. Два місяці – поки знайшли того, хто віддасть йому паспорт, фото переклеїли. До речі, це помітили тільки вже на наших блокпостах, що фото вклеєне самостійно. Росіяни звертали увагу, в основному, на татуювання», – спокійно про свій порятунок розповідає військовий.

Микола повернувся у свою частину, а згодом перевівся у 15-ту бригаду НГУ «Кара-Даг». Довгий час гранатометником воював на Запорізькому напрямку, а тепер, вже як пілот «Лелеки», разом з побратимами літає над містами Донбасу.

«Я перший рік війни був волонтером, часто їздив у Покровськ, Бахмут. Я не був на Донбасі до цього і був здивований тим, що це хоч і такі шахтарські міста, але тут було доволі гарно, мило», – розповідає «Манул». Тепер він все частіше з висоту польоту бачить зруйновані міста Донбасу.

Потужний російський наступ триває вже понад рік, за цей час армія РФ змогла наблизитись до Покровська на відстань до 7 кілометрів. Екіпаж «Лелеки», який працює в районі Селидового, каже, що нині всі працюють, щоб «погасити тиск на нашу піхоту».