«Ніхто не збирається відходити»: боєць 93-ї бригади «Холодний Яр» Андрій Бабичев про битву за Бахмут

Бахмут – зараз найгарячіша точка на фронті. Локації, що їх раніше знали тільки місцеві, сьогодні стали щоденними згадками у зведеннях з фронту: Алея троянд, пам'ятник літаку, вулиця Корсунського... Війська РФ метр за метром потроху просуваються у місті, але захисники України попри потужний тиск агресора продовжують утримувати місто.

Про ситуацію у Бахмуті зараз, яку тактику використовує Росія та чи є загроза оточення міста-фортеці – в ефірі Радіо Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів Андрій Бабичев, боєць 93-ї бригади «Холодний Яр» і автор YouTube-каналу MotoLIFE, де він показує будні бійців ЗСУ, розповідає про перебіг бойових дій, техніку та зброю. Андрій Бабичев каже: коли ворог у 10-ти метрах від вашого окопу, цей адреналін неможливо навіть уявити. Тому ті, хто утримує будинки і траси Бахмута, герої.

– Розкажіть, будь ласка, про стан справ у Бахмуті. Що вам відомо, що змінилось?

– Сказати, що у Бахмуті дуже важко, це нічого не сказати. Там саме пекло. Дуже щільно противник веде вогонь з артилерії, ракетами, стрілецькі бої тривають постійно. Ворог позавчора (18 квітня – ред.) перейшов за залізничну колію (основну залізничну гілку у Бахмуті – ред.), вже десь 200-300 м за нею пройшов і там пробує закріпитись. Закріпитись там у нього не виходить, бо щільно працює наша артилерія.

Вони завжди проходять уночі. Цієї ночі вони намагались дуже великими групами заходити на відрізок той, за який наш дивізіон відповідає. Ми гарно відпрацювали. Одну групу 20 осіб повністю знищили, одну групу 12 осіб повністю знищили. І це я не рахую, де по 2-4 людини ще ходили, всі були знищені. Вчора (19 квітня – ред.) ми просто не дали ворогу піти і закріпитись там.

Що просто зараз коїться в Бахмуті. Ворога, який дійшов до якихось домівок, ми зараз розбиваємо там. Сьогодні вже чотири будинки, там, де зайшли орки, повністю вони знищені. Ніхто, навіть поранені, відтіля вже не виходив. З нашої сторони саме артилерія не дає піхоті ворога дійти до нашої піхоти.

– Я правильно розумію, що загарбники вночі намагаються займати нові рубежі?

– Так, вночі йдуть, і йдуть дуже багато. Деякі, які навчені, йдуть по п’ять осіб. А вчора ми бачили, що вони просто колонами йшли, слід-у-слід. Дуже гарна ціль – в тепловізори з квадрокоптерів ми все бачимо, засікаємо і відпрацьовуємо. Крім артилерії, ще у нас працює піхота з АГС (гранатомети – ред.), і вони дуже вправно всіх знищили.

– Я так розумію, крім міських боїв у Бахмуті, Росія намагається і перерізати шляхи сполучення, завдяки яким тримається українське угруповання у місті. Що стосується оцих шляхів сполучення – наскільки зараз є можливість потрапити туди і звідти, завезти боєприпаси, вивезти поранених, наскільки це безпечно?

– Вже кілька днів у нас «код червоний» на шляхах до Бахмуту. Це який іде через Іванівське і Хромове, дві траси. Через Хромове [траса] прострілювалась уже кілька місяців, бо ворог там перебуває десь за 600 м від дороги.

А там, де Іванівське, пару днів як ворог перебуває десь за кілометр, може, 800 м, і є загроза ураження ПТУРом. То зараз дуже обережно під прикриттям провозять все-таки боєприпаси і евакуюють поранених. Є і інші дороги, про які я не буду розповідати. Але є можливість забезпечувати війська, які перебувають у самому місті.

– Теоретично, є можливість у українського угруповання у випадку загрози оточення, загрози того, що замкнеться це кільце, ось ці траси, будуть тривати дощі і полем вивезти техніку буде неможливо, швидко вивести це угруповання. Ви такі сценарії пропрацьовуєте, вони розглядаються?

– Сценарії різноманітні пропрацьовує командування. Те, що я бачу, ніхто нікуди не збирається відходити і немає жодних передумов, що кільце замкнеться. Дуже сильна строїть оборона по краях Бахмуту, наша артилерія працює. Ніяких передумов оточення немає.

– Набуло популярності відео одного бою, знятого з налобної камери військового. Цей бій триває, як повідомляється, на підступах до шляхів сполучення з Бахмутом, веде його підрозділ «Вовки да Вінчі». Воно виглядає достатньо дивно. По ньому видно, що російські військові чи найманці, незрозуміло, хто там намагається штурмувати позиції ЗСУ, вони просто на цілий зріст йдуть полем, намагаються штурмувати, потрапляють під власний артилерійський вогонь. Як ви це прокоментуєте оці кадри? Навіщо [військам РФ] так воювати, наскільки це ефективно, навіщо вони це роблять?

– Коментувати чийсь бій може тільки той, хто був у цьому бою. Треба питати тих хлопців, які саме були у цьому бою. Я лише можу сказати, що ці хлопці герої. Великий респект командиру підрозділу, який згрупував цих хлопців і казав, що треба робити.

Бо коли йде щільний вогонь і коли ви бачите супротивника за 10 метрів від окопу, ви не уявляєте, який адреналін, який мандраж і який страх у кожного бійця. Дуже важливо перебороти це все і виконувати свою роботу.

А те, що вони йдуть на цілий зріст – їх так навчали, їм так кажуть, хай вони так ідуть, нам легше буде їх косити.

– Що за російські військові намагаються штурмувати позиції ЗСУ? Це «вагнерівці», це десантники, це мобілізовані? Професійні вони чи не дуже?

– Війна іде дуже давно, і ворог вчиться. Він вже знає нашу тактику, він підлаштовується до рельєфу місцевості і з кожним днем стає кращим у військовій підготовці. Серед [військових РФ, які штурмують] є і мобілізовані.

У них є тактика: мобілізовані беруть боєкомплекти, припустимо, три людини, і несуть на певну точку. Якщо їм пощастило, і вони донесли туди боєкомплект, далі вже висуваються «вагнерівці». Вони йдуть без усього і доходять туди.

Після того, як вони («вагнерівці» – ред.) облаштувались, тоді вже можуть прийти на допомогу к ним ще десантники [ЗС РФ]. І от такими хвилями вони заходять-заходять, а потім вже розподіляють, хто куди йде: хто відповідає за шквальний вогонь, хто за просування. Я гадаю, там вже такі навчені всі солдати? і не треба нехтувати їхньою підготовкою.

Українські артилеристи ведуть вогонь по позиціях армії РФ на лінії фронту біля Бахмуту, 13 квітня 2023 року

– Що відбувається зараз в Часовому Яру і Костянтинівці? Там бої йдуть вже на підступах до Костянтинівки, там таке ось «плече» загарбників туди просунулось, якщо дивитись на мапу DeepState зокрема?

– Я б не сказав, що під Костянтинівкою йдуть якісь бої. До Костянтинівки їм ще дуже далеко. Там стримується ворог. Але ворог прострілює і на Костянтинівку запускає ракети, але більше дістається зараз Часовому Яру. Це такий форпост, він на висоті, і це стратегічна висота, з якої ми прострілюємо Бахмут. Там і артилерія, і все, усі знають, тож вони зараз найбільше обстрілюють Часів Яр. Отака обстановка.

– Ви у своїх відео на YouTube-каналі MotoLIFE показуєте різноманітну техніку, яка зараз бере участь у боях, серед неї і західну. Можете розповісти у двох словах, як показує себе ця західна техніка – артилерія, стрілецька зброя, яких багато, як я розумію, зараз уже відносно на озброєнні ЗСУ, зокрема і в Бахмуті? Чи витримує вона це навантаження?

– Що стосується артилерії, наш дивізіон воює радянською технікою, у нас немає закордонної, щоб розповісти. А так дуже багато з артилерії – «три сімки» (британські буксовані гаубиці М777 калібру 155мм – ред.), 105-й калібр і 120-й, і американські, різні.

Читайте також: Нова загроза. Під Кремінною розгорнулись важкі бої – Росія готує прорив?

Дуже гарно себе зарекомендували АГСи, це автоматичні гранатомети, як американські, так і німецькі. Він дуже зараз виручає піхоту, бо влучно б’є і у нього достатньо гарна ефективність.

Ще стикались з «Хамерами» (американські броньовані машини HMMWV – ред.), які видають видають для піхоти, бо у Бахмут зараз можна проїжджати тільки на броньованій техніці. Броня витримує різні уламки, і «Хамер» не пробивається. Коли колеса посічені уламками і повністю спущені, але автівка повністю робить те, щоб завершити завдання – доїжджає туди і назад повністю без колес. Дуже гарна техніка.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.