Богдана Костюк У жовтні 2002 р. озброєна група на чолі з Мовсаром Бараєвим взяла у заручники понад вісімсот осіб, які зібрались на прем’єру мюзиклу «Норд Ост» у театрі на Дубровці (північний схід Москви). Головною вимогою групи Басаєва було – зупинити війну у Чечні. Але у процесі звільнення заручників уся група загинула, а разом з ними загинуло і 130 заручників. При цьому більшість – унаслідок дії спеціального газу, яку спецназ пустив у театральну залу. Анна Політковська була однією з небагатьох, кого Бараєв впустив у приміщення під час переговорів з владою.
Тепер її згадують двоє жінок, чиї діти загинули на Дубровці. 31-річний Олександр, син Тетяни Карпової, помер внаслідок дії газу. Його мати очолила організацію, що підтримує жертви «Норд Осту» (так називають у Росії цю трагедію). Політковська тоді перебувала у США, але моментально повернулась, як тільки усе почалось.
Чеченські терористи вимагали присутності Анни Степанівни Політковської на переговорах. Анні вдалось умовити терористів на забезпечення заручників питною водою і соками. «Я іноді собі кажу, що той останній ковток води чи соку, який мій син, разом з іншими, зробив перед смертю – то та сама вода, той сік, який їх рятував від спраги завдяки Політковській»,— каже Тетяна.
«...За нашу проблему ніхто не візьметься, хіба що Політковська...»
Ірина Фадеєва втратила на Дубровці 15-річного сина Ярослава: «Ми звертались до багатьох журналістів. Серед тих, хто прийшов на прем’єру «Норд Осту», був і кореспондент Сашко Хабаров з дружиною, з родичами і друзями. Він потім казав, що за нашу проблему ніхто не візьметься, хіба що Політковська. А перед зустріччю з нею, зі мною працювали психологи. Я їм не могла у вічі дивитись. Вони постійно мурмотіли: «Навіщо Ви плачете, знищуєте себе? Адже діти постійно вмирають. Але Аня подивилась на мене і мовила: Іро, я розумію, твоя втрата найбільша у світі. Для тебе зараз немає нічого більш трагічного. Розкажи, як виглядав твій Ярослав».
Політковська написала статтю про сина Фадеєвої. Під час спілкування з Анною, Ірина відчула сенс жити далі: «Я зрозуміла, що мушу жити, я хочу побачити цю Аніну статтю. У мене з’явилась малесенька мета у житті, з’явилась потреба жити далі. І от я прочитала статтю про Ярослава – і стала чекати на наступні матеріали Політковської. А наступна її стаття теж була присвячена трагедії на «Норд Ості». Я жила від публікації до наступної публікації, ходила регулярно до кіоску і купувала черговий номер газети, з Аніною публікацією. Аня написала про кожного із загиблих дітей, і ми, матері, завдяки їй познайомились та об’єднались».
«...ім’я Політковської було паролем і вдень, і вночі...»
Анна знаходила для кожної матері, котра пережила трагедію, сенс продовжувати життя, допомагаючи кожній переживати трагедію, каже Ірина. Вона робила усе можливе, щоб їх підтримати, щоб їм допомогти. Ходила по лікарнях по допомогу дітям, домовлялася зі спонсорами за оплату лікування.
За словами Ірини Фадеєвої, у багатьох ситуаціях ім’я Політковської було справжнім паролем і вдень, і вночі. Вона була для жертв «Норд Осту» стіною, за якою можна було сховатися, поплакати, відпочити, щоб потім іти уперед з новими силами. А коли група підтримки жертв «Норд Осту» розпочала власне розслідування, Анна запропонувала включити свій матеріал по захопленню заручників на Дубровці.
Матеріали до теми:
ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської
Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей» Для тих, хто знав її, вона була «жінкою, яка завжди діяла згідно зі своїми переконаннями» Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської
Архівні матеріали Радіо Свобода:
У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. Чеченці про Анну Політковську. Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.
Чеченські терористи вимагали присутності Анни Степанівни Політковської на переговорах. Анні вдалось умовити терористів на забезпечення заручників питною водою і соками. «Я іноді собі кажу, що той останній ковток води чи соку, який мій син, разом з іншими, зробив перед смертю – то та сама вода, той сік, який їх рятував від спраги завдяки Політковській»,— каже Тетяна.
«...За нашу проблему ніхто не візьметься, хіба що Політковська...»
Ірина Фадеєва втратила на Дубровці 15-річного сина Ярослава: «Ми звертались до багатьох журналістів. Серед тих, хто прийшов на прем’єру «Норд Осту», був і кореспондент Сашко Хабаров з дружиною, з родичами і друзями. Він потім казав, що за нашу проблему ніхто не візьметься, хіба що Політковська. А перед зустріччю з нею, зі мною працювали психологи. Я їм не могла у вічі дивитись. Вони постійно мурмотіли: «Навіщо Ви плачете, знищуєте себе? Адже діти постійно вмирають. Але Аня подивилась на мене і мовила: Іро, я розумію, твоя втрата найбільша у світі. Для тебе зараз немає нічого більш трагічного. Розкажи, як виглядав твій Ярослав».
Політковська написала статтю про сина Фадеєвої. Під час спілкування з Анною, Ірина відчула сенс жити далі: «Я зрозуміла, що мушу жити, я хочу побачити цю Аніну статтю. У мене з’явилась малесенька мета у житті, з’явилась потреба жити далі. І от я прочитала статтю про Ярослава – і стала чекати на наступні матеріали Політковської. А наступна її стаття теж була присвячена трагедії на «Норд Ості». Я жила від публікації до наступної публікації, ходила регулярно до кіоску і купувала черговий номер газети, з Аніною публікацією. Аня написала про кожного із загиблих дітей, і ми, матері, завдяки їй познайомились та об’єднались».
«...ім’я Політковської було паролем і вдень, і вночі...»
Анна знаходила для кожної матері, котра пережила трагедію, сенс продовжувати життя, допомагаючи кожній переживати трагедію, каже Ірина. Вона робила усе можливе, щоб їх підтримати, щоб їм допомогти. Ходила по лікарнях по допомогу дітям, домовлялася зі спонсорами за оплату лікування.
За словами Ірини Фадеєвої, у багатьох ситуаціях ім’я Політковської було справжнім паролем і вдень, і вночі. Вона була для жертв «Норд Осту» стіною, за якою можна було сховатися, поплакати, відпочити, щоб потім іти уперед з новими силами. А коли група підтримки жертв «Норд Осту» розпочала власне розслідування, Анна запропонувала включити свій матеріал по захопленню заручників на Дубровці.
Матеріали до теми:
ФОТОГАЛЕРЕЯ: Пам’яті Анни Політковської
Жертви міліцейського побиття в Благовещенську згадують: «Вона жила виключно для інших людей» Для тих, хто знав її, вона була «жінкою, яка завжди діяла згідно зі своїми переконаннями» Українська сторінка «Російського щоденника» Анни Політковської
Архівні матеріали Радіо Свобода:
У світі вшанували пам’ять Анни Політковської. У 20 країнах світу вшанують пам’ять Ганни Політковської. ПАРЄ закликала країни Європи краще захищати журналістів. Чеченці про Анну Політковську. Меркель закликала Путіна розслідувати вбивство Анни Політковської. Оглядач "Новой газеты" Вячеслав Ізмайлов: "Ми розглядаємо чотири версії вбивства Анни Політковської". Відома російська журналістка Анна Політковська на час її вбивства готувала статтю про тортури в Чечні.