Дими стоять стовпами, горять будинки обабіч дороги. Так нас зустрічає передмістя Бахмуту. Проїжджаємо знаменитий літак на в’їзді, трохи далі водій пришвидшує рух: перед нами дві розбиті автівки, окупанти прострілюють цю ділянку шляху. Канонада, «прильоти», стрілецька зброя, з кожною поїздкою все більше дір у дахах і стінах, більше вирв, більше вбитих загарбниками людей. Російські війська нищать Бахмут, кажуть військові, а він тримається, він опирається, тут помирають агресори.
Війна і вода
У Бахмуті немає чистої питної води. Всю таку воду, що щастить випити жителям, привозять волонтери. Місцеві кажуть: доводиться або збирати дощову, або топити лід.
В одному з районів зустрічаю декількох чоловіків. Доки один копає яму, інші монтують бурильний станок. Це все – під супровід артилерійської канонади. Волонтер Гавриїл працює лопатою. Він приїхав сюди з Києва. Каже: було страшно лише перші пів години.
«Будемо воду робити людям», – на хвильку посміхається волонтер і продовжує кидати землю. Якщо все складеться добре, то таких свердловин з питною водою у Бахмуті буде декілька.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Прірва для ресурсів РФ. Чи став Соледар донбаською ЧорнобаївкоюБахмутська незламність
За минулий тиждень мені показали два місця, де жителі можуть зігрітися, поїсти, отримати доступ до інтернету, подивитися телебачення.
«У мене сьогодні пюре, вермішель і суп (до пюре дають шматок м’яса, є смачні смажені котлети, кава – ред.). На день сюди приходять від 300 людей. У нас вистачає на всіх і харчів, і чисту питну воду волонтери привозять. Люди ситі, обігріті, заряджені, спілкуються з рідними, – усе добре», – ділиться волонтерка Катерина, накладаючи жителям Бахмуту порції гарячої їжі.
«Пункти незламності» у Бахмуті забезпечують волонтери
В іншому місці теж людей немало. Поки одні їдять чи п’ють каву або чай, інші передивляються новини у смартфонах. На «буржуйці» киплять вареники. Тут головна Тетяна. Вона і волонтерка, і місцева жителька водночас.
«Ми потребуємо води, ми потребуємо палива для генераторів – у нас є і дизельні, і бензинові. Також не вистачає одноразового посуду. А ще ж люди сидять у підвалах, там холодно і вогко, тож хворіють на застуду. Тому потрібні чаї протизастудні, пігулки від кашлю, краплі чи спреї від нежитю», – перелічує Тетяна те, чого потребує Бахмут, аби виживати під вогнем російської армії.
У Бахмуті, за останніми оцінками місцевої влади, досі лишаються близько 8700 людей.
Бахмут і діти
В одному підвалі бачимо аж сімох дітей різного віку. Наймолодшому – лише чотири роки. У їхньому сховищі є світло, блимають ялинки.
«Навіщо ви тут тримаєте дітей?» – на це запитання на камеру дорослі відмовляються відповідати.
Поза нею ж кажуть: у «Пункті незламності» є доступ до інтернету. А місцеві, які виїхали, розповідають, що, мовляв, в Україні немає ані грошей, ані житла, ані роботи. А жителі сховища запаслися овочами, мають генератор і акумулятори, їм привозять їжу і воду. «Так навіщо кудись звідси їхати?» – знизує плечима бородатий дядько невизначеного віку.
Потім знайомі волонтери розповіли, що пропонували родинам з дітьми безкоштовне житло. Але почули у відповідь: «Ви краще нам харчі везіть».
А в «Пункті незламності» 11-річна Руслана показує м’якого ведмедика. Каже: це тут іграшку подарували. Питаю в дівчинки, чи навчається вона дистанційно. З її мамою Катериною виникає такий діалог:
– Ми самі навчаємося. Ми все проходимо. Ми плануємо переходити у 5-й клас, – розповідає жінка.
– А виїжджати не плануєте з Русланою? – цікавлюся.
– Ні. Не плануємо. Нам подобається. У нас все гарно, – запевняє Катерина.
Картина, яку важко збагнути і забути: «Пункт незламності», перед «плазмою» сидять двоє дітей і грають у якусь гру, а за вікном чути вибухи.
«Пункт незламності» у Бахмуті, діти грають у комп'ютерну гру
Евакуація на Водохреще
Волонтери з різних країн, ризикуючи життям, щодня навідують Бахмут, аби вивезти людей подалі від смерті.
Саме на Водохреща у бусику з журналістами сидить Ігор. Каже: і за родиною, яка евакуювалася, скучив, і в місті стало дуже небезпечно. Проте чоловік сподівається повернутися колись додому.
«Сьогодні на Хрещення (Водохреще – ред.) я роздягнувся, вийшов під дощ і думаю: Господи, допоможи мені! Я хочу повернутися додому. Мені 52 роки. Поневірятися хіба десь? А тут же наші всі надбання», – зітхає Ігор і відвертається до вікна.
Бахмут, центр міста
А Анатолій Іванович евакуюватися відмовляється категорично. Каже, що прожив 86 років, має 5 тисяч гривень пенсії.
«Нікуди мені виїжджати. Немає в мене знайомих, жінка померла. Один я лишився. Куди я поїду?! Хай тут уб’ють: жити не хочу!» – зітхає дідусь.
Я його обіймаю з надією зустрітися під час наступної поїздки до Бахмуту, що стримує атаки окупантів і не здається.
У Генштабі ЗСУ повідомили вранці 24 січня про відбиття російських атак, зокрема і в районі Бахмуту, впродовж минулої доби. Російські війська продовжують вести наступ на Бахмутському напрямку, зауважили в українському відомстві.
Бахмут продовжує залишатися головною гарячою точкою на фронті. Бої за місто, в яких з російської сторони значну роль відіграють найманці угруповання Євгена Пригожина, триває з липня 2022 року. Військові аналітики зазначали, що захоплення Бахмута має для Росії скоріше символічне значення, але не важливе зі стратегічної точки зору.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Зірка Пригожина почала згасати після невиконання обіцянок захопити Бахмут – ISWОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу