Керівника управління культурної спадщини Львівщини випустили з СІЗО під заставу понад пів мільйона гривень

ЛЬВІВ – 567 тисяч гривень зібрали у Львові, щоб сьогодні внести заставу в суд за керівника управління охорони культурної спадщини Львівської обласної держадміністрації Василя Петрика.

16 червня Галицький суд Львова обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Ситуація з арештом Василя Петрика збурила середовище людей, яке вболіває за збереження історичних пам’яток Львівщини.

Радіо Свобода зібрало коментарі різних сторін конфлікту.

Доцент університету «Львівська політехніка», який знаний, як захисник пам’яток історії, культури, архітектури Василь Петрик лише два місяці працює в обласній адміністрації. 11 червня йому вручили підозру, як посадовій особі, в нібито умисному вчиненні злочинних дій з метою привласнення державних коштів. Хоча кримінальна справа, яка порушена, не має стосунку до нього, як чиновника.

Слідчі обласної прокуратури, Нацполіції підозрюють чотирьох осіб, у тому числі і Василя Петрика, у привласненні понад мільйон гривень під час проведення реставраційних робіт у 2018 році у заповіднику національного значення «Древній Звенигород», тобто в документах щодо завезення насипного ґрунту було внесено відомості про виконану роботу та їхню вартість, але цього не зроблено. Розпорядником коштів, згідно з рішенням департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обладміністрації, було приватне підприємство «Белзький мур», директором якого з 2013 до 2021 року був Василь Петрик.

Кримінальну справу відкрили за зверненням ексчиновника Львівської обласної адміністрації, директора комунального підприємства облради «Реставрація та управління замками та палацами Львівщини» Валерія Потюка.

За словами Василя Петрика, торік у грудні підприємство виконало підготовчі роботи на об’єкті, тобто завезло ґрунт. Він відкидає всі звинувачення.

16 червня Галицький суд Львова (суддя Віталій Радченко, переведений у Львів із Донеччини у 2015 році) обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Василя Петрика з правом внесення застави розміром 537 тисяч гривень. Львівське середовище, яке займається питаннями збереження культурної спадщини, зібрало гроші для звільнення колеги з СІЗО.

Василь Петрик розцінює порушення кримінальної справи, як «політичне замовлення», і пов’язує справу з об’єктами оборонних укріплень «Миколаївська фортеця», що біля міста Миколаїв Львівської області. Група людей на чолі з ним відстоює створення там історико-культурного парку, а підприємці планують видобувати пісок на землі, яка є у їхній приватній власності.

Один із б'єктів оборонних укріплень у Львівській області

Фрагмент оборонних укріплень

«Єдина причина, чому порушили цю замовну справу, дискредитувати мене та закрити мені рота у відстоюванні інтересів унікальної для Львівщини пам’ятки – «Миколаївської фортеці». Поліція відкрила провадження за офіційним зверненням директора КП ЛОР «Реставрація та управління замками та палацами Львівщини» Валерія Потюка. У 2015 році я був у групі науковців, які розробили паспорт об’єкта культурної спадщини, що є частиною «Миколаївської фортеці». Основними опонентами є ТзОВ «Західінвест-патнери», що має намір влаштувати на місці об’єктів культурної спадщини кар’єр із видобутку піску», – пояснює Василь Петрик у своєму блозі.

Порозмовляти з Валерієм Потюком сьогодні Радіо Свобода не вдалося, автовідповідач телефону повідомляв про «обмеження вхідних дзвінків. Напередодні він підтвердив медіа, що подав заяву у поліцію щодо Василя Петрика.

Обласна влада захищатиме об’єкт

«Миколаївська фортеця» належить до оборонних комплексів XIX–XX століть. За словами окремих дослідників, зберігся 21 об’єкт, який вдалося ідентифікувати, але вони сховані у лісах, ярах, зарослі лісом. Цей об’єкт не має пам’яткоохоронного статусу. Тим часом, Валерій Потюк у коментарі Радіо Свобода у лютому цього року наголосив, що не всі об’єкти «Миколаївської фортеці» є культурною спадщиною.

Тим часом Львівська обласна державна адміністрація надіслала лист у Міністерство культури для внесення відомостей про «Миколаївську фортецю» до Державного реєстру нерухомих пам’яток культури.

«Цей об’єкт, як пам’ятка культурної спадщини, є і буде збережена. Підготовлені документи, складові «Миколаївська фортеця» внесені до переліку об’єктів культурної спадщини. Розпорядженням голови обладміністрації запущена процедура, що вказаний об’єкт не може використовуватися під кар’єр. Ми будемо захищати об’єкт. Василь Петрик був головним ініціатором щодо визначення цього об’єкту, як пам’ятки культурної спадщини. Згідно з інформацією, яка є в ОДА, йому інкримінують дії, не як керівнику управління, а приватної юридичної особи за більш ранній період», – пояснив позицію влади перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Андрій Годик.

Територія, на якій є фортифікаційні споруди, межує з ділянками, які перебувають у приватній власності, а це 24 га землі. У 2019 році місцеві органи влади, в чиїх межах перебувають земельні ділянки, дозволили дослідити запаси піску, але невдовзі Миколаївська районна рада своє рішення змінила і відмовила підприємцям. Тим часом попросила підприємство «Белзький мур» Василя Петрика виготовити проєктну документацію «Межі та режими зон охорони пам’ятки історії місцевого значення Комплекс фортифікаційних та інженерних споруд «Фортеця м. Миколаїв»».

Після виготовлення проєкту і почався конфлікт. Оскільки в охоронну зону увійшли приватні землі, на яких і хоче добувати пісок ТзОВ «Західінвест-партнери», яка співпрацює з Валерієм Потюком, керівником комунального підприємства облради, який розробляв документацію.

Власник ТзОВ «Західінвест-партнери» Ігор Шиян зауважив у коментарі Радіо Свобода:

«ТзОВ «Західінвест-партнери» дійсно має намір вивчати ділянку для видобування надр біля Миколаєва, залучити інвестиції і створити понад 100 робочих місць. Вивчення заплановане на кількох суміжних ділянках, які були законно придбані на вторинному ринку і є приватною власністю з різним цільовим призначенням. Вони розташовані за межами населеного пункту, Миколаїв до них не має ніякого стосунку.

Коли про наміри підприємства стало відомо у 2018 році місцевій громаді, то місцеві зацікавлені особи почали штучно створювати перепони і впливати на управлінські рішення компанії. Впевнений, що вони переслідують комерційні результати, а не відстоюють думку громади. Саме вони почали вигадувати псевдофортецю на рештках передмостових укріплень, які давно втратили свою автентичність. Оскільки не пов’язані з історичними подіями, що підтверджено документально. Василь Петрик є у числі тих осіб, і я, як інвестор, змушений відстоювати підприємство у правовому полі. Вони встановили охоронні зони чітко по межах ділянок, які у приватній власності для вивчення ще до відсутності пам’яток, ще не було нікуди внесено. Це перевищення службових обов’язків ОДА. Нам ні разу не повідомили про засідання комісії. Зловживаючи пам’яткоохоронним законодавством, створюють тиск з метою особистого збагачення. Щодо кримінальної справи Петрика, я цим не цікавлюсь, це мова про Звенигород, а акценти перенесли на «Миколаївську фортецю». Я не відчуваю за собою вини, суд розставить крапки над «і»», – розповів Ігор Шиян.

Непорозуміння триває роки

Кілька років не можуть знайти порозуміння довкола «Миколаївської фортеці» різні середовища і бізнес. Триває бюрократична переписка між різними державними установами на кшталт того, чи об’єкти становлять культурну, археологічну чи історичну спадщину.

Український історик, геральдист Андрій Гречило на документі, який підготував керівник комунального підприємства Валерій Потюк, побачив «свій» підпис, який він не ставив. Відповідно, науковець звернувся у поліцію з заявою про підроблений підпис.

«Два місяці тому мене попросили прийти в обласну адміністрацію на комісію, де розглядали питання щодо фортеці. Я побачив не мій підпис, а підроблений. У Личаківському райвідділі поліції сказали, що не бачать складу злочину. Як?!

Я не маю жодної дотичності до «Миколаївської фортеці» і не давав висновків. Конфлікт у тім, що Петрик пропонував цю територію зробити заповідною, а Потюк вдавав, що там пам’ятками можна вважати лише точкові об’єкти, а вся територія підлягає господарській діяльності, бо там приватизовано і хочуть розробляти пісок. Потюк побачив, що справа зі мною підгоріла, пішов до іншої людини, яка підписала документ, а потім відмовилась. Коли Петрика призначили керівником управління охорони культурної спадщини, то, очевидно, це стало підставою змонтувати кримінальну справу, за якусь іншу річ, Звенигород», – каже Андрій Гречило.

Увечері Василя Петрика було звільнено з СІЗО. Тим часом львів’яни згуртувались і створили групу «Ні!Справам проти охоронців пам’яток! Захистимо Василя Петрика». Тим часом підозрюваний буде відстоювати себе у суді.

На судове засідання, де обирали запобіжний засіб, прийшла група підтримки

Будівництво оборонних укріплень неподалік Миколаєва розпочалося у 1854 році. Наприкінці ХІХ століття їх модернізували. У 1912–1914 роках тут звели новий пояс укріплень і саме вони найкраще збереглися на сьогодні.