«Це спроба Росії купити час і перегрупувати війська»: Арсеній Яценюк закликає не вірити в «успіх» мирних переговорів із Росією

У Стамбулі 29 березня відбулися чергові переговори Росії та України щодо припинення військових дій. Після них Росія оголосила про «радикальне скорочення» своєї військової активності на київському та чернігівському напрямах, заявивши, що це було ухвалено «з метою підвищення взаємної довіри». Українська делегація у свою чергу заявила, що представила у Стамбулі свої пропозиції щодо мирного договору. У ньому мають бути прописані:

• нова система гарантій безпеки для України за аналогом 5-ї статті НАТО: гарантами можуть стати країни Ради безпеки ООН, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Польща, Ізраїль;
• те, що Україна не розміщуватиме на своїй території іноземні військові бази і не вступатиме у військові альянси;
• те, що питання анексованого Криму Україна пропонує Росії обговорювати протягом наступних 15 років, причому протягом цього часу не буде жодних військових дій.

Колишній прем’єр України Арсеній Яценюк заявив телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», що не вірить в успіх мирних переговорів між Москвою та Києвом. Він окремо закликає не довіряти заявам Росії про «деескалацію» на київському та чернігівському напрямах і зовсім не вірить у готовність Росії підписати мирний договір із гарантіями безпеки для України. «Я бачу спробу Росії відвернути увагу, викупити час, – наполягає він. – Росії я не вірив, не вірю і не віритиму. Там немає сили права, там є право сили».

– Чи бачите ви прорив у переговорах Москви та Києва? Турецька сторона каже: «Так, справді вперше крига скресла». Російська сторона також частково це підтверджує. А як вам здається?

– Я поки що взагалі переговорів не бачу. Те, що я бачу, – це спроба Росії відвернути увагу, спроба для росіян викупити час. Те, що я бачу, – це спроба, можливо, протестувати ситуацію всередині Росії та в цілому у світі: продемонструвавши, що начебто Росія, яка є агресором, що напав на незалежну Україну, стала ні з того ні з сього думати про мирні гарантії, про гарантії безпеки для України.

Але ж ви вдумайтеся взагалі в цей театр абсурду! Ті, що напали на Україну, ті, що вбивають українців, ті, які хотіли захопити Україну за кілька днів, зараз розповідають на весь світ про те, що вони хочуть гарантій безпеки для України? Це не абсурд? Це якийсь оксюморон!

– Чи є у вас відчуття, що щось із озвученого справді може перенестися на папір і цього може бути досягнуто?

– Давайте перейдемо до питання, що взагалі можна переносити на папір з путінськими росіянами. Я спробую нагадати вашим глядачам, що між Україною та Росією багато всього було на папері. Ключове, що було між Україною та Росією на папері, – це так званий великий договір про дружбу, мир, співпрацю, про все. У тому числі у ньому були всі міжнародні гарантії та визнання територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів української держави.

Новий мирний договір, як кажуть зараз, буде ратифікований парламентом – але той попередній теж був ратифікований і українським парламентом, і російською Державною думою. А що внаслідок цього договору сталося? Внаслідок цього договору сталося те, що Росія захопила частину України, анексувала Крим, Донецьк, Луганськ.

Далі ми мали ще один договір, про тимчасове перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України. Це також був міжнародно визнаний договір із усіма ратифікаціями. Що внаслідок цього договору сталося? Внаслідок цього Крим був захоплений та незаконно анексований російськими військами.

Далі у нас було ще кілька «напівдоговорів», я назву їх так. Це, наприклад, Мінські угоди: перший «Мінськ» та другий «Мінськ». Ви пам’ятаєте, що там перше ключове, про що була розмова з росіянами, це було припинення вогню? І цього жодного разу не сталося, починаючи з 2014 року.

– Один із пунктів, який пропонує включити до договору Україна, принаймні так заявляє Давид Арахамія, ялен української переговорної групи, – це стаття, схожа на статтю 5-у Статуту НАТО. Йдеться про те, що певна низка країн, яка ще не до кінця узгоджена, у разі, якщо на Україну, наприклад, нападають, вводить свої війська на територію України. Також вони туди постачають зброю та забезпечують над Україною безпольотну зону. Це може бути реалізоване?

– Давайте розділимо це питання на дві частини. Перша частина, що стосується української сторони. Я підтримую зусилля української влади, щоб повернути світ, щоб перемогти у цій кривавій війні, щоб повернути Донецьк, Луганськ та Крим, щоб Україна відновила свою територіальну цілісність. І всі засоби та методи, які застосовуватиме українська влада для перемоги української держави в рамках міжнародного права, – всі вони прийнятні і всі правильні.

Але тепер поговоримо про російську сторону. Ви дійсно вважаєте, що Росія, яка напала на Україну, яка виступає проти НАТО, яка не дає можливості Україні стати членом альянсу та Європейського союзу, підпишеться під договором, який є сильнішим, ніж стаття 5-а Вашингтонського договору? Під угодою, в якій братимуть участь країни-члени НАТО і які гарантують безпеку за зразком тих, що відбуваються у разі нападу на країну-члена НАТО?

Наприклад, там буде Польща або, наприклад, Туреччина, і вони дадуть Україні гарантії безпеки, а це – країни-члени НАТО. І тоді напад на Україну, де будуть їхні війська, наприклад, Туреччини та Польщі, все одно може побічно розцінюватися як напад на країну – члена НАТО. І ви вважаєте, що Росія із цим погодиться? Я ще раз повертаюсь: це оксюморон.

Вони брешуть, росіяни брешуть! Це все чергова брехня, так само, як і брехня по Києву та Чернігову, що вони вирішили «деескалувати» там ситуацію. Це не вони вирішили «деескалувати». Вони просто жорстко програли ці напрямки. Вони просто не очікували того, яким чином і як жорстко битиметься українська армія – у них просто немає сил і засобів.

А зараз вони хочуть будувати нову воєнну доктрину, яка мені нагадує те, що вже теж було у 2014 та 2015 роках: котли Дебальцеве та Іловайськ. Там була така ж історія, де росіяни розповідали, що вони пропустять українських військових, дадуть коридори для українських Збройних сил. Що в результаті вийшло? Це були котли.

Тому сьогодні я оцінюю ці переговори як спробу Росії, з одного боку, продемонструвати світовій спільноті, що «ми готові до миру, тому не закручуйте гайки по санкціях». Друге – спробу Росії купити час, і третє – перегрупувати свої війська. Ось так я бачу три пункти на сьогодні, які переслідує Росія. ​

– Тобто ви думаєте, що підпису з російської сторони не буде під таким документом?

– Я впевнений, що настане час, коли російські підписи стоятимуть під документом, де Росія визнає територіальну цілісність України, де Росія поверне Донецьк, Луганськ та Крим. Цей час обов'язково настане. Саме для цього ми звертаємось до наших західних партнерів у розумінні того, що найкраща переговорна позиція сьогодні – це сильні Збройні сили України, це номер один.

Друге: найкраща переговорна позиція на сьогодні – це навіть на секунду не послаблювати санкції, а навпаки, кожну секунду закручувати, закручувати, закручувати гайки проти Росії: фінансові, енергетичні та економічні. Найкраща переговорна позиція – це навіть натяку не дати путінській Росії подумати, що Захід може або послабити санкції, або відвернутися від України.

Якщо ці пункти рухатимуться так, як вони рухаються сьогодні, настане час, де Росія підпише тільки не мирний договір, а договір у тому числі про репарації, які вона має заплатити Україні. ​

– Щодо Криму та інформації, що потенційно сторони можуть погодитись військовим шляхом не повертати Крим протягом 15 років. Ви вважаєте, це реально? І хто виграє від цього? Чи взагалі виграє хтось?

– Якщо мені пам’ять не зраджує, то в українському національному законодавстві щодо Криму була чітка норма про те, що ми повертатимемо Крим дипломатичним та політико-правовим шляхом. І ще раз наголошу, що час настане, коли суверенна українська територія, Автономна Республіка Крим, повернеться повноцінно до складу української держави на тих правах, які прописані в чинній українській Конституції.

Розумієте, вести розмови про якісь ймовірні сценарії про 15 років, 150 років, півтора місяця – я навіть не готовий вести ці розмови. Тому що, на мою думку, це розмова ні про що. Сьогодні треба вести ключову розмову: ті пункти, які я вам назвав, і ще один – припинення вогню та відведення російських військ із української території. Ось це – реальність. ​

– Ви знаєте, телеканал CNN із посиланням на чиновників розвідки стверджує, що Росія справді війська від Києва відводить...

– Так ми щойно з вами про це поговорили. Я ж тільки можу підтвердити, що Росія фактично програла бліцкриг, який вона планувала зробити по Києву та Чернігову. І тому сьогодні відводить війська, бо має нову стратегію.

У рамках цієї нової стратегії їм необхідне перегрупування та відправлення максимальної кількості військ на південний схід. Це моє припущення, а ми подивимося через пару днів, мав я рацію чи не мав. Більше того: відразу після заяви про те, що вони роблять «деескалацію», так званий переговорник від Росії (Володимир Мединський – ред.) заявив, що це «не впливає на припинення вогню».

Будь ласка, почуйте мою думку, яка базується не на емоціях, не на припущеннях: вона базується на фактах, фактах відносин з Росією протягом десятиліть. І тому за один день нічого не змінилося на краще, воно може тільки на гірше змінюватися. Для того, щоб на краще змінювалося, Україна має бути сильною, західні союзники мають бути сильними. І українська армія має не просто тримати оборону, а повертати території, захоплені російським агресором.

– Чи є у вас розуміння, відчуття того, коли ця повномасштабна війна завершиться?

– Я дуже хочу, щоб ця війна завершилася якнайшвидше. Тому що відбуваються страждання людей в Україні, відбуваються злочини проти людяності: вони ж убивають людей похилого віку, дітей, вони зруйнували половину держави, вони знищують взагалі умови для життя людей! Тобто це взагалі найбільша військова та гуманітарна катастрофа після Другої світової війни, справжній нацизм, рашизм, новий російський нацизм.

Тому я дуже хочу, щоб це закінчилося якнайшвидше. Але ще раз наголошую: всі зусилля української держави мають бути спрямовані на відновлення територіальної цілісності України та на припинення війни на умовах України. Щодо Росії: не вірив, не вірю і вірити не буду. Там немає сили права, є право сили. ​